ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР: КОЛИСКОВІ ПІСНІ
Народні колискові пісні кожного, хто їх чує, зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, художньою досконалістю. У них — уся материнська любов, світ добра, краси і справедливості, який кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.
Витоки колискових пісень губляться у глибині віків. Спостереження над їх змістом, формою (в тому числі й музичною) дозволяють помітити спільність колисанок із замовляннями — явищем, породженим особливостями світосприймання наших далеких предків.
Колискові пісні в цілому не розраховані на стороннього слухача. Мати звертається лише до дитини, виражає у пісні свою ніжність, турботу, переживання. Це створює широкий простір для імпровізацій, основою яких є певна кількість традиційно усталених сюжетів, мотивів.
Українським колисковим пісням властива тематична й сюжетна різноманітність, барвистість образів і думок. Серед них — твори про саму дитину, її сон, годування тощо. Є чимало пісень, де основний емоційний акцент зроблено на думках і почуттях матері. А ще ряд пісень розповідає маленькому слухачеві про пригоди й витівки тварин і птахів, про найближчих людей, які його оточують.
У багатьох колисанках відбилася материнська турбота про немовля. Персоніфіковані образи сну й дрімоти, що є не лише в українському, але й у російському та білоруському фольклорі, відобразили уявлення наших далеких предків про сон не як властивий людині фізичний стан, а навіяний зовні. Поетичні мотиви з цими образами досить стійкі (зокрема мотив закликання сну), розвиваються у своєрідні сюжети, які властиві й іншим східнослов’янським колисанкам, що також свідчить про давність самого жанру.
Генетично належачи до міфічних істот, сон та дрімота в колисанках перетворилися на привабливі поетичні образи, наділені людськими якостями.
У піснях про сон та заколисування часто з’являється ще одна дійова особа — кіт, дії і вчинки якого безпосередньо пов’язані з немовлям. Присутність цього персонажа в сюжетах багатьох колисанок пояснюється не лише близькістю цієї тварини до людини в щоденному побуті, а й тим, що в народних уявленнях, віруваннях, деяких апокрифічних легендах багатьох народів кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил. І в колисанках він виступає не лише помічником матері — заколисує дитину, готує їй постіль, ловить мишку для розваги,— а й своєрідним оберегом.
У колискових піснях часто зустрічаємо побажання немовляті здоров’я, доброго зросту, розуму, щастя, краси. Вони передаються словами, сповненими ніжності, безмежної материнської любові, які створюють особливу емоціональну атмосферу пісень. Значущість таких побажань підкреслюється і своєрідною формою, будовою поетичних образів, в яких чимало важить повторюваність, поступове нагромадження зичень, тонких і пестливих порівнянь.
Прагнення матері бачити свою дитину в достатку передається у піснях окремими зовнішніми деталями. Вона уявляється матері «в золотім намисті», «в золотому дукачі», «в дорогому жупані». Але часом у побажання дитині на майбутнє вливаються поняття вищого морального гатунку, і тоді їхнє звучання набирає відтінку громадянськості:
...Отцю, мамці на втішеньку,
Добрим людям на славоньку.
Поза увагою колискових пісень не лишається жоден аспект життя маленької дитини. Прагнення до своєрідного ідеалу забарвлює їх у світлі, радісні тони. Навіть такі прості речі, як годування дитини, придбання для неї одягу, надзвичайно опоетизовуються, розцвічуються, деталізуються.
Серед обов’язкових атрибутів дитячого життя на першому кісці в піснях — колиска. Колиска з мальованими бильцями, шовковими чи золотими вервечками, з «срібними колокільцями», «насипочкою шовковою», «подушечкою пуховою» виступає своєрідним символом щасливого майбутнього дитини. Щоправда, для пісень західних регіонів України характерні більш стримані барви в описі колиски.
В коло пісень, традиційно виконуваних біля колиски, міцно увійшли деякі твори родинно-побутової тематики, образна система та емоційність яких виявились особливо близькими емоційному світосприйманню жінки-матері. У них на перший план виступають почуття і роздуми не лише про дитину та її майбутнє, а й про власну долю.
Вплітається в них туга, жаль за втраченими молодими літами, нарікання на злидні і втому від тяжкої праці.
Основні сюжетні колізії і драматичні ситуації взято із самого життя, із сфери складних, як то буває, взаємин матері з дорослими дітьми. Очевидно, саме присутність у цих піснях образів матері та дітей сприяли їх утвердженню серед колисанок.
Це надало деяким з них і певних формальних ознак жанру (специфічно колискові заспіви, приспіви), викликало контамінації з власне колисковими піснями. Переважна більшість таких колисанок походить із карпатського регіону. В них поєдналися дві споріднені тенденції — притаманна колисковим пісням в цілому певна «мозаїчність» та значне поширення моностроф у пісенній культурі цього краю. Тому виконувані біля колиски твори здебільшого становлять довільні щодо кількості групи строф (часто коломийкової будови), добір та послідовність яких в цілому також довільні. Але інколи в межах значних за обсягом в’язанок з’являються окремі поєднання строф, тісно пов'язаних між собою змістом. Ці твори мають форму монологу, майже завжди це — звертання до дитини чи колиски, яке часом переривається уявним діалогом із дитиною. Це надає творові більшої рельєфності, порушує монотонність. Створенню художнього образу в таких піснях часто служать прості художньо-зображальні засоби мови, в основному епітети й порівняння. їхній поетичний синтаксис рясніє численними повторами, звертаннями й риторичними запитаннями.
У деяких колисанках зустрічаємо мотиви й деталі, що виявляють соціальне середовище, в якому виникали й побутували пісні,— селянське, ремісницьке, міщанське. Часом у пісні проникають конкретніші відомості про. явища соціального характеру, наприклад, багатоденну панщину, відхід на заробітки. Інколи соціальні суперечності набирають цілком виразного звучання:
Пішла мати жито жати,
Та не собі — пану.
Мале дитя без сповиття
Не має талану.
Для дітей, які починають розуміти прості, пов’язані з найближчим оточенням поняття, чимало пісень є не просто приємним набором мелодійних звуків, а цікаві вже своїм змістом, потішними ситуаціями, добрими чи лихими вчинками їхніх «героїв». Кіт — головний персонаж більшості таких пісень; дії та вчинки його мусять викликати у маленького слухача і співпереживання, і певне ставлення, оцінку, до якої ненав’язливо, непомітно, через посмішку підводить дитину пісня.
Так ще з колиски дитина одержує перше найпростіше уявлення про добре й погано, можна й не можна, хоча все, про що йдеться в пісні, стосується начебто властивостей і звичок тварин. І лише в окремих випадках зображувані ситуації прямо асоціюються з життям дитини.
Колискові пісні через найближчі до дитини предмети і явища навколишньої дійсності давали їй перші уроки чесності, шанобливого ставлення до праці. Ця тема розробляється багатоманітно й цікаво.
Пісня, звернута до дитини, стає художнім втіленням однієї з найважливіших концепцій народного світогляду — неподільності добра й праці, краси й праці, чесності й праці. Прості й водночас мудрі народні твори не вдаються до прямої дидактики, а через яскраві, колоритні образи, використовуючи найхарактерніший для дитячого фольклору художній прийом — олюднення якостей та дій персонажів пісень,— малюють захоплюючу, цікаву і повчальну картину.
Більшість колискових пісень, де можна говорити про певний більш-менш розвинутий сюжет, композиційно прості й будуються за принципом природно-подійної послідовності.
(Галина Довженок)
За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 5 - 8.
ОЙ ХОДИТЬ СОН КОЛО ВІКОН
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота.
Питається сон дрімоти:
— Де ми будем ночувати?
— Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая,
Там ми будем ночувати,
Мале дитя присипляти.
Щоб виросло, не змарніло,
Щоб тяженько не хворіло,
Сили й розуму набралось,
Своїх батьків потішало.
* * *
ХОДИТЬ ДРІМОТА КОЛО ПЛОТА
Ходить дрімота коло плота,
А сон коло вікон.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатина тепленька,
Де дитина маленька.
Ти ляжеш у ніжках,
А я ляжу в головах.
Ти будеш дрімати,
А я буду присипляти.
Щоб спало — не плакало,
Щоб росло — не боліло
На головоньку, на все тіло.
* * *
ОЙ ХОДИВ СОН ПО УЛИЦІ
Ой ходив сон по улиці
В тоненькій білій кошулиці
Та здибав дрімоту
Коло бідного плоту.
Питається сон дрімоти:
— Де будемо ночувати?
— Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая,
Там будемо ночувати,
Дитиноньку присипляти..
* * *
ОЙ ХОДИТЬ СОН ПО УЛОНЬЦІ
Ой ходить сон по улоньці
В білесенькій кошулоньці.
Слоняється, тиняється,
Господоньки питається:
— А де хатка теплесенька
І дитина малесенька?
Туди піду ночувати
І дитину колихати.
— А у нас хата тепленькая
І дитина маленькая.
Ходи до нас ночувати
І дитину колихати.
Ходи, сонку, в колисочку,
Приспи нашу дитиночку!
* * *
ОЙ ХОДИТЬ СОН ПО ДОЛИНІ
Ой ходить сон по долині (2)
У червоній кожушині. (2)
Кличе мати до дитини: (2)
— Іди, сонку, в колисоньку, (2)
Приспи мою дитиноньку. (2)
* * *
ХОДИТЬ СОНКО ПО ДОЛИНІ
Ходить СОНКО по долині,
Кличе мати до дитини:
— Ходи, сонко, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Бо ти чужих присипляєш,
А ти мою розбуджаеш.—
Ходить сонко й по долині,
Кличе мати й до дитини.
* * *
ТА ХОДИТЬ СОН ПО ХАТІ
Та ходить сон по хаті,
Питається дитяти:
— Чи се тая дитина,
Що з білими плечима,
Із карими очима,
На пухових подушках,
На шовкових пелюшках?
* * *
ХОДИТЬ КОТИК ПО РОЛІ
Ходить котик по ролі,
Носить сонок в рукаві,
Носить, носить та й продає,
А нашому Шурочці так дав.
Чужим діткам по жменечці,
А нашому Шурочці по мірочці.
* * *
КОЛИСОЧКА ХИТЬ-ХИТЬ
Колисочка хить-хить,
А Панасик спить, спить.
Колисочка хитнулася,
Панасику тикнулося.
Ворітечка скрип-скрип,
А Панасик спить, спить.
Ворітечка вклякнулися,
Панасики проснулися.
* * *
БАЮ, БАЮ, БАЮ
Баю, баю, баю!
Дровець нарубаю
І в печі натоплю:
Буде тепло в хаті,
Буде дитя спати.
* * *
ОЙ У ЛІСКУ НА ГОРІШКУ
Ой у ліску на горішку
Там хатинка новенька.
Там хатинка новенькая,
Там дитинка маленькая.
Ми дитинку будем колисати
І самі будем спати.
* * *
ОЙ НУ, КОТИК, КОТИНО
Ой ну, котик, котино,
Засни, мала дитино,
Засни, засни, задрімай
Та нічого не думай.
А-а-а, а-а-а, а-а!
* * *
ОЙ БАЮ МІЙ, БАЮ
Ой баю мій, баю,
«Котка» заспіваю,
Щоб дитятко спало,
Горенька не знало.
А-а, а-а, а
Щоб дитятко спало,
Щасливим зростало.
А-а, а-а, а!
Щоб дитятко спало,
Здоровим зростало.
А-а, а-а, а!
Ой баю мій, баю,
«Котка» заспіваю,
А-а, а-а, а!
* * *
БАЮ, БАЮ, ДИТИНО
Баю, баю, дитино,
Пора засипати.
Завтра рано прокинешся,
Біленько умиєшся.
Люлі, люлечику,
Звари, мамо, кулешику
В маленькому горщаті
Маленькому дитяті.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, СПИ, СИНУЛЮ
Люлю, люлю, спи, синулю,
Спи, маленький, міцно,
Лягай спати вчасно,
Будеш жити щасно.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Ой люлі, люлечки,
Засніть, малі діточки,
Мої малі, малесенькі,
Дітки мої дрібнесенькі.
Ой ну, дітки дрібнесенькі,
Ви ж мені всі ріднесенькі.
* * *
А-А-А, А-А-А, КОТОЧОК
А-а-а, а-а-а, коточок,
Спи, мій синочок.
Спи сном-дрімотою,
Добром-охотою,
А-а-а.
* * *
БАЄЧКИ, БАЄЧКИ
Баєчки, баєчки,
Байте «кота»,
Мамочки, мамочки,
Колишіть дитя.
Мамочки, нянечки
У лісок пішли
Та дитині сон принесли.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТЕ-КОТИНКУ
Ой ну, люлі, коте-котинку!
Та виорем нивку,
Та посієм материнку,
Материнку будем рвать,
Малу дитинку колихать,
Мала дитинка буде спать.
Заколихавши та свою дитинку,
Побіжу я на часинку.
На часинку, на час, на часочок
Пішла в вишневий садочок,
Чую своєй дитини голосочок.
* * *
А-А, ЛЮЛЮ
А-а, люлю,
Треба ложки, треба й миски,
Треба няньки до колиски,
А-а...
Няньці треба їсти дати,
Щоб уміла колисати,
А-а, а-а, а-а, а!
* * *
А-А-А-А, ЛЮЛІ
А-а-а-а, люлі,
Чужим дітям дулі,
А нашому калачі,
Щоб спало вдень і вночі.
Щоб голівка не боліла,
А щоб тіло не хиріло.
* * *
БАЮ, БАЮ, ЛЮЛІ
Баю, баю, люлі,
А котику дулі,
А Панасу калачі,
Щоб спав удень і вночі.
А вночі — на печі,
А вранці — на лавці.
Вранці — на лавці,
А вдень — у колисці,
А ввечері — у сінях
На пухових подушках.
Мати буде сповивати,
Панасика годувати.
* * *
Е-Е-Е, ЛЮЛІ
Е-е-е, люлі,
Дам котові дулі,
А тобі дам калачі,
Щоб спав удень і вночі.
Е-е-е, люлі,
Питала зозулі,
Скільки тобі жити.
Зозуля кувала,
Правдоньку казала:
— Будеш сто літ жити,
В золоті ходити,
Матір шанувати,
Вік догодувати.
* * *
ОП ЛЮЛЕЧКИ, ЛЮЛІ
Ой люлечки, люлі,
Чужим дітям дулі,
А нашому калачі,
Щоб спав удень і вночі
Із кицькою на печі.
Киця буде воркотати,
А дитина буде спати.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ
Ой спи, дитя, колишу тя, (2)
Як не заснеш, покину тя.
Люляй, люляй, очка стуляй, (2)
Стуляй обі, засни собі.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЄ
Ой спи, дитя, колишу тє,
Як ти заснеш, я лишу тє.
Як ти заснеш на годину,
Я тє лишу на всю днину.
Ой спи, дитя, колишу тє,
Як ти заснеш, я лишу тє.
Відійду тє в чисте поле,
Спи, Марисю, спи, соколе.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ
Ой спи, дитя, колишу тя,
Скоро заснеш — відійду тя.
Бодай спало, не плакало,
Бодай росло, не боліло —
Отцю, матці на потіху,
Добрим людям на послугу.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТІ, БЕЗ ПОВИТТІ
Ой спи, диті, без повитті,
Прийде мати та й пов’є ті
А в тоненькі пеленочки,
А в єдвабні китайочки.
Ой спи, диті, без повитті,
Прийде мати та й пов’є ті.
Пішла в поле на роботу,
Та не прийде, аж в суботу.
Ой спи, диті, колишу ті,
Ой як уснеш, я лишу ті.
Ой спи довго, рости борзо
Вітцю й матці на потіху,
Добрим людям на послугу.
Аби лихим не служити,
Бо їм не мож догодити.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ ПОБИТТЯ,
СПИ БЕЗ ПЕЛЕНОЧОК
Ой спи, дитя, без повиття, спи без пеленочок,
Мамка прийде, тебе впів’є в тоненький рубочок.
А шовковий повивачок, пеленка тоненька,
Щоби спала, не плакала дитина маленька.
Щоби спало — не плакало, росло — не боліло
Ані ручки, ані ніжки, ні біленьке тіло.
Ані ручки, ані ніжки, ні тіло, ні тіло,
Аби моїй матіноньці от не надоїло.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ
Ой спи, дитя, без сповиття,
Поки мати з поля прийде
Да принесе три квіточки:
Одна буде дрімливая,
Друга буде сонливая,
А третяя щасливая.
Ой щоб спало, щастя мало,
Да щоб росло, не боліло,
На серденько не скорбіло!
Ой рісточки у кісточки,
Здоров’ячко на сердечко,
Розум добрий в головоньку,
Соньки-дрімки у віченьки!
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ
Ой ну, люлі, дитя, спать!
Пішла мати жито жать
Та й вижала три квітки:
Що первую сонливу,
А другую дрімливу,
А третюю щасливу.
Ой щоб воно спало,
Щастя-долю мало
І добрую годину
На малую дитину.
Ой щоб воно спало
І спати хотіло,
Як квіт, червоніло.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ
Ой спи, дитя, без сповиття,
Без маленьких пелюшечок,
Поки мати з поля прийде
Та принесе три квіточки,
Та положе в головочки.
Одна квітка зросливая,
Друга квітка щасливая,
А третяя дрімливая.
А щоб спало, щастя мало,
Як квіточка процвітало,
Як квіточка у садочку,
Так дитинка в повиточку.
Як яблучко на яблуньці,
Так дитинка в колисоньці.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ
Ой спи, дитя, колишу тя,
А як заснеш, то лишу тя.
Покину тя з колисочков,
Сама піду за зіллячком,
Андрійкові за спаннячком.
Ой зіллячко, щоб пахло,
А спаннячко, щоби спало.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, КОЛИШУ ТІ
Люлю, люлю, колишу ті,
Як ти заснеш, то лишу ті.
Піду в поле по зілленько,
Дитиноньці по спаненько,
Принесу ті тее спанє,
Будеш спати аж до ране.
* * *
ОЙ НУ-НУ-НУ, КОТИНО
Ой ну-ну-ну, котино,
Засни, мала дитино.
Як заснеш, покину
І піду сама в долину
По червону калину.
* * *
СПИ, ДИТЯТКО, КОЛИШУ ТЯ
Спи, дитятко, колишу тя,
А як заснеш, то лишу тя.
Піду в гори на ягоди,
А в долини на малини.
Чужим дітям зелененькі,
А моєму пристигленькі.
Гіркі ж мої малиноньки,
Збавила-м си дитиноньки.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ МУРУГИЙ
Ой ти, коте муругий,
Коли б такий нам другий,
Щоб вас була пара,
Щоб дитина спала.
Вона б спала, щастя мала,
Як квіточка у садочку,
Так дитина в повиточку.
Як вишенька на вишеньці,
Так дитина в колисоньці.
* * *
СПИ, ДИТЯ, В КОЛИСОЧЦІ
Спи, дитя, в колисочці,
Як угорок в долиноньці.
Щоби-с спало, не плакало,
Щоби-с росло, не боліло
Ні головка, ні все тіло,
Щоби личко не марніло.
Щоби-с росло на потіху,
А добрим людям на послугу.
* * *
ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІЧЕНЬКА
Люлі, люлі, люліченька,
Колихаю онученька,
Щоб здоровий виростав,
Ряст-травиченьку топтав,
Був як маків первоцвіт,
Много літ, ой много літ.
А-а, а!
* * *
ОЙ СПИ, СИНУ, СПИ, ДИТИНО,
УСТАНЬ ЗДОРОВЕНЬКИЙ
Ой спи, сину, спи, дитино, устань здоровенький,
Аби з тебе легінь виріс дужий, хорошенький.
Ой гойдайся, колисайся, дитина маленька,
Коби спала, не плакала, росла здоровенька.
Ой туду, каже, туду, дитинка малая,
Виросточок би ти добрий, долька щасливая.
* * *
ТА ОЙ ЛЮЛЮ, МАЛЕНЬКОЄ
Та ой люлю, маленькое,
Люлю, маленькое.
Коли тебе виколишу
Та на великое?
Спи, дітино, у колисці
До самого рана.
Із тобою буде спати
Твоя рідна мама.
* * *
СПИ, МАРІЙКО, УДЕНЬ, УДЕНЬ
Спи, Марійко, удень, удень,
Спи, Марійко, внічку,
Висипляй си таку дольку,
Як у траві чічку.
А Марійка, як виросте,
Піде з коровками,
Назбирає ягідочок
Обома ручками.
* * *
ОЙ ПОВІШУ КОЛИСОЧКУ У ПОПОВУ ДУЛЮ
Ой повішу колисочку у попову дулю,
Буде вітрець повівати — люлю, синку, люлю.
А дуленька буде цвісти та й буде родити,
А дитинка буде рости та й буде ходити.
А дуленька буде цвісти, буде опадати,
А дитинка буде іти та й буде збирати.
* * *
АЙ ЦЮ, ЛЮЛЮ, КОЛИШУ ТЯ
Ай цю, люлю, колишу тя,
Як ти заснеш, я лишу тя. (2)
Сама піду на роботу
Та вже прийду аж в суботу. (2)
Принесу ти калиночку
Та й затичу головочку. (2)
Колинонька буде цвісти,
А дитинка буде рости. (2)
Калинонька ме впадати,
Дитинонька ме збирати. (2)
* * *
ЛЮЛЯЙ, ЛЮЛЯЙ, МІЙ СИНОЧКУ
Люляй, люляй, мій синочку,
Справлю тобі колисочку.
Справлю тобі колисочку
Та й повішу на дубочку.
Ей сонце зійде, обігріє,
Листок впаде та й накриє.
Будуть пташки прилітати та й будуть
співати,
Дитиночку малесеньку будуть присипляти.
Люляй, люляй, мій синочку, лем ся не
скарбуляй
З колиски нової до землі чорної.
Гейчи мені, гейчи, не є дома мамці:
Мамця пішла в поле, спи, білий соколе.
* * *
ПОВІШУ Я КОЛИСОЧКУ
Повішу я колисочку
В темнім лісі
На липочку,
В темнім лісі
На липочку.
Буде вітрець повівати,
Мале дитя колисати.
Будуть пташки прилітати
Та будуть співати,
Дитиночку маленечку
Будуть присипляти.
* * *
ОЙ ПОВІШУ КОЛИСОЧКУ У ПОЛІ, У ПОЛІ
Ой повішу колисочку у полі, у полі,
Будуть дитя колисати соколи, соколи.
Я повішу колисочку та на ожиночку,
Буде вітрець колисати малу дитиночку.
Прилетіла зозуленька, сіла на калину,
Крилоньками фиркотіла, збудила дитину.
Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’е впало,
Збудила-с ми дитиноньку, ще би було спало.
* * *
ПОВІШУ Я КОЛИСОЧКУ НА ДУБОЧКУ
Повішу я колисочку на дубочку,
Люлі, люлі, засни, поспи, мій синочку.
Буде вітрик повівати
І синочка колихати,
З дуба листя опадати
Та синочка забавляти.
Буде сонечко сіяти,
Між листячком заглядати,
Між листячком заглядати
І синочка цілувати.
* * *
ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Люлі, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Заколишу чорнобривця.
Заколишу, залюляю,
Сама піду погуляю.
* * *
А-А, А-А, КОТИНО
А-а, а-а, котино
З сіренькими очима.
Колисочка данська,
Дитиночка панська;
Насипочка шовкова,
Подушечка пухова,
Колисочка новая,
Дитиночка малая.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ ДА ЛЮЛЕЧКИ
Ой ну, люлі да люлечки,
Шовковії да вервечки,
Золотії да крючечки,
Мережана да попінка,
Колисочка да новенька,
Спи, дитиночка маленька.
* * *
КОЛИШИСЯ, КОЛИСОЧКО
Колишися, колисочко
Та й нова, новенька.
Най ся в тобі виколише
Дитина маленька.
Та ой люлі, каже, люлі,
Маленьку дитину.
А я собі приколишу
Малу соколину.
Та ой люлю, Марьку, люлю,
А ци люлю, люлю.
Та я собі приколишу
Марійку-зозулю.
Та ой мала Марько, мала,
Я тебе колишу,
Та я тебе, циганочко,
Ніколи не лишу.
Та ой мала Марько, мала,
Колишу маленьку.
Та я собі приколишу
Циганку біленьку.
* * *
КОЛИШСЯ МІ, КОЛИШ,
КОЛИСОЧКО НОВА
Колишся мі, колиш, колисочко нова,
Колишу я в тобі білого пахола.
Колишся мі, колиш, колисочко, сама,
Шеби я си пішла до роботи зрана.
Колишся мі, колиш, колисочко, сама,
Бо як ти не будеш, та будеш скланяна.
* * *
СПИ, ДИТИНКО, В КОЛИСОЧЦІ
ТА Я ВЕЛИКА РОСТИ
Спи, дитинко, в колисочці та й велика рости,
Чий ся мамка дочекає від тебе радості.
Я повішу колисочку в лісі на дубочку,
Буде вітер колисати мою дитиночку.
Буде вітер колисати, дощик покрапляти,
Будуть пташки прилітати дитині співати.
Будуть пташки прилітати дитині співати,
Буде моя дитиночка здоровенька спати.
Люлю, люлю, дитиночко, в новій колисочці,
Спи щаслива, не докучай своїй матіночці.
Ой спи, дитя, без повиття, я тебе колишу,
А як уснеш, дитиночко, трошки тебе лишу.
* * *
КОЛИСОЧКА ЯВОРОВА,
ПОВИВАЧ БІЛЕНЬКИЙ
Колисочка яворова, повивач біленький,
Колишу тя й не лишу тя, ангеле маленький.
Я повішу колисочку й на дуба, на дуба,
А я собі й виколишу сивого голуба.
Я повішу й колисочку а й на ябліночку,
Буде вітер колисати мою дитиночку.
Буде вітер колисати, а пташки співати,
Буде моя й дитиночка вгору підростати.
Я колишу дитиночку, й вона буде спати,
А я піду, молоденька, пшениченьку жати.
* * *
ВОРОЗОЧКИ З ОЖИНОЧКИ,
КОЛИСКА З ГОРІХА
Ворозочки з ожиночки, колиска з горіха,
Колише сі у колисці мамина потіха.
Коби тебе, дитиночка, нічо не боліло —
Ані ручки, ані ніжки, ні біленьке тіло.
Ой летіла зозулечка через садовину
Та впустила сиве перце, скорнела дитину.
Бодай в тебе, зозулечко, все пір’я упало:
Скорнела-с ми дитиночку, ще би було спало.
* * *
ОЙ СПИ, ДИТЯ, В КОЛИСОНЬЦІ
Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці,
Буде вітер повівати
Та й горошком колисати;
Як горошок затиркоче,
Тоді Ганя спати схоче.
* * *
КОЛИШУ ТІ, КОЛИСОЧКО,
ЛЕГОНЬКО, ЛЕГОНЬКО
Колишу ті, колисочко, легонько, легонько,
Аби-м скоро вколисала свою дитиноньку.
Колиши сі, колисочко, колиши сі сама,
Най спить дитя, спочивав до самого рана.
А гуш, мушки, від колиски, дитя буде спати,
А я буду колисати, дитині співати.
А тпрус, кота, за ворота, не диви сі в люлю,
Бо я свеї дитиночки нині не утулю.
А тпрус, кота, із колиски, не йди в люлю спати,
Бо я буду у колисці дитину люляти.
Колисочко кедровая, колиши сі сама,
Аби спала дитиночка, спала — не плакала.
Колиши сі, дитиночко, в новій колисочці,
Як велений огірочок на шумилиночці.
* * *
СПИ ТИ, КОТЕ-ДИТИНОЧКО
Спи ти, коте-дитиночко,
Та й в тій колищині,
Як горішок-лущиночок
В зеленій ліщині.
Щоби спало, не плакало,
Нічо не боліло,
Ні рученьки, ні ніженьки,
Ні маленьке тіло.
Ой діти, мої діти,
Де вас маю діти?
Покладу вас в карабушку,
Мете шкреботіти.
Ой діти, мої діти,
Дрібонька полова,
Ото я вас вибавлю,
Коби я здорова.
* * *
ОЙ ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ, ЛЮЛІ
Ой лю-лю-лю, люлі,
Налетіли гулі
Та сіли на люлі.
Стали думать ще й гадать,
Чим синочка годувать.
Годувати кашкою,
Напувати бражкою.
Що кашка добренька,
А бражка п’яненька.
Дитина маленька спатоньки раденька.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ОЙ ЛЮЛІ
Ой люлі, ой люлі,
Налетіли гоголі,
Посідали на люлі.
Стали думать і гадать,
Що Русланикові дать:
Чи булі, чи кека,
Чи грошей на медок,
Чи червоних ягідок.
Ні булі, ні кека,
Ні грошей на медок,
А червоних ягідок.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налинули гулі.
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитину годувать:
Чи вареничком
Із вареннячком,
Чи кутицею
Із ситицею,
Чи кашкою, чи борщем,
Чи по спині деркачем?
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Посідали та й на люлі.
Стали думать ще й гадать,
Чим дитину годувать:
Чи булками, чи медами,
Чи різками, чи дубцями?
Посідали гулі на воротях
У червоненьких та чоботях.
А я піду познімаю,
На ніженьки понадіваю.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ТРЕБА СПАТИ
Ой ну, люлі, треба спати,
А я буду колихати.
Заколишу, загойдаю,
Сама піду погуляю
До тихого та Дунаю,
Да в Дунаю розпитаю,
Ой чим дитя годувати:
Чи кашкою, чи молочком,
Чи солоденьким медочком?
Од Дунаю — до криниці
Та й нап’юся там водиці.
Там водиця холодненька,
Спи, дитиночка маленька.
А ти, коте, іди з хати,
Мале дитя буде спати.
Ой щоб спало і ходило
Да на ручки й ніжки не боліло,
На головоньку здоровіло,
А на серденьку щасливіло.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Із чужої сторони
До нашої дитини.
Стали думать і гадать,
Чим дитину дарувать:
Чи соньками, чи дрімками,
Червоними ягідками?
Соньки, дрімки в головоньки,
А ростоньки в костоньки,
Розум добрий в головоньку.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі!
Прилинули гулі
Та й сіли на люлі.
Стали думати-гадати,
Чим дитину дарувати.
Дали йому три квіточки:
Одну квітку сонливую,
Другу квітку дрімливую,
А третюю щасливую.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Посідали на дулі.
Стали дульку трусити,
Стали дітки просити.
Вони дульки не дали,
Колисочку одняли.
* * *
КОТУ, КОТУ, КОТУСЮ
Коту, коту, котусю,
Займи нашу телусю
Та пожени на пашу,—
Дасть молока на кашу.
Будем кашу варить,
Будем Галю кормить.
А дитиночка маненька —
Вона каші раденька.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДА ЛЮЛЕШУ
Ой ну, люлі, да люлешу,
Наваримо да кулешу
У новенькому горщаті
Маленькому дитяті.
Ой ну, люлі, да люлечки,
Шовковії да вервечки,
Мальовані бильця,
Колишу чорнобривця.
Чорнобривець та не спить,
Треба його дубцем бить.
* * *
СКАКАВ КОТИК ПО ПЛОТКУ
Скакав котик по плотку
В червоному чобітку.
Треба котка догнати,
Чобітки відняти
Та дитину ввути —
Побіжить гуляти.
Люлі, люлі,
Чужим діткам дулі,
А моєму калачі,
Щоб спало вдень і вночі.
* * *
ОЙ ЛЕТІВ ШПАК
Ой летів шпак
Через мак
Та й сів на воротях
В червоних чоботях;
Треба з його чоботи зняти
Та Платонові дати,
Щоб пішов він гуляти,
Калину ламати,
На дорожку складати.
А з дорожки на возок,
А з возочка на торжок.
* * *
УПАВ КОТКО З ЛИПКИ
Упав котко з липки
Та одбив собі хрипки.
Сидить під лозою
І плаче сльозою.
Ходить котко по плотку
В червоному чобітку.
Ходім котка зловимо,
Чобіток знімемо,
Малому хлопчику одінемо.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
А ти, Ваню, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
Чобіточки познімай!
І матері парку,
І батькові парку,
І Ванюші парку!
* * *
ОЙ КІТ-ВОРКІТ
Ой кіт-воркіт
На віконечко скік,
А з віконечка на торжок,
Купив собі кожушок,
І шапочку бобровую,
І стьожечку шовковую.
Треба з котка зняти,
А дитині дати,
Щоб тепленько було спати.
* * *
У НАС КІТ — БАЛАМУТ
У нас кіт — баламут
Та поїхав у Бахмут
Купувати киці кожуха.
Треба з киці зняти
Та дитя укрити,
Щоб було тепленько спати.
* * *
ГОЙДА, ЛЮЛЮ, ГОЙДАША!
Гойда, люлю, гойдаша!
Пішла киця на торжок
Купувати кожушок.
А ми з киці здеремо
Та й дитину вберемо.
* * *
Е-Е, Е-Е, ГОПА-ПА
Е-е, е-е, гопа-па,
Та й підемо до попа
Позичити корита.
Нема попа дома —
Поїхав по дрова,
Тільки попенята
Шиють чоботята.
Цап міряв — малії,
Кіт міряв — вузькії,
На Марусю шиті,
Підківки підбиті,
Е-е, люлюсю,
Люлю, люлю, люлю.
* * *
ЛЮЛІ, ЛЮЛІ,
ПРИЛЕТІЛИ ГУЛІ
Люлі, люлі,
Прилетіли гулі
Та й сіли на люлі.
Ой ви, гулі, не гудіть,
Колисочки не будіть.
Колисочка питається,
Санюшечці дрімається.
Е-е, е-е, я!
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Та сіли на люлі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ворітечка скрип-скрип,
Мале дитя спить, спить.
Цитьте, гулі, не гудіть,
Мале дитя не будіть,
Бо дитятко маленьке,
Воно спати раденьке.
А дитятко буде спать
Та не буде плакать.
А, а, а!
* * *
А-А-А-А, ЛЮЛІ
А-а-а-а, люлі,
Прилетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ой ходіте, гулі,
Ой ходіть до хати
Дитину качати.
А гуля біленька,
Дитина маленька,
Посиплемо пшенички,
Поставимо водички.
Гуля наїсться,
Гуля нап’ється,
Здійметься на крильця,
Полетить у садочок
Їсти ягідочок.
* * *
ОЙ НЕ ЩЕБЕЧИ
Ой не щебечи,
Ой не щебечи,
Ти сивий соколочку,
Бо ти ми збудиш,
Бо ти ми збудиш
Маленьку дитиночку.
* * *
ОЙ У САДУ ЗЕЛЕНЕНЬКІМ ПТАШАТА СПІВАЮТЬ
Ой у саду зелененькім пташата співають,
Ой маленькій дитиночці спатоньки не дають.
Ой пташата погодую, не будуть співати,
А дитина солоденька буде в люлі спати.
Люлю, люлю, дитиночко, спи у холодочку,
Полетіли пташенята — тихо у садочку.
* * *
ЛІТАВ, ЛІТАВ ЧОРНИЙ ШПАК
Літав, літав чорний шпак,
Він зозуленьку шукав.
Баю, баю, баю, бай!
Зозуленька сивокрила
На колисочці сиділа.
Баю, баю, баю, бай!
На колисочці сиділа,
Івашечка все гляділа.
Баю, баю, баю, бай!
Колясочка та скрипить,
Івашечко мій не спить.
Баю, баю, баю, бай!
Івашечко, ти гасни,
Нас на улицю й пусти.
Баю, баю, баю, бай!
* * *
КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а, а-а, а-а, я!
* * *
КОТЕ СІРИЙ, КОТЕ БІЛИЙ
Коте сірий, коте білий,
Коте волохатий,
Не ходи ти, не блуди ти
До нашої хати.
Бо у нас е лихий пес,
Як ті вкуси, то ти вмреш.
А на кота воркота,
На Гандзюню сон-дрімота.
Піди, коцю, в сім’є,
Наша Гандзя дрім’є.
Піди, коцю, в льон, в льон,
Принеси їй сон, сон.
* * *
КОТУ СІРИЙ, КОТУ БІЛИЙ
Коту сірий, коту білий,
Не ходи по хаті,
Не цокоти чобітками
Й не збуди дитяти.
Воно іще манесеньке
І спатоньки радесеньке.
* * *
ОЙ НЕ ХОДИ, КОТЕ, КОЛО ГАЮ
Ой не ходи, коте, коло гаю,
Поки я дитятко нагуляю.
Ой не ходи, коте, коло комишу,
Поки я дитятко заколишу.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТІВ ДВА
Ой ну, люлі, котів два,
Сіренькії обидва.
Ой ти, коту-рябку,
Та вимети хатку;
Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни;
Коте волохатий,
Не ходи біля хати,
А йди, коте, в хатку
Качати дитятко,
Бо у нас дитя маленьке,
Воно спатки раденьке.
* * *
А-А-А, КОТІВ ДВА
А-а-а, котів два,
Сірі, білі обидва.
Сірі, білі, волохаті,
Не ходіте коло хати,
Не будіть нашого дитяти.
У нас дитя маленьке,
Воно спати раденьке.
Хоч раденьке, та не спить,
Треба його дубцем бить.
А хоч треба, та не б’єм.
Малюсіньке — жалуєм.
* * *
ОЙ КОТЕ, КОТОЧКУ
Ой коте, коточку,
Посидь у садочку,
Не займай лозину,
Не збуди дитину.
А-а-а.
* * *
ОЙ ХОДИЛА ЧАЄЧКА ПО КОМИШУ
Ой ходила чаєчка по комишу,
А я свого Толика заколишу.
Колишу я, ворошу я, а Толя не спить,
Треба Толю лозинкою бить,
Як лозинка не поможе,
Тоді Толю сон ізможе.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ!
Ой ну, люлі, дитя, спать!
А я буду колихать.
Колихаю, та й не спить,
Дайте дубця, буду бить.
З високої дубини,
З червоної калини
Для малої дитини.
* * *
А-А, ЛЮЛІ, СПИТЬ
А-а, люлі, спить,
Треба Гришу дубцем бить,
Не дубчиком — берізкою,
Щоб він плакав слізкою.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ!
Ой люлі, дитя, спать!
Ой хоч хоче, то не спить,
Треба його дубцем бить.
Як не дубцем, то різкою,
Зеленою берізкою.
Як не берізкою, то дубиною,
Щоб була дитина людиною.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Ой ви, гулі, не гудіть,
Дитиноньки не будіть,—
В нас вона маленька,
Спати раденька.
Хоче спати, та й не спить,
Дайте прута, будем бить.
Будем бить, вибивать,
На мороз викидать,
А з морозу в хату брать
Та у люлі колихать.
* * *
ОЙ СПИ, СИНУ, БО ДІДИ ЙДУТЬ
Ой спи, сину, бо діди йдуть,
Вони тебе в торбу візьмуть.
Візьмуть тебе у торбину
Та й занесуть у кропиву.
Ти в кропиву попаришся
І з дідами посваришся.
Ой спи, сиву, люлі, люлі!
* * *
БАЮ, БАЮ, ДІТОК КОЛИХАЮ
Баю, баю, діток колихаю,
Діток заколихаю, сама піду погуляю.
Баєньки, баю, колотушок надаю,
Колотушок двадцять п’ять,
А діточки будуть спать.
* * *
БАЮ, БАЇ, БАЇ, БАЙ
Баю, баї, баї, бай,
Не лягай, мале, на край —
Впадеш на долівку
Та заб’єш голівку.
Голівка буде боліть —
Та й нікому пожаліть.
* * *
ОЙ НУ-НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, БАЙ
Ой ну-ну, люлі, люлі, бай,
Засни, сіренький бабай,
Наших діток не лякай,
Бо вони маненькі
Та спатки раденькі.
* * *
А-А, КОТИНО
А-а, котино!
Засни, мала дитино!
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота!
Ой на кота все лихо,
Ти, дитино, спи тихо!
Ой кіт буде воркотати,
Дитиночка буде спати!
* * *
А-А, А-А, НА КОТА
А-а, а-а, на кота,
На дитину дрімота.
Котик буде мишку йняти,
Дитинонька буде спати.
* * *
ОЙ КІТ ВОРКНЕ
Ой кіт воркне,
То й дитинка вмовкне.
Ой кіт воркоче,
Дитинка спать хоче.
Ой кіт лясне,
То й дитинка засне.
Воно хоче, та й не спить,
Треба котка дубцем бить,
Не дубчиком, різочками,
Щоб не плакало слізочками.
* * *
ХОДИТЬ КОТКО ПО ПЛОТКУ
Ходить котко по плотку
В червоному чобітку.
Іди, котко, до хати,
Будеш Ромця колихати.
Пішов кицька по пташки,
Кицька пташок принесе,
Синок ручкою потрясе.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ СІРИЙ
Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кошенятко,
Колиши дитятко.
* * *
ОЙ ТИ, КОТИК, ВУРЧИ, ВУРЧИ
Ой ти, котик, вурчи, вурчи,
А ти, Васько, мовчи, мовчи.
Ой ти, котко сірий, білий,
Не ходи коло сіней,
А ходи коло хати,
Ходи Васька колихати.
Ішов котко під грушечку,
Знайшов собі подушечку.
Ой тра котка бити, бити,
З його шкурочку злупити.
Під Васька підослати,
Щоб було м’якенько спати.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой люлі, люлі,
Ой ти, кицю моруга,
Ходи до нас і друга,
До нашої хати
Колихати дитяти;
А в нас хата тепленька,
Дитина маленька
І спаточки раденька.
* * *
Е-Е, Е-Е, КОТОЧОК
Е-е, е-е, коточок!
Ходи до нас ночувать
І дитину колихать.
Будем котка бить,
Щоб не вчився так робить.
Бийте кота в губи,
Щоб не просив буби.
Бийте кота в лапи,
Щоб не просив папи.
За що його дурно бить?
Котко буде молотить.
— Котко сірий,
Та вимети сіни.
— Хоч вимету, та не я —
Єсть у мене кошеня.
* * *
КОТЕ СІРИЙ
Коте сірий,
Коте білий,
Коте волохатий,
Та ходи до хати
Дитиноньку колихати.
Дамо тобі папи
Та у твої лапи,
Дамо тобі сала,
Щоб дитина спала.
Будем бити по лапках,
Щоб не ходив по лавках,
Щоб не скидав кружечків,
Щоб не з’їдав вершечків.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ СІРИЙ
Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни;
А ти, кішко, не ворчи,
Піди сміття одимчи.
А ти, коте муругий,
Прийди до нас ще й другий,
До нашої хати
Діток колихати.
* * *
КОТОЧОК, НЕ ЙДИ РАНО В САДОЧОК
Коточок, не йди рано в садочок,
Не полохай галочок.
Нехай галки літають,
Руту-м’яту щипають
Та віночки сплітають —
То з руточки, то з м’яточки,
З червоного шовку
Та дитині на головку.
* * *
ОЙ НУ, НУ, НУ, КОТОЧОК
Ой ну, ну, ну, коточок,
Не йди рано в лісочок,
Не полохай галочок.
Нехай галки вінки в’ють
З хрещатого барвінку
Та Одарці на квітку.
Одна квітка сонлива,
А другая дрімлива,
А третяя щаслива,
Та щоб спала дитина.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ, КОТАРУ
Ой ти, коте, котару,
Не йди в нашу кошару,
Не полохай товару,
Та не пужай овечок,
Та не буди діточок.
В нас діточки маленькі,
Вони спати раденькі.
А-а-а!
* * *
ОЙ КІТ-ВОРКІТ
Ой кіт-воркіт
Да на віконечко скік,
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку,
Кинув у колиску.
Мишка буде грати,
Котик воркотати;
Дитя буде спати
І щастячко мати!
* * *
ОЙ НУ, КОТУ, КОТАРУ
Ой ну, коту, котару,
Не йди в нашу кошару,
Піди, коту, в хижку,
Піймай, коту, мишку.
Мишка буде грати,
А Лесюта спати,
Мишка перестане,
А Лесюта встане.
* * *
ОЙ ТИ, КОТУ СІРИЙ
Ой ти, коту сірий,
Та вимети сіни,
А ти, коту-рябку,
Та вимети хатку.
Коту волохатий,
Біжи кругом хати
Та піймай ти мишку,
Укинь у колиску.
Мишка буде пищать,
А дитятко буде спать.
* * *
ХОДИВ КОТКО ПО ДВОРУ
Ходив котко по двору,
Косив хвостом лободу,
Та викосив мишку,
Та вкинув й колиску.
Мишка буде пищати,
А дитина буде спати.
* * *
А-А-А, КОТКИ ДВА
А-а-а, котки два,
Сірий, білий обидва,
По капусті ходили,
Ляльку в хустці носили.
Котку-братку,
Дай нам ляльку
Для Оксани
На забавку.
* * *
А-А-А, КОТКИ ДВА
А-а-а, котки два,
Сірі, білі обидва,
Просяться до хати,
Хочуть Галю взяти.
А ми Галю не дамо,
Бо ми Галю глядимо.
* * *
ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК
Пішов котик у лісок,
Найшов котик поясок,
За люлечку прив’язав
Та дитину покачав.
* * *
ХОДИТЬ КОТИК ПО ДВОРУ
Ходить котик по двору
Та збирає солому.
Та збирає солому
Дитяткові в голову.
А дитятко буде спать,
Котик буде колихать.
* * *
ОЙ КОТИКУ, КОТКУ
Ой котику, котку,
Сідай на колодку,
Та пошиємо Шурі сорочку.
А Шура маленький
Та спати раденький.
А-а-а, баюшки-баю.
* * *
А-А-А-А, КОТКИ ДВА
А-а-а-а, котки два,
Шарі-бурі обидва.
Один пішов по миші,
Другий Юру колише.
Що ж ви, котки, зробили,
Що ви Юру збудили.
Ни-ни, ни-ни, ни-ни,
Пішли діти по малини.
А малини не зродили,
Наші діти поблудили.
* * *
КІТ-ВОРКІТ
Кіт-воркіт
Та на віконечко скік,
А з віконця додолу,
У зелену діброву.
А дібровонька шумить,
Наше мале дитя спить.
* * *
ОЙ НУ, КОТУ, КОТОЧОК
Ой ну, коту, коточок,
Заховався в куточок,
А-а-а-а!
Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
А-а-а-а!
Тільки видно хвосточок,
Та й лякає діточок.
А-а-а-а!
Катя котика піймала
Та й почала бити.
А-а-а-а!
— Не вчись, коту, лякати,
А вчися робити.
А-а-а-а!
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК
Ой ну, люлі, коточок,
Заховався в куточок,
А дитя, як прийшло,
Кота в куточку найшло.
А я того коточка
Та вижену з куточка,
Щоб по хаті не ходив
І дитяти не збудив.
У нас дитина маленька,
Вона спати раденька.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЯШІ
Ой люлі, люляші,
Купив батько Наташі
Ляльку і кота.
Щоб удень гуляла,
А вночі щоб спала.
* * *
ДІТВАК ОЧКА ЗАЖМУРИТЬ
Дітвак очка зажмурить —
Мамка вже ся не журить.
Ой так жмурить, так жмурить
Мамка вже ся не журить.
* * *
ГАЮ, ГАЮ, ГАЮ!
Гаю, гаю, гаю!
Ніжки йдуть до гаю,
Ручки нарвуть квіття —
Забавиться дитя.
Забавиться і заспить,
Мамка ніжки напростить.
* * *
ОЙ ГОЙДА, ГОЙДА,
ОЙ ГОЙДА, ГОЙДА
Ой гойда, гойда, ой гойда, гойда,
Спи, дитино маленька,
Щоби ти росла, щоби ти росла,
Би-с була здоровенька.
* * *
КОЛИСАЛА Я, КОЛИСАЛА Я
Колисала я, колисала я
Дитиночку маленьку
Та й розбила я, та й розбила я
Колисочку новеньку.
Ой не жаль мені, ой не жаль мені
Колисочки нової,
Тільки мені жаль, тільки мені жаль
Дитиночки малої.
Я колисочку, я колисочку
Куплю ще й помалюю,
А дитиночку, а дитиночку
За рік не вигодую.
Бо колисочка, бо колисочка
З сухого деревечка,
А дитиночка, а малесенька
Матінці з-під сердечка.
Ой лю-лю-лю, ой лю-лю-лю,
Нім я тя вигодую,
Не одну днинку, не одну нічку
З тобов ся набідую.
* * *
ОЙ ПОРВАЛАСЯ ВЕРВЕЧЕНЬКА НОВАЯ
Ой порвалася вервеченька новая,
Забилася дитинонька малая.
Не жаль мені вервеченьки нової,
А жаль мені дитиноньки малої.
Я вервечку в місті за гріш, за два куплю,
А дитини за рік, за два не згодую;
Як вервечка порветься, то другая буде,
Як дитина заб’ється — жаль матері буде.
* * *
ПОЛОМИЛАСЯ КОЛИСОНЬКА НОВАЯ
Поломилася колисонька новая,
Розбилася дитинонька малая.
Не так жаль мені колисоньки нової,
Ой як жаль мені дитиноньки малої.
Бо колисонька з білого деревця,
А дитинонька з-під мого серця.
Бо колисонька з білої берізоньки,
А дитинонька з кервавої слізоньки.
Бо колисоньку за годину зготую,
А дитиноньку за рочок не згодую.
* * *
ВІВЦІ ПІШЛИ В ПОЛОНИНКУ, А ЯГНЯТКА БЛІЮТЬ
Вівці пішли в полонинку, а ягнятка бліють,
А як мамка піде з хати, то діточки мліють.
Вівці прийшли з полонинки, а ягнятка скачуть,
Прийшла мамка з роботиці, діти вже не плачуть.
* * *
ОЙ КРАСНО-ЯСНО
Ой красно-ясно,
Ой красно-ясно,
Куди сонінько ходить.
Ой ще красніше,
Ой ще ясніше,
Куди матінка ходить.
Сонінько зійде,
Сонінько зійде
Та й назад воно зайде.
Матінка умре,
Матінка умре,
Вже іншої не буде.
Хоть вона сі найде,
Хоть вона сі найде,
Все вона не рідненька.
Що і притулить,
Що і притулить,
Все вона студененька.
* * *
ОЙ ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ
Ой люлю, люлю,
Ти, мій маленький шпачку,
Я тебе знайшла
В зеленім мачку.
Ой люлю, люлю,
Ти, мій маленький паничу,
Я тебе знайшла,
Як полола пшеницю.
* * *
ПОВІЙ ТИ, ТИХИЙ ВІТРОЧКУ
Повій ти, тихий вітрочку,
Розколиши колисочку,
Розколиши колисочку,
Най колише дитиночку.
Най колише маленькую,
Бо вна плаче, а я чую.
Тихо, тихо, дитиночко,
Онде летить соколочко.
Та як він твій плач учує,
Зараз тебе зарабує.
Понесе тя в сині гори,
Тоді мені буде горе.
Спи, дитинко, життя моє,
Яке ж красне личко твоє,—
Ще го сонце не спалило,
Ще го лихо не прикрило.
Гей, коби я чари знала,
Я би таке вчарувала,
Щоби ця моя дитина
Нігде в світі не бідила.
* * *
ОЙ СПАЛА БИ ДИТИНОЧКА, ОЙ СПАЛА БИ, СПАЛА
Ой спала би дитиночка, ой спала би, спала,
Коби добра пістуночка, аби вколисала.
Колисала, леліяла мамка дитиночку,
Аби спала — не плакала хоч би годиночку.
Люлю, дитя моє мале, я тебе колишу,
Ой доки ти та не уснеш, я тебе не лишу.
Ой колишу та й не лишу дитину малую,
Нім я її виколишу, то сі набідую.
* * *
ЛЮЛЯЙ ЖЕ МІ, ЛЮЛЯЙ
Люляй же мі, люляй,
Колиско з явора,
Я в тобі колишу
Дитятко-сокола.
А усни мі, усни,
Велике вирости,
Велике, як і я,
Біле, як лелія.
Усни же мі, усни,
Велике вирости,
До вершечка свого,
Літа молодого.
А люляй мі, люляй,
Чорні очка стуляй!
І я би стуляла,
Кеби-м такі мала.
Люляй же мі, люляй,
Чорні очка стуляй!
Як же їх стуляти,
Кед не хотять спати?
А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під зелену липу
Дитину повиту.
А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під зелену сосну
Дитину милосну.
А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під високу дулю,
Там я тя притулю.
Люляй же мі, люляй,
Мій малий синочку,
Вишию я тобі
На літо сорочку.
* * *
ОЙ НИНИ, НИНИ, ОЙ НИНИ, НИНИ
Ой нини, нини, ой нини, нини,
Збавила-м я си днини
Та коло тої, та коло тої
Маленької дитини.
Збавила-м днини, збавила-м днини
Та я ще збавлю ночі,
Не висплю я сі, не висплю я сі
Та мої чорні очі.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ДИТЯ МОЄ
Люлю, люлю, дитя мов,
Лишу тебе, серце моє.
Лишу тебе, дитиночка,
Та піду на панщиночку.
Панщиночку відробляти,
Тебе, дитя, годувати.
Спи, дитинко, не вставай,
Та мені робити дай.
Гей спи, гей спи ти, дитино,
Бо ти ще нічо не винно.
Ще тя пани не зловили,
Ікомани не побили.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ДИТИНОЧКА ЛЮБА
Люлю, люлю, люлю, люлю, дитиночка люба,
Тебе мамка витесала з зеленого дуба.
Ой з дуба чи не з дуба, але, відав, з клену,
Зав’язала дитиночка руки без ременю.
В’яжи, синку, в’яжи, синку, довго — не коротко,
Буду з тобою бідувати тяжко — не солодко.
* * *
ДІТИ МОЇ, ДІТИ
Діти мої, діти,
Дев’ятеро діти,
Ани сама не знам,
Де вас мам подіти,
Гей, ани сама не знам,
Де вас мам подіти.
Діти мої, діти,
Дрібніцькі, як значок,
А я межи вами,
Як зогнитий пнячок,
Гей, а я межи вами,
Як зогнитий пнячок.
А гайці мі, гайці,
Мої дрібні діти,
Дайте свої мамці
До роботи піти,
Гей, дайте свої мамці
До роботи піти.
* * *
ОЙ ЛЮЛЮЛЮ, КАЖЕ, ЛЮЛЮ, МАЛЕНЬКУ ДИТИНКУ
Ой люлюлю, каже, люлю, маленьку дитинку,
З тобов нема супочинку ані одну днинку.
А у днинку не спочину через роботочку,
А уночі не спочину через дитиночку.
* * *
ЕИ, ЛЮЛЯЙ МИ, ЛЮЛЯЙ
Бй, люляй ми,люляй,
Сині очка стуляй,
І я би-м стуляла,
Коби-м такі мала.
Ей, люляй ми, люляй,
Сиротенько мала,
Бо твій неньо умер,
Я вдова зостала.
Я вдова зостала,
Мам семеро діти,
Сиротеньки мої,
Як вас виживити.
* * *
ОЙ ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ОЙ ЛЮЛЮ
Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Коби-м ті вилюляла,
Коби-м сі з тебе, коби-м сі з тебе
Потіхи дочекала.
Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Ти, дитинонька красна,
Ой коби-с росла, ой коби-с росла,
Сиві би-с бички пасла.
Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Заки ті підгодую.
Не рочок, не два, не рочок, не два
З тобою набідую.
* * *
ЕЙ, ПОВІШУ Я, ЕЙ, ПОВІШУ Я
Ей, повішу я, ей, повішу я
Колисоньку на вишню,
Ей, вколишу я, ей, вколишу я
Дитиноньку конечно.
А сама піду, а сама піду
Зелене жито жати,
А буйний вітер, а буйний вітер
Дитину колисати.
Вижну пшеницю, зложу в копицю,
Сама піду орати.
Та дай же ми ся, та й пане боже,
Дитини дочекати.
Звезу копоньки до новой шопоньки,
А нивочку виорю,
Ей, буду мати на старі літи
З дитиноньки нідпору.
Ей, зорю ниву, ей, зорю ниву
Від ставу аж до луга,
Для мене поміч, для мене поміч,
Для цісаря послуга.
Горе рибоньці, білій плотоньці,
Як висхне в ставі вода;
Камінь глодати, дитя ховати —
То одная робота.
* * *
ЛЮЛЯЙ, ЛЮЛЯЙ, СОКОЛЯТКО
Люляй, люляй, соколятко,
Принесе ті отець ябко.
Отець ябко, мати грушу,
Люляй, люляй, соколюшу.
* * *
ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, БАЙ, БАЮ
Люлі, люлі, бай, баю,
Пішов татко за рибою,
Матір сорочечки полоскають,
А дитятко буде спать.
Дитяточко малесеньке,
Воно спати радесеньке.
Люлі, люлі.
* * *
ЗАСНИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ
Засни, дитя, без сповиття,
Без догляду мами.
Піду шукать, долю гукать
Чужими ланами.
Засни, дитя, без сповиття,
А де ж твоя мати?
— Пішла панам, пішла попам
Строку відробляти.
* * *
А-А, А-А, А-А, А!
ПІШЛА МАТИ ЖИТО ЖАТИ
А-а, а-а, а-а, а!
Пішла мати жито жати,
Та не собі — пану,
А-а, а-а, а-а, а!
Мале дитя без сповиття
Не мав талану,
А-а, а-а, а-а, а!
Рости, сину, не гни спипу
Та на чужій ниві,
А-а, а-а, а-а, а!
Добудь життя, моє дитя,
То будеш щасливий,
А-а, а-а, а-а, а!
* * *
ОЙ СПИ, СИНКУ, ХОЧ ГОДИНКУ
Ой спи, синку, хоч годинку,
Ой спи і другую,
Пішла мати жито жати
За воду биструю.
Спи, дитинко, спи, дитинко,
Мій сивий соколе,
Пішла мати жито жати
На широке поле.
Ой спи, дитя, без повиття
Та й без повивання,
Пішла мати жито жати
Від самого рання.
Ой спи, дитя, без повиття,
Доки місяць зійде,
Доки твоя матусенька
З поля не надійде.
* * *
А-А, ЛЮЛІ, СПАТКИ
А-а, люлі, спатки,
Нема дома матки,
Поїхала на торжок
Купувати пиріжок.
А як купим пиріжок
Та медом помажем,
Дитині покажем,
Самі із’їмо,
А дитині не дамо.
* * *
НУ, ДИТИНО, СПАТКИ
Ну, дитино, спатки,
Нема дома матки,
Пішла мати на базар
Солі купувати.
Не купила солі,
А купила барана.
А в барана круті роги,
А в дитини чорні брови.
* * *
А-А, ЛЮЛЮ, БАСЬ
А-а, люлю, бась,
Прийде мама — гаму дасть,
А бабуня — коко,
Щоб гаснуло око.
* * *
ОЙ ГОЙДА
Ой гойда,
Чужа мати — пройда,
А нашая — люба,
Не піде нікуди,
Буде дома сидіть
І Івасика глядіть.
* * *
ОЙ НУ-НУ, КІТКУ
Ой ну-ну, кітку,
Піди по тітку.
Тітка в нас молода,
Аж з Китай-города,
У червоній плахті,
У зеленій запасці,
У червоних чобітках
На золотих підковках.
Тітка підківками лясне,
А дитина засне.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, МАЛИЙ ГУЛЮ
Люлю, люлю, малий гулю,
Пішла мати по цибулю.
Цибуля сі не вродила,
Мати в хаті заблудила.
Ішла мати по петрушку,
Закришити дітям юшку.
Ішла мати по петрушку
Та й здибала щебетушку.
Щебетушка щебетала,
Щоб дитина мені спала.
* * *
ОЙ ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ
Ой лю-лю-лю-лю-лю-лю-лю,
Ой лю-лю-лю, старий гулю,
Куди їдеш? — По цибулю.—
Та будемо купувати,
Та дешевше продавати.
* * *
ОЙ ХОДИЛА ЧАЄЧКА ТА Й ПО КОМИШУ
Ой ходила чаєчка та й по комишу,
Ой ходила чаєчка та й по комишу,
А я свою лялечку та й заколишу.
Ой ходила чаєчка та й по городу,
Ой питалась чаєчка свого роду.
Ой ну й ну, мушки гудуть,
Ляльці спатки не дають.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилець робить?
Він листоньки пише,
Дитину колише.
Листоньки читає,
Дитину хитає.
Листоньки малює,
Дитину годує.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЕСІ
Ой люлі, люлесі,
Шовковії вервесі,
Помальовані бильця,
Пішла до Кирильця.
Кирилець не гуляє,
Писаночку пише,
Дитину колише.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Ой ну люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця.
Що Кирилець поробля?
Черевички поправля.
Та й не нам — та панам,
Та поповим синам.
А попові дочки
Сидять на віконці,
Прядуть волоконці.
Що виведуть нитку —
Горобцю на свитку;
Як виведуть півтора —
Горобцеві рукава;
Остануться кінці —
Горобцеві на штанці;
Остануться торочки —
Горобцеві на сорочки.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилко робить?
Черевички кроїть.
І пошив, покував,
Під лавкою заховав,
А з-під лавки на торжок
Та й продав за шажок.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ
Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилко робить?
Нема його дома,
Пішов в ліс по дрова.
Самі Кирилята
Шиють чоботята.
Та не дорогії —
По три золотії.
Не цих шевців,
А переяславців.
* * *
А-А-А, КОТІВ ДВА
А-а-а, котів два,
Сіренькії обидва.
По бережку ходили
Та качечку ловили.
Та качечку в юшечку,
А пір’ячко в подушечку.
Подушечка м’якесенька,
Спи, дитино малесенька.
* * *
АЙ НУ, НУ-НУ, КОТИ ДВА
Ай ну, ну-ну, коти два,
Та ще й сірі обидва, а-а...
По садочку ходять,
Горобчиків ловлять, а-а...
Ай ну, коти, не гудіть,
Спить дитина — не збудіть, а-а...
* * *
АНУ-НУ-НУ, КОТАРУ
Ану-ну-ну, котару,
Та вимети кошару,
Та настели сінця
Вівцям по колінця:
Нехай вівці не бринчать,
Бо в нас дівка хоче спать.
* * *
А-А-А-А-А-А-А,
ОЙ НУ-НУ-НУ, КОТАРУ
А-а-а-а-а-а-а,
Ой ну-ну-ну, котару,
Загонь вівці в кошару,
Нехай вони не блудять
І вовнички не гублять.
А то вовни трошки,
Не буде Ванькові на панчошки.
* * *
ОЙ КОТИКУ-РЯБКУ
Ой котику-рябку,
Та вимітай хатку.
А ти, котку сірий,
Та вимітай сіни.
А ти, котку-котару,
Та вимітай кошару.
Виженемо овечки,
Щоб по гірці не ходили,
Діток малих не будили,
Щоб вовниці не губили.
В нас вовниця дорогая,
У нас дитина малая.
* * *
ОЙ НУ, КОТЕ СІРИЙ
— Ой ну, коте сірий,
Та вимети хату й сіни.
— Хоч вимету, так не я,
Єсть у мене кошеня.
І хвостиком замете,
І лапкою загребе,
І в коробку вибере,
І на смітник винесе,
І там висипле.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ
Ой люлі, люлі,
Ой котику сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кішко, вимий ложки —
Погуляєш трошки.
* * *
ОЙ НУ, КОТКУ-РЯБКУ
Ой ну, котку-рябку,
Та скопай нам грядку
Малу, невеличку,
Як із рукавичку.
Ми посієм маку
Іще й пастернаку
Та насадим квіточок —
Забавляти діточок.
Бо в нас діти маленькі,
Гуляти раденькі.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ ЧОРНИЙ
Ой ти, коте чорний,
Та сідай у човен,
Та поїдем на лужок,
Наламаєм квіточок
Та забавим діточок.
* * *
КОТИКУ-КОТАРЮ
Котику-котарю,
Вимітай кошару,
Та назбирай паличок,
Та забав діточок,
Та назбирай дрібненьких,
Та забав маненьких.
* * *
А-А, А-А, КОТКИ ДВА
А-а, а-а, котки два,
Шарі-бурі обидва.
А ти, котку бурий,
Позаганяй щури.
А ти, котку лисий,
Позаганяй миші.
А ти, волохатий,
Дитя колихати.
* * *
ОЙ НУ, КОТЕ МУРУГИЙ
Ой ну, коте муругий,
Коли б такий і другий,
То запрягли б у візок,
Поїхали б у лісок,
Нарубали б хмизу
Та ізплели б хижу
Для обох коточків
І для їх діточок.
* * *
ХОДИТЬ КОТИК ПО ЛАВКАХ
Ходить котик по лавках
У червоних чобітках.
Бити кота, бити —
Не хоче робити.
Бити кота по хвосту,
Щоб нарубав хворосту.
Бити кота по спині,
Щоб не будив дитини.
* * *
БИТИ КОТА, БИТИ
Бити кота, бити —
Не хоче робити.
Бити кота по лапках,
Най не скаче по лавках.
А мій кіт
Та взяв ціп,
Пішов молотити.
Намолотив гречки
Коробочку й нецки.
Лапками згортає,
Хвостиком змітає,
А вусами віє,
А писком збирає,
А вухами вчиняє.
* * *
А-А-А-А-А-А-А,
НЕХАЙ КОТУ УСЕ ЛИХО
А-а-а-а-а-а-а,
Нехай коту усе лихо,
Ти, Іване, спи тихо, а-а-а.
Не ходи, кіт, по печі,
Буду бить у плечі, а-а-а.
Не ходи, кіт, по лавці,
Буду бить по лапці, а-а-а.
Не ходи, кіт, по полиці,
Буду бить по потилиці, а-а-а.
Не ходи, кіт, по мосту,
Буду бить по хвосту, а-а-а.
Не лізь, коток, на колодку,
Розіб’єш головку, а-а-а.
Буде головка боліть,
І нікому буде жаліть, а-а-а.
Нехай коту усе лихо,
Ти, Іване, спи тихо, а-а-а.
* * *
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, КОТІВ ДВА
Люлю, люлю, котів два,
Сірі, білі обидва,
По базарі ходили,
Людям шкоду робили.
І кружечки звертали,
І сметанку злизали.
* * *
ОЙ КОТЕ СІРИЙ
Ой коте сірий,
Не ходи у сіни,
Не валяй кружечків,
Не з’їдай вершечків.
* * *
БИТИ КОТКА, БИТИ
Бити котка, бити,
Не на лихо вчити,
Щоб не вчився горілочки пити,
Вчився ділечка робити:
Черевички шити,
Платтячко попрати,
Постільку послати,
Дитину колихати,
Гарного «котка» співати.
* * *
Е-Е, Е-Е, КОТКУ
— Е-е, е-е, котку,
Чи вчинив ти шкодку?
— А бігме, це не я,
Це кицюня моя
По коморах ходить,
Людям шкоду робить.—
А тра кицю бити,
Щоб вчилась робитиі
Черевички шити,
На базар носити,
Хлібець купувати —
Діток годувати.
* * *
ОЙ КІТ-БАЛАМУТ
Ой кіт-баламут
Надів на себе хомут,
А миші сміються,
У боки беруться.
Одна миша манесенька,
Сіра, біла, білесенька,
За хомут вчепилась,
Сама покотилась.
А кіт засміявся,
Аж у боки взявся,
Пішов танцювати,
По хаті скакати.
Та й скакнув на лавку,
Та й плигнув в лоханну,
Ізвалив полицю,
Скотив паляницю.
Ой ну котка бити:
Не вчись так робити,
А вчись колихати,
Дитя буде спати.
* * *
КОТЕ, КОТЕ, ВИЛИЙ ВОДУ
Коте, коте, вилий воду,
Вилий воду на колоду.
Цебром, цебром, цебрицею,
Холодною водицею.
Чи на дощ, чи на дощ,
Чи на сонечко,
Виглянь, матінко,
В віконечко.
Дитиночка купається
І пісочком туляється.
* * *
ОЙ ТИ, КОТУ СІРЕНЬКИЙ
— Ой ти, коту сіренький,
А чим же ти живенький?
— Тими мишечками,
Що попід мішечками,
А тими мишками,
Що попід мішками,
Тими ягідками,
Що попід садками.
А-а-а!
* * *
КІТ-ВОРКІТ
Кіт-воркіт
На віконце скік,
А з віконця та на лавку,
А з лавки та додолу,
А з додолу та в діброву,
З діброви та в лісок
Та й вирвав собі горішок.
* * *
ОЙ НУ, КІТ-ВОРКІТ
Ой ну, кіт-воркіт,
На віконце скік,
А з віконця на тинок,
А з тиночка у садок,
Та нарвемо ягідок,
Та напечем паляниць,
Та нагодуєм молодиць.
Ой ви, молодиці,
їжте паляниці,
А попові дочки,
Їжте ягідочки.
* * *
ОДНА КІШКА ЧОРНА
Одна кішка чорна
Поставила жорна,
А другая біла
На жорна прибігла.
Мелітеся, жорна,
У нас гречка чорна,
Мелітеся на муку,
Оладочків напеку.
Приходь, котку, й тобі дам,
Та не ховай під плече,
Бо під плечем гаряче,
Все маслечко потече.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ ЧОРНИЙ
— Ой ти, коте чорний,
Накуй мені жорни.
— Нащо тобі жорни?
— Крупчики дерти.
— Нащо тобі крупчики?
— Кашку варити.
— Нащо тобі кашка?
— Дитину кормити.
* * *
А-А-А! КИЦЯ МУРА, ДЕ ТИ БУЛА?
А-а-а!
— Киця Мура, де ти була?
Я гукала, ти не чула,
А-а, а-а, а!
— Я сиділа під столом,
Їла кашу з молочком.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК
Ой люлі, люлі, коточок,
Поїв бабин медочок
Ще й тарілочку злизав,
На Василька сказав.
— Дуриф, котку, то не я,
То бабуся твоя.
* * *
КОТКУ, КОТКУ, КОТОЧОК
Котку, котку, коточок,
Виїв бабин медочок,
Та й сів у куточок,
Тільки видно хвосточок
Та лапки кусочок.
Не їж, котку, медку,
Бо я вуха нарву,
Д ти будеш нявчати,
Дитя буде кричати.
Піди, котку, у коморку
Та упіймай мишку,
А тоді біжи у хату
Та поколиш Гришку.
А як Гришка засне,
Баба кашки принесе,
Поїси кашки
І ти ляжеш спатки.
* * *
А-А, КІТКУ
А-а, кітку,
Нащо вкрав квітку?
Та поніс поза ліс,
Та до Галі приніс.
Стала Галя бити:
— Не вчись, котку, красти,
Та вчися робити —
Черевички шити.
Черевички з рогозу
Не бояться морозу.
* * *
А-А, КОТОЧОК!
А-а, коточок!
Украв у баби клубочок
Да поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя котка бить:
— Не вчись, коте, красти,
Да вчися робити,
Черевички шити!
Да не дорогії —
По три золотії;
Да не сіх шевців —
Переяславців;
Да не свого ременю —
Привезено з Кременю;
Не сієї роботи —
Привезені чоботи;
Да не наськії,
Да черкаськії.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КІТКУ!
Ой ну, люлі, кітку!
Та вкрадь, кітку, плітку,
Та понеси до Галі,
Та положи на лаві.
Стала Галя котка бить,
Щоб не вчився так робить,
А вчився робити,
Черевички шити.
І пошив, покував
І під лавку поховав,
А з-під лавки на торжок,
Та продамо за шажок,
Та купимо пиріжок
І яблучко тее,
Що все золотее.
* * *
КІТКУ, КІТКУ, ТА ВКРАВ КВІТКУ
Кітку, кітку, та вкрав квітку,
Та поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя кота бити:
— Не вчись, котку, красти,
Та вчися робити,
Черевички шити,
На базар носити,
Гроші торгувати,
Хліба купувати,
Діток годувати.
А дітки маненькі
Нічого не знають,
Хлібець розкидають,
Собаки хватають.
Діток По руках,
А собак по зубах.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК
Ой ну, люлі, коточок
Та украв клубочок,
Та й поніс до дочок.
— А нате вам, дочки,
Клубок на сорочки,
Щоб ви голі не ходили,
Щоб вас люди не судили.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК
Ой ну, люлі, коточок
Украв у Васі платочок.
Побіг Вася наганять;
Нагнав котка у бору,
Приніс його додому.
Посадив котка на мосту,
Став котка бити по хвосту.
Посадив котка на лавці,
Став котка бити по лапці:
— Оце тобі, коточок,
За те, що вкрав у мене платочок.
* * *
ХОДИВ КІТ ПО ГОРІ
Ходив кіт по горі,
Носив сало в пелені.
Та не знав, де діти,
Та вкинув між діти,
Діти полякались,
В хату поховались.
* * *
ОЙ КІТ-ВОРКІТ
Ой кіт-воркіт
Кашу поїв,
А нашому Юрчику
Спать повелів.
Ой кіт-воркіт
Та воркоче,
А мале дитя
Спати хоче.
* * *
ПІШЛА КІШКА ПО ВОДУ
Пішла кішка по воду
Втопилася у броду;
А кіт пішов рятувати,
Кішку за хвіст витягати;
Витяг її за хвостець
Та ударив об стовпець.
— Будь ти, кішко, весела,
Поїдемо до села;
Будь ти, кішко, здорова,
Поїдемо по дрова.
Сідай, кішко, на барана,
Поїдемо аж до пана.
А в барана круті роги,
А в Івася білі ноги.
* * *
ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ
Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик витягати:
— Давай, кицю, лапку
Та вилізай на кладку.
Сиди, кицю, грійся
Та нікого не бійся.
* * *
ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ
Пішла киця по водицю,
Утонула у криницю.
Та нема ні киці, ні водиці,
Та нічим же полоскати лободиці.
Та пішли кицю витягати,
Та витягли та й за ушки,
Положили на подушки.
Лежить киця та й не спить,
Треба її різочкою бить.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТКУ!
Ой ну, люлі, котку!
Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувать,
Витяг кішку за вухо
Да посадив, де сухо.
— Сиди, кішко, а ти тут,
А я піду найду прут.
Та й виорю нивку,
Та й посію материнку.
Материнка цвістиме,
А Парася ростиме.
Материнку пожнемо
Та повезем продамо,
А Парасі на плаття наберемо.
* * *
ОЙ КІТ-МУРКІТ
Ой кіт-муркіт
На гойдочку скік,
А з гойдочки додолу,
Розбив собі голову.
* * *
А ВПАВ КІТ ІЗ ВОРІТ
А впав кіт із воріт,
Забив плечі і живіт.
Ото тобі, котку,
Не лізь на колодку;
Бо заб’єш головку.
Та буде боліти —
Нічим загоїти.
Купить мати шовку
Та загоїть головку.
* * *
ТА ХОДИВ КОТИК МОЛОТИТЬ
Та ходив котик молотить
Та побив собі животик.
Та й біжить, та й кричить:
— Ой, йой, йой!
Побив живіт лопатой.—
Та біжить кицька рятувать,
Та біжить кицька рятувать,
Котка за вушка витягать.
А-а, а-а, а-а, а!
А-а, а-а, а-а, а!
* * *
СИДІВ КОТИК НА ПЛОТІ
Сидів котик на плоті
В червоних чоботях.
Люлі, люлі, дитя, спати.
Упав котик з плота,
Загубив чобота.
Люлі, люлі, дитя, спати.
* * *
ОЙ ТИ, КОТЕ, КОТКУ
Ой ти, коте, котку,
Не лізь на колодку,
Бо заб’єш головку,
То буде боліти,
Нічим завертіти.
Купи, мати, шовку
Завертіть головку,
Й хустину шовкову,
Й шапочку боброву.
Одна була хустина,
Та й ту діти вкрали,
На куски подрали.
Кукол наробили,
Павочку підманили.
* * *
У КОТИКА, У КОТА
У котика, у кота
Була мати лиха.
Вона била котка
Та й приказувала:
— Не йди, котку, ночувать,
Чужих дітей колихать.—
А я котика попрошу,
Коткові заплачу:
— Прийди, котку, ночувать,
Прийди Галю колихать.
Я коткові за роботу заплачу:
Дам кусок пиріжка
І стаканчик молока.
* * *
ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, КОТАЮ
Ой люлі, люлі, котаю,
Як підеш до гаю,
Візьми мене з собою,
Буду тобі слугою:
Як ти будеш сіно класти,
То я буду воли пасти;
Як ти будеш загрібати,
То я буду запрягати
Та додому поспішати
Галиночку колихати.
* * *
КУДИ ЙДЕШ?
— Куди йдеш?
— По сіно.
— Візьми мене з собою,
Буду тобі слугою:
І волики пасти,
На віз сінця класти.
І волики попасу,
На віз сінця наложу,
І додому прижену,
І корову іздою.
А щоб було мамці,
А щоб було ляльці,
Маненькій дитятці.
* * *
ОЙ ЛЮЛЮ, ДИТИНО
— Ой люлю, дитино,
Куди їдеш?
— По сіно.
— Візьми мене з собою,
То я буду слугою.
А ти будеш сіно класти,
А я буду воли пасти.
Та вилізем на стожечок,
Та сплетемо батожечок,
Та будем волів поганяти,
Та козочку доганяти,
Да козочку доїти,
Наше дитя поїти.
А-а, люлю, дитино!
* * *
А-А! КОТИ З’ЇЛИ БАРАНА
А-а!
Коти з’їли барана,
А ягничку пси, пси, пси,
Ти, дитино, спи, спи, спи,
А-а-а-а!
* * *
А-А-А! ТАТА ДОМА НЕМА
А-а-а!
Тата дома нема.
Бокори везе,
Калач принесе.
А-а-а!
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАШКИ
Гойда, гойда, гойдашки,
Налетіли пташечки,
Сіли собі на пеньку,
Кличуть, кличуть дитинку.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАШКИ
Гойда, гойда, гойдашки,
Пішов хлопець по пташки,
Наловив він пташечок
Цілісінький кошичок.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДАША
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобилка, там лоша.
Ми кобилку продамо,
А лошатко зростимо.
* * *
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ГОЙДАША!
Ой ну, люлі, гойдаша!
І кобилу, і лоша.
Ми кобилу продамо,
Лоша будем годувать,
По ярмарку поїзжать,
І бублики купувать,
І дитину годувать.
* * *
ГОЙДА, ГОЙДА, ГОЙДА
Гойда, гойда, гойда,
Іде баба з горба,
За плечима торба,
А в тій торбі калачі,
Щоб Оксана спала вдень і вночі.
Гойда, гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша.
А кобила в лісі,
А лошатко в стрісі.
А кобила сива,
А лоша рябоє,
А прийшов Абрамцьо
Та й забрав обоє.
* * *
ХОДИТЬ ЗАЙЧИК ПО КАПУСТЦІ
Ходить зайчик по капустці,
Носить ляльку в білій хустці
Ой ти, зайку, ти наш зайку,
Віддай нам ти тую ляльку
Для синочка на забавку.
* * *
ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЯТА
Люлі, люлі, люлята,
Гоніть, хлопці, телята.
Люлі, люлі, люлята!
Теляточки пасуться
І в хлівець заженуться.
Люлі, люлі, люлята!
Та спати полягають,
А пастушка згадають.
Люлі, люлі, люлята!
А пастушок у мішок,
А з мішечка в торбиночку,
Приспи нашу дитиночку.
Засни, засни, задрімай
Та нічого не думай!
* * *
ОЙ КОТУСЮ, КОТУСЮ
Ой котусю, котусю,
Займи нашу телусю
Та й пожени на пашу,
Дасть молочка на кашу.
Там трава, і вода,
І дівчина молода.
Там травиця зелена
І дівчина Олена.
Там воликів напоїш,
З дівчиною постоїш.
* * *
КОТЕ, КОТЕ, КОТУСЮ
Коте, коте, котусю,
Займи мою телусю.
На попові на толоки —
Там трави по боки!
Кінь біжить,
Трава шумить.
Біжи, біжи, коню,
До білої хатки,
До дівчини Ганки.
А дівчина Гапка
Сидить на віконці,
Пряде волоконці:
Що виведе нитку,
То пошиє свитку;
Що виведе півтора,
То пошиє рукава;
Що виведе нітушок,
То пошиє кожушок.
* * *
ЛЕТІВ, ЛЕТІВ ШПАК, ШПАК
Летів, летів шпак, шпак
Через попів мак, мак
Та й сів на воротях
В червоних чоботях.
Ворота скрипнули,
Собаки брехнули.
Телята ревнули,
Сусіди почули,
Попові сказали.
А піп з печі —
Та й вибив плечі.
А наймичка з полу —
Та й вибила ногу.
А попадя з груби —
Та й вибила груди.
А дячки з хижки —
Погубили книжки.
Як стало світати,
Та й стали шукати.
Шукали, шукали —
Другі написали.
* * *
А-А, ГАЛЯ
А-а, Галя
По тину скакала,
На телята впала.
Телята ревнули,
Собаки брехнули,
Сусіди почули,
Попові звістили.
А піп з печі —
Та побив плечі.
А матушка з полу —
Та вибила ногу.
А наймичка з груби —
Та побила груди.
А наймит з ослінця —
Та побив колінця.
Дитина з колиски —
Та побила виски.
А баран з-під лави —
Дитину рогами.
* * *
КОЛИСАЛА БАБА ДІДА
Колисала баба діда (2)
Ізвечора до обіда.
— Колиш мене, бабко, колиш, (2)
Куплю тобі калач за гріш.
Бабка калачика з’їла, (2)
Колисати діда не хотіла.
* * *
КОЛИСАЛА БАБА ДІДА
Колисала баба діда, (2):
Поки стало в торбі хліба
А як стало не хватати, (2)
Перестала колисати.
Як не стало ані кришки, (2)
Пішла баба від колиски.
Як не стало в торбі хліба, (2)
Покинула баба діда.
— Ой спи, діду, до обіду, (2);
Спечу коржик із посліду.
Ой спи, діду, до вечері, (2)
Вийму рачка із печері.
* * *
КОЛИСАЛА БАБА ДІДА
Колисала баба діда
Ізвечора до обіда:
— Ой спи, діду, старий бичку,
А я видою теличку.—
Баба миньку видоїла,
Діду каши наварила.
— Вставай, діду, старий бичку,
Стоїть кашка на припічку.
* * *
КОЛИСАЛА БАБА ДІДА
Колисала баба діда
Ізвечора до обіда.
— Ой спи, діду, маєш біду,
Я на ярмарок поїду.
Куплю тобі кожушину,
Будеш ходить літо й зиму.
Куплю тобі чоботиська,
Щоби-с не мерз у ножиська.
* * *
Е-Е, ЛЮПУТА
Е-е, люпута,
Сидить баба надута.
Приїхали цигани,
Взяли бабу на сани
Та повезли до міста,
Купили бабі намиста,
Повезли бабу на село,
Стало бабі весело.
* * *
Е-Е, Е-Е, ЛЮЮТА
Е-е, е-е, лююта,
Сидить баба надута.
Приїхали татари,
Взяли бабу на сани.
Дали їй батіжок:
— Поганяй на торжок,
Купи внучці пиріжок.
* * *
ЛЬОН ЗБИРАЛА, ТОНКІ НИТКИ ПРЯЛА
Льон збирала,
Тонкі нитки пряла,
Тонкі нитки пряла,
Сповиточки ткала.
Ой біленькі ткала,
Доленьку прохала,
Щоб було дитя вродливе,
Щоб було дитя щасливе.
* * *
ОЙ МАЛА, МАЛА, ОЙ МАЛА, МАЛА ПЕРЕПІЛОНЬКА ДІТИ
Ой мала, мала, ой мала, мала перепілонька діти,
Та пішла сама, та пішла сама межи копи сидіти.
Сіла вона си, сіла вона си та межи кіпоньками,
Зажурила сі, зажурила сі дрібними дітоньками.
— Ой що ж бо мені, ой що ж бо мені, мої дітоньки,
по вас,
Коли не маю, коли не маю перепілонька до вас!
— Ой не жури сі, ой не жури сі ти, матінонько, нами,
Підростуть крильці, підростуть крильці, полетимо ми
самі.
Ой полетимо, ой полетимо попід високі гори,
Не вернемо сі, не вернемо сі до матінки ніколи.
* * *
ОЙ ВИСИДІЛА, ОЙ ВИСИДІЛА
Ой висиділа, ой висиділа
Перепеличка діти,
А сама пішла, а сама пішла
В пшениченьку сидіти.
Котре більшеньке, котре більшеньке,
То в пшениченьку скаче,
Котре меншеньке, котре меншеньке,
Сіло собі та й плаче.
— Діточки мої, діточки мої,
Що я буду робити?
Ой що ви такі всі малесенькі,
Не вмієте ходити.
— Ой мати наша, ой мати наша,
Не журися ти нами:
Як ми підростем, то ми ся розлетим
Сивенькими орлами.
* * *
ПОЛИШИЛА ПЕРЕПІЛОНЬКА, СВОЇ ДРІБНІ ДІТИ
Полишила перепілонька свої дрібні діти,
А сама пішла в пшениченьку сидіти.
— Ой не літай же, перепілонько, поночі,
поночі,
Бо вибереш си па тернячко очі.
— Ой як же мені поночі не літати,
Дрібні діточки, чим їх годувати?
— Ой не журися, матінонько, нами,
Поростуть крильця, ми полетимо самі.
Ой полетимо попід саме море,
Не злетимо сі ми докупки вже ніколи.
За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 20 - 97.
Ще колискові на нашому сайті:
Мати й дитина – це найпрекрасніший образ. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав Т.Г. Шевченко. Чуттєвий зв'язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Народні колискові пісні зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, досконалістю. В них - материнська любов, світ добра і краси...