«− Ой-ой-ой! — аж підстрибувала Мишка, так поспішала на лісову галявину. Авжеж! Лісова віщунка тітонька Сова ще місяць тому передбачила, що цієї ночі буде зорепад! А значить, можна буде загадати бажання! Аж ось і галявина. А тут вже зібралися і Їжачок з Білочкою, і Ведмідь з Лисичкою. Сидять, очей з неба не зводять. Мишка притулилася до Їжачка й заплющила очі. − Не спи! Прогавиш, як зірка падатиме! — чмихнув Колючий. − Я не сплю. Я мрію, − посміхнулась Мишка...» (Ольга Зубер)