Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
19. ЯК БУТИ З ПЕРЕВІРКОЮ ЗОШИТІВ?
«Перевірка зошитів забирає весь вільний час». Це слова з листа однієї вчительки. Під ними могли б підписатися тисячі педагогів. Побачивши купки зошитів, які треба перевірити, не один учитель здригнеться, і не тільки тому, що це багато годин праці,— гнітить те, що це праця одноманітна, нетворча.
Думка вчителів і працівників народної освіти спрямована на те, щоб максимально скоротити час перевірки зошитів, але — «нічого не виходить».
Чому?
Тому що в зошитах учнівських — багато помилок.
Проблема перевірки зошитів — одна з тих шкільних проблем, розв’язання яких залежить від сотень умов, передумов. Тут не може бути якоїсь однієї поради: «Робіть ось так»,— але можна все-таки на перевірку зошитів відводити приблизно в три рази менше часу, ніж відводиться, якщо в роботі всієї школи, всього педагогічного колективу дотримуватися певних умов.
У школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера великої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом.
Слід порадити вчителеві початкових класів: виховуйте в дітей чутливість до емоційного забарвлення слова. Добивайтеся, щоб слово звучало для учня, як музика! Образно кажучи, учень повинен бути музикантом слова, дорожити його правильністю, чистотою, красою.
Ведіть дітей у природу, показуйте їм найтонші відтінки квітів, звуків, рухів, розкривайте їм людську пращо як творчість, і нехай усе це відображується в слові, у відтінках мовлення.
У нас присвячуються спеціальні уроки таким словам, як зоря, вечір, степ, поле, річка, дзюрчить, мерехтить, гримить... На кожне слово ми з дітьми складаємо твори. Слово глибоко входить у духовне життя дитини, вона вчиться висловлювати найтонші почуття, передавати словом враження від навколишнього світу. Це нелегка, мабуть, найскладніша шкільна наука. І основи цієї науки даються в початковій школі. Те, що втрачено там, ніколи вже не надолужити.
Ведіть своїх вихованців від книжки й думки до діяльності, від діяльності до думки й слова. Діяльність має трансформуватися у власну думку учня, а власна думка повинна знайти відображення в слові.
Практично це зводиться до такого: хай якнайбільше предметом думки, суджень учня буде його власна діяльність. Нехай ваш вихованець розповідає, міркує, звітує про те, що він зробив власними руками, про те, що він спостерігав.
Учень плутається в словах, коли ці слова не зв’язані з тим, що він сам робив, бачив, спостерігав, думав. Треба давати такі завдання, які б передбачали розповідь, звіт, доповідь учня, які б вимагали, щоб наявні знання були пущені в обіг, а отже, щоб слово стало засобом творчості.
Чому учні роблять багато помилок, чому пишуть неграмотно? Корінь зла, за моїм переконанням, у диспропорції між уміннями й знаннями. Уміння відстають від знань у системі вивчення переважної більшості предметів, особливо ж таких, як граматика, літературне читання, математика. Знання виявляються важким, непосильним вантажем, якщо вміння, покликані обслуговувати знання — слабкі, «кволі».
Полегшення перевірки зошитів пов’язане з рядом корінних питань навчання, але е деякі передумови цього полегшення.
Це, по-перше, виділення на кожному уроці граматики часу для запису й запам’ятовування слів, у яких можуть бути допущені граматичні помилки; по-друге, це старанна, продумана підготовка до виконання домашніх завдань з метою запобігання помилкам; по-третє, треба сказати, що досвідчений учитель мови, літератури, математики, фізики має свою методику перевірки зошитів; найраціональнішою, як показує досвід, є вибірково-періодична перевірка: учитель час від часу бере зошити кількох учнів; фронтально в усіх перевіряються тільки контрольні роботи.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 468 - 470.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.