Публікації за тегом: Музика

Коломийка - це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складаеться з 14 складів, з цезурою після восьмоrо складу, з жіночою римою. Виконується вона на мелодію усталеноrо типу. Може виступати як приспівка до танцю або існувати незалежно від нього.

Після  Купала  припинялись  молодіжні  розваги  і  гуляння,  наступала  велика  і  відповідальна  пора  в  житті  хлібороба  —  жнива.  Жниварський  пісенний  цикл  є  своєрідним  апофеозом землеробської  праці  селянина-трударя.  За  своїм  походженням  він такий  же  давній,  як  і  праця  хлібороба.

Після  зелених  свят  наступала  петрівка  -  пора  найдовших  у  році днів  і  найкоротших  ночей.  У  цей  час  дівчата  й  жінки  співали  петрівчані  пісні,  їх  іще  називали  петрівками.  У  цих  піснях оспівувалася  благодатна  пора  -  середина  літа,  пора  одцвітання  і  дозрівання  хлібів,  коли «ячмінь  колос  викидає,  соловейко  голос  покидає».  У  петрівках  дівчата просять  півнів  «не  вменшати  ночі»,  бо  вони  ще  не  відпочили  від  роботи,  не  настоялися  з  коханим,  не  виспалися  після  побачення.

 У  скарбниці  української  народної  поезії  від  давнини  збереглися календарно-обрядові  пісні.  Вони  нерозривно  пов’язані  з  певною порою  року,  відповідними  звичаями  і  сільськогосподарськими  роботами.  Зустріч  нового  року  і  весни,  проводи  літа  і  збирання  врожаю завжди супроводжувались  ритуальними  діями,  піснями,  іграми,  хороводами.  Різноманітні  за  змістом  і  формою,  характером  і  часом  виконання,  колядки,  щедрівки,  веснянки,  петрівки,  русальні,  купальські та  жнивні  пісні  відображають  свята  і  будні  давнього  українського села.  Впродовж  віків  у  них  втілювались  мудрість  і  досвід  народу, його  духовне  багатство,  морально-етичні  та  естетичні  ідеали.

У  колі  річних  свят  Купало  —  одне  з  найголовніших  і  відзначалося урочисто,  чому  значною  мірою  сприяла  благодатна  пора  його  проведення:  буяла  рослинність,  сонце  було  в  апогеї  своєї  сили,  тепла  та впливу  на  природу.  За  народним  повір’ям  у  цей  день  «сонце  сходить, грає»,  трави  і  квіти  набирають  найбільшої  сили,  а  опівночі  вогнистим цвітом  розквітає  папороть,  віщуючи  тому,  хто  здобуде  його,  скарби, багатство,  статок  і  здоров’я.

 

У цій статті представлено повноцінну добірку купальських пісень з книги "Календарно-обрядові пісні" під упорядкуванням Олени Чебанюк, у якій зібрані найкращі зразки попередніх видань та ще не надруковані до тих пір записи, що зберігаються у Центральній Науковій бібліотеці України. У передмові до книги О. Ю. Чебанюк описала, як святкується Свято Івана Купала, де звучать наведені нижче пісні.

 

 

 

 

Виникнення і розвиток козацьких пісень пов'язані з історією козацтва, що сформувалося в XV—XVI сторіччя у боротьбі українського народу проти феодального гноблення та іноземних загарбників і уславилося своєю мужністю, героїзмом, відданістю вітчизні. Багато з них своїми мотивами та ідейним змістом споріднені з історичними піснями та думами.

 

 

 

 

 

 

У цій добірці знайдете такі козацькі пісні: 

"А, хто хоче війну знати", 
"Гаєм зелененьким вода тече", 
"Гей, з устні Дніпра та до вершини", 
"Гомін, гомін по діброві", 
"Гомін, гомін, гомін", 
"Горе мені, козакові, що батька немає", 
"Да вари, мати, вечеряти", 
"Добривечір тобі, зелена діброво", 
"Засвистали козаченьки в похід з полуночі", 
"Коло млина, млина", 
"На вулиці сурма грає", 
"Не жаль мені на сотника", 
"Не жур мене, моя мати",
"Нещаслива годинонька була", 
"Ой а у полі, гей, терен, теренок", 
"Ой зацвіла калинонька у темному лузі", 
"Ой із лісу із темного", 
"Ой крикнула лебедонька", 
"Ой кряче, кряче чорненький ворон", 
"Ой літа орел, літа сизокрилий", 
"Ой мандрував молодий козак", 
"Ой матусю, та не гай мене", 
"Ой по горах сніги лежать", 
"Ой сів козак їсти, ідуть к йому вісти", 
"Ой там в степу при дорозі", 
"Ой у лузі та і при березі", 
"Понад морем, Дунаєм", 
"Соколику-сину! Вчини мою волю", 
"Ставлю коня в вишневому саду", 
"Стоїть явір над водою",
"Та йшов козак дорогою", 
"Туман поле покриває". 

 

В неосяжному океані народної пісенності важливе місце посідають соціально-побутові (або суспільно-побутові) пісні: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, робітничі. Розвинулися вони на основі традиції, виробленої ще раніше обрядовою і позаобрядовою ліричною та епічною пісенністю, продовжуючи і збагачуючи її. Це ліричні твори, де на перший план виступає ідейно-емоційне ставлення до події, а оповідальний елемент відіграє підпорядковану роль (на відміну від епічних і ліро-епічних). У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя, класовими суперечностями, боротьбою проти іноземних загарбників та феодально-капіталістичного гноблення. Взяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. В них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.
 

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).

Найпотужніше і остаточно віщі слова "Ще не вмерла Україна" були окрилені музикою Михайла Вербицького – скромного священика з невеликого підкарпатського села і водночас обдарованого небуденним талантом митця, одного з основоположників української національної композиторської школи. Саме в такому співавторстві гімн і утвердився у свідомості всього українського народу.

Павло Платонович Чубинський — відомий вчений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні. Він народився на хуторі поблизу Борисполя. Павло Чубинський походив з української шляхти. Його давнім предком був козак Іван Чуб, похований у Борисполі. Однак прадід відомий уже під більш "шляхетним" прізвищем — Чубинський.

Гімн "Ще не вмерла України і слава, і воля", створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить сьогодні могутньо й гордо – як символ невмирущої сили народу, котрий обрав шлях свободи і незалежності.   (Марія Загайкевич)

 

"Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду."

(Павло Чубинський)

Гран-прі на другому міжнародному дитячому музичному фестивалі "Зоряні мости" у Болгарії здобула українка Єлизавета Халявченко-Бабич. 13-річну дівчинку називають "соняшною дитиною" через вроджений синдром Дауна. Вона грає на фортепіано і перемогла попри хворобу.

 

"Музика - це мова почуттів."

(Ліна Костенко)

Цікаві статті, музичні новини та відео збиратимемо у цьому розділі нашого сайту.

 

Для найменших дівчаток та хлопчиків — розвиваючі кумедні мультики-пісеньки про мавпочок, родину та абетку з потягами та тваринками. Малеча весело вчитиметься рахувати та запам'ятовувати букви та звуки.

 

 

"Родина пальчиків" — відома на весь світ американська дитяча пісенька, що допомагає легко та весело вивчити членів сім"ї. Дивимось, слухаємо і запам'ятовуємо..

 

 

"Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель, і я десь тут поряд буду також бродити, щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках...."

(Андрій Кузьменко)

"Напиши мені листа. Я читатиму всю ніч. Загорни свої слова в той знайомий запах. Чуєш, мамо..."

(Святослав Вакарчук)