"Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила –
Карі очі, чорні брови..."
(Володимир Івасюк)
"Я люблю свою бабусю
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!"(Слова Марії Дем'янюк,
музика Миколи Ведмедері)
"У кожного із нас своя стежинка,
Що із дитинства в юність привела.
Як талісман, там золота росинка
На конюшині білій край села."(Олександра Бурбело)
"Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, боже, ти крилля не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав..."(Михайло Петренко)
"Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!..."(слова Михайла Старицького)
"У козирках відбивається
Сонця яса,
І сходить останній сніг,
А разом з ним і журба...
Ніжний спів ластівок,
Журавлів хоровод.
Ми знов з тобою удвох —
Звучить кохання акорд!"(Evgeniy Lenov, Alex Marti)
"Цілувала мене в щічку — донечку вітала,
Ніжно-ніжно, наче небо, вуста притуляла.
Умостився поцілунок — уподобав личко,
І тепер маю на щічці любові криничку..."(Слова Марії Дем'янюк,
музика Миколи Ведмедері)
"Щоб квітла Україна
Із сонцем, з вітерцем,
Кожнісінька родина
Плекає деревце!
Той - вишеньку, той - яблуньку,
Той - дуб, а той - горіх,
Для того, щоб прикрасити
Свій батьківський поріг!"(Слова Надії Кир'ян
Музика Миколи Ведмедері)
"Коли за обрій сховається Сонечко,
Землю осяє Зоря,
Сяду замріяно біля віконечка
Миленького дожидать...
Щоб не спіткнувся ж ти, серденько-легіню,
Я промету всі стежки!
Щоб не забув ти про мене, мій суджений,
Буду для тебе цвісти."(слова і музика Галини Римар)
Вправи ритмічної гімнастики виконуються під музику, головна особливість якої - чіткий ритм. Яскраві ритмічні звуки виховують почуття ритму, музикальність, вміння узгодити свої рухи з музикою. Виконання вправ під запальну музику не дозволяє помічати втому, таким чином перетворює урок у веселу гру.
У цьому розділі пропонується добірка родинно-побутових пісень з текстом, нотами і відео: “Місяць на небі, зiроньки сяють”, Цвіте терен", "В кінці греблі шумлять верби", “За городом качки пливуть”, “Лугом іду, коня веду”, “Сонце низенько, вечір близенько”, "Місяць на небі, зіроньки сяють", "Світи, світи, місяченьку", "Чом ти не прийшов", "Ніч яка місячна, зоряна, ясная", "Дивлюсь я на небо", "Ой, не світи, місяченьку".
Найпотужніше і остаточно віщі слова "Ще не вмерла Україна" були окрилені музикою Михайла Вербицького – скромного священика з невеликого підкарпатського села і водночас обдарованого небуденним талантом митця, одного з основоположників української національної композиторської школи. Саме в такому співавторстві гімн і утвердився у свідомості всього українського народу.
"Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй."(Семен Климовський)
На Конкурсі-фестивалі "Зоряні мости" в Києві до дня Святого Валентина (директор – фестивалю - Жанна Тетьора) Ukraineis представила трьох учасників. Дві дівчинки - Єлизавета Рябошапка та Наталія Кірєєва переїхали до Києва з Донбасу. Рішенням професійного журі вони обидві стали лауреатами, причому Ліза отримала Гран-Прі! І наш третій учасник – фокусник Віталій Кущак – отримав першу премію!
"Нехай помножать радістю серця
пісні, з якими можна ввись майнути
і небо осягнути до кінця."(Сергій Губерначук)
"Десь за майже розталою, прозоро світанковою межею сивих лісів народжувався новий день. Із-за ледь-ледь рожевого стомленого сутінками обрію, мов би ненароком, поволі виринали перші вранішні промені, поповнюючи світ дивовижними звуками природи. Здавалося, спить вона, знесилена вчорашньою грою, відспівала уже всі пісні; та ні – знову пташиний щебет розірвав тенета темряви, знову розворушив життєдайні джерела, заново зродивши людське натхнення до праці. Справжнє диво, яке ще не раз змусить поета взятися за перо! Одна за одною в небі танули зірки, ховаючи свої мініатюрні промінці серед несміливої блакиті. І, роздратований веселковими кольорами марева обрій, нарешті відчинив свій одвічний скарб: з-під побореної світлом темної громади землі з’явився багряний окраєць ранкового сонця. Він усе більшав і більшав, немов би своїм ростом навмисне прирікав низький світ до загибелі…"
"Той зимовий день 23 січня 1921 року він провів у Тульчині. Клопотався про якісь важливі справи. Подеколи згадував, що сестра дуже просила його покласти на музику «Заповіт» Шевченка. На мить відволікаючись від нагального, він, може, ледь чутно мугикав, робив ескіз майбутньої мелодії. На вулиці він, певно, складав його про себе. Може, кутався в комір, старався йти швидше, щоб не змерзнути або, їдучи підводою по зимових вулицях, щільно вкривав ноги рядном. Ніхто не знає, яка того дня в Тульчині була погода, у що Леонтович був одягнений, із ким говорив. Достеменно відомо тільки, що «Заповіт» Шевченка він таки поклав на музику. І це був його останній мистецький акт. Символічно? Таки так. У долях геніїв схожі речі трапляються надто часто…" (Сергій Осока)
"Взявши ноги та й на плечі,
Біжить пострибом малеча.
Це ж приємно – всмак завзято
Мчать від мами аж до тата.
А від тата та й до мами
Дорогами-доріжками."(Галина Мирослава)
В неосяжному океані народної пісенності важливе місце посідають соціально-побутові (або суспільно-побутові) пісні: козацькі, чумацькі, кріпацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, робітничі. Розвинулися вони на основі традиції, виробленої ще раніше обрядовою і позаобрядовою ліричною та епічною пісенністю, продовжуючи і збагачуючи її. Це ліричні твори, де на перший план виступає ідейно-емоційне ставлення до події, а оповідальний елемент відіграє підпорядковану роль (на відміну від епічних і ліро-епічних). У соціально-побутовій ліриці відобразилися думки, почуття, настрої народу, викликані явищами, подіями чи обставинами суспільного життя, класовими суперечностями, боротьбою проти іноземних загарбників та феодально-капіталістичного гноблення. Взяті в сукупності, ці пісні дають широку, правдиву картину історичного буття народу. В них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад.
