Іванна Савицька. "Мій рідний край" - добірка віршів про Україну

      Іванна Савицька

     МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Мій рідний край гнетуть окови, 
Мій рідний край у боротьбі.
О, як же тут в ім'я любови 
Вітчизні помогти моїй?

І серце нищечком говорить: 
"Учись, трудися кожний день, 
Не забувай своєї мови,
Звичаїв рідних і пісень.

Люби все те, що гарне й чисте, 
І правду сміло обставай,
А Сонце Волі променисте 
Зогріє твій дапекий край."

                  * * *

     ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ?

Хто любить Україну, чи питати треба? 
Той, хто шле молитву за неї до неба. 
Хто просить у Бога і миру і волі, 
Вітчизні коханій щасливої долі,

Хто думкою лине до рідних степів, 
Де прадідна нива батьків і дідів. 
Хто любить Україну? Той, хто все працює, 
Будня хвилин цінних дармо не марнує,

Чи праця велика, жертовна для справи, 
Чи тиха, спокійна, без гамору-слави. 
Хто цеглу по цеглі все двигає й носить, 
Хто потом перлистим чоло своє росить.

Той любить Україну, той кохати в силі, 
Хто знає минуле, сховане в могилі. 
Хто гордий, що в змагу за волю-свободу 
Наш нарід не плямить козацького роду.

Хто любить наші звичаї та мову 
І пісню співає дзвінку і чудову, 
Хто все те шанує і хто з тим щасливий, 
Той любить Україну — той є правдивий!

     УКРАЇНА

Україна, любі діти,
Край добра й краси,
Сонце там промінно світить 
На поля й ліси.

Річок скрізь прудких багато, 
Знай, дитино, знай,
Україна наша рідна -
Це чудовий край!

Україна, це біленькі 
У садках хатки.
Ниви збіжжям золотенькі, 
Пахнуть скрізь квітки,

І міста розлогі, чисті,
Знай, дитино, знай,
Україна наша рідна -
Це чудовий край!

І хоч ворог лютий нині 
Нашу землю взяв,
Знищив там церкви-святині, 
Волю закував.

Встане Правда, встане Воля, 
Знай, дитино, знай,
Україна наша рідна -
Це чудовий край!

      ДАЛЕКІЙ УКРАЇНІ

Вітчизно наша, рідна Україно, 
Покинута в воєнну хуртовину,
Хоч я Тебе у пам'яті не маю,
Апе пюбпю всім серцем до безкраю.

І лиш Тобі одній повік служити,
Дпя Тебе лиш трудитися і жити.

А зберегти чуття шляхетне й, Боже, 
Хай нам Пречиста Діва допоможе!

Вітчизно наша горда, мужня й славна, 
Ти славилась в боях уже віддавна!
Твої герої гинули за волю,
Шукали правди, здобували долю,
І хоч в ярмі, та духом Ти невгнута.
І як же нам тепер Тебе забути!

А зберегти чуття шляхетне й, Боже, 
Хай нам Пречиста Діва допоможе!
 
Хоч на чужині ми, малі, зростаєм,
І рідних піль не бачили й не знаєм,
Та пах квіток і золото пшениці,
Цілющий лік води із дна криниці,
Пташиний спів і сонця теплі ласки -
Нам матінка змальовує, мов з казки.

А зберегти чуття шляхетне й, Боже, 
Хай нам Пречиста Діва допоможе!

Вітчизно наша, рідна, люба Мати!
Ми хочемо Тобі серця віддати,
Плекати мову, пісню і звичаї.
Красу гаїв і шум степів безкраїх, 
Трембіти звук і чар квіток з левади 
Не проміняєм за чужі принади.

А зберегти чуття шляхетне й, Боже, 
Хай нам Пречиста Діва допоможе!

           СЕРЦЕ УКРАЇНИ

О Києве! Столице давня, світла!
Ти наша славо, плекана віками!
Твоя краса, що в давнину розквітла, 
Подоптана варварськими ногами.

Печерська Лавра, пам'ятник Богдана,
І стародавній наш Собор Софії —
Там народилась правда довгожданна, 
Світанок щастя, вольностей надії.

Дніпро — ріка веселкою сіяє,
Під Києвом бурхливі котить води;
Там повсякчас Тарасів дух ширяє,
Як символ правди, щастя і свободи.

Сади в квітках і чар васильків, м'яти,
І неба синь, і мова солов'їна! —
Чи є слова, щоб ними оспівати 
Красу землі, що зветься Україна!

О Києве, столице многоцвітна!
Твоя любов до правди не загине,
Бо прийде час, що Воля знов розквітне 
Й заб'ється вільно серце України.

          НАШ ЛЬВІВ

Наш рідний Львів, наш славний Львів, 
Це город галицьких князів —
Він в листопадовому зриві 
Засвідчував чуття правдиві.

На пісні бойової звук 
Вхопили зброю сотні рук:
"Не буде кривди більш, не буде!" — 
Кричали молодечі груди.

Знялися гордо догори 
Свободи вільні прапори,
І сонце золотої Волі 
Нам рани гоїло і болі.

Кайдани впали навісні,
Дзвеніли радісні пісні,
І Воля нам зійшла ласкава,- 
Героям Слава! Львову Слава!