Ручне вишивання як в широкому розумінні (діяльність майстерень), так і у вузькому (індивідуальне заняття) потребують матеріально-технічних затрат, тобто відповідних засобів виробництва, що включають в собі засоби праці, предмети праці.
Із засобів праці, як правило, необхідні:
- приміщення з відповідним освітленням, отепленням, відтоком і притоком повітря природнім способом, або за допомогою кондиціонера, місцем для розміщення швейного устаткування, пристроїв для прасування, а саме: прасувальна дошка з прасками;
- стіл, крісло, настільний освітлювальний прилад, комп’ютер;
- шафи невеликі, зручні для зберігання літератури, тканин, вишивальних матеріалів.
Інструменти для вишивання:
1. Голки. їх необхідно декілька наборів. Довжину, товщину, міцність, форму вістря, вушка підбирають відповідно до техніки вишивання та механічної структури вишивальних матеріалів.
2. Ножиці. У процесі ручного вишивання необхідно користуватись трьома видами ножиць:
- малі, з прямими лезами для відрізування робочої нитки;
- малі, з підігнутими вгору лезами для виконання техніки художнього вишивання вирізування;
- великі кравецькі для розрізування тканин на деталі виробу
3. Наперстки. Вони бувають з денцем і без денця. За технологією виготовлення: кістяні, алюмінієві, срібні, нікельовані. Кістяні швидко ламаються. Срібні і алюмінієві тонкостінні і тому привабливі, але мають неглибокі ямки, що спричиняє постійне сповзання голки, тому ке практичні в роботі. Найкращі нікельовані наперстки з заокругленим верхом і плоскою обвідкою.
4. П’яльця. Сучасне виробництво пропонує дерев’яні, пластмасові п’яльця різних розмірів, одинарні та комплектом, із зажимами і без зажимів. Кращі для ручного вишивання п’яльця дерев’яні із закручувальним зажимом.
5. Рамки. Дерев’яні, невеликих розмірів, для закріплення в статичному положенні вишивальної тканини прямокутної чи квадратної форми. їх можна виготовити індивідуально.
6. Веретенце. Використовують при гаптуванні.
7. Шильце. Інструмент для виконання гаптування.
8. Виколка. Додатковий до голки інструмент для виконання технік художнього вишивання виколювання, довбанка, солов’їні вічка, розвід, шов кочелистий тощо
9. Станочок. Для ткання пацьорками.
10. Голки. Спеціального призначення для роботи з пацьорками (бісером). Вони повинні бути тонкі з довгим вушком №11, №12, №13, імпортного виробництва. Для ткання пацьорками №7.
11. Поролка для випорювання помилково настелених стібків.
Голка для вишивання набивною технікою.
12. Мірна стрічка. Довжина її 1-1,5 м, з круговим роликовим механізмом для скручування і розкручування.
13. Скринька для рукоділля. Вона повинна бути зручною в користуванні, вміщати необхідний інструмент та матеріали для виконання конкретного завдання, мати привабливий естетичний вигляд.
14. Простирадло. Для накриття колін або столу на занятті вишиванням.
15. Серветка темно-зеленого кольору, м’якої структури, розміром 30Х40см.
Предмети праці для ручного вишивання:
а) Матеріали, на яких вишивають.
Вишивальна практика засвідчує, що матеріалом, на якому вишивають, можуть бути найрізноманітніші види тканин. Особливо технологічно якісними є тканини натуральні, виготовлені з волокон природного походження. Це конопляні, лляні, шовкові, шерстяні тка¬нини, а також шкіра тонкої обробки одягово-галантерейного призначення:
- Конопляні тканини. Домоткані сурові, кислотні, напівбілі, гладкофарбовані.
- Лляні тканини. Вишиванка різних видів, маркізет, батист, вісон, фабричного виробництва кислотні, напівбілі, гладкофарбовані, домоткані, сурові тощо.
- Бавовняні тканини. Ситець, б’язь, мадаполам, різні види канви, марльовка, гладкий оксамит, памут, перкаль, батист, репс, сатин, аста, майя, маркізет, міткаль, шифон, муслін, нансук, різні види вишиванки тощо.
- Шовкові тканини. Атлас, репс, крепсатин, туаль, бархат з низьким ворсом, оксамит, шифон, крепдешин, жоржет, туаль.
- Шерстяні тканини. Люстрин, марселін, вігонь, габардин, кашемір, тонкі шерстяні тканини білі або гладкого фарбування, різні види сукна.
- Натуральна шкіра. Лайка, сап’ян, замша, велюр, шевро, шеврет, нубук.
В контексті сучасного текстильного виробництва у вишивальному рукоділлі широко використовуються штучні та синтетичні тканини.
- Штучні тканини. Основою для виготовлення штучних тканин є відходи бавовни або високоякісна целюлоза певних порід дерев. Із штучних тканин найбільше використовують штапель, ацетатне полотно, крепдешин, крепсатин, лізета, тафта, віскозне полотно тощо. Для вишивання також використовують різні види штучної шкіри.
- Синтетичні тканини. їх виготовляють із волокон, одержаних хімічним способом, шляхом синтезу органічних речовин, утворених поза живим організмом (з неживої природи). Із них для вишивання можна використовувати: твіст, лавсан (він же терлен, дакрон, тергаль, тетерон, елана), нітрон, каппон, кашмілон, силон тощо.
Сучасне виробництво пропонує багатий асортимент тканин, виготовлених із змішаних волокон натуральних і синтетичних, натуральних і штучних, штучних і синтетичних. Серед них льон з лавсаном, шерсть з лавсаном, різновиди сукна, шерстяних тканин із домішками віскози та синтетичних ниток. Більшість із них мають якісну механічну структуру, гігроскопічність, стійкість до миючих засобів та волого-термічної обробки. Вони займають значне місце серед матеріалів, на яких вишивають.
В наш час промисловість пропонує матеріали, виробництво яких виконується не тканням, а іншими технологіями. їх використання можливе також у ручному художньому вишиванні.
б) Матеріали, якими вишивають.
Вишивання - це дія, що супроводжується накладанням, нанесенням, виконанням стібків, плям, точок, ліній на тканині або шкірі конкретними матеріалами. Вони різні за природою походження, механічною структурою, формою, кольором. Домінуюче місце серед матеріалів, якими вишивають, займають нитки, а саме:
- бавовняно-паперові: муліне, відбілені та невідбілені нитки різної товщини на шпульках і в пасмах;
- бавовняні: в пасмо або кручені, муліне, кроше, ірис, заполоч, ДМС тощо;
- шовкові: шовк штучний, натуральний кручений або в одинарну нитку найрізноманітніших кольорів від яскравих до світло-пастельних відтінків, а також шовк для машинного шиття, шовкове муліне;
- лляні: невідбілені, грубого та тонкого кручення або в пасмо;
- штапельні: вишивальні нитки у великих мотках або на шпульках різних відтінків;
- віскозні: вишивальна віскоза різкої товщини, скручення в мотках або на шпульках;
- шерстяні: волічка, гарус, шерсть кручена, шерсть в одну нитку, в пасмо хроматичних та ахроматичних кольорів і їх відтінків;
- синтетичних та змішаних волокон: акрилон, півшерсть, тасьма, сутаж, люрекс, металізовані нитки фірм ДМС, Маdега;
- металеві: волока, плющенка, мішура, золотий, срібний шнур, галун, прядиво тощо.
Крім широкого різновиду ниток вишивальним матеріалом є: пацьорки (цятки, бісер), склярус, намистинки, лелітки (блестки), металічні та синтетичні пластинки тощо.
Формотворення з погляду народного мистецтва і дизайну є передовсім проблемою вибору основних функціональних параметрів. Однак кожен конкретний творчий задум акумулює в собі різновид матеріалізації його засобами художнього вишивання, адекватний індивідууму, творчій особистості. В цьому аспекті підбір матеріалів, в першу чергу, залежить від людино-творчого фактору. Крім цього в кожному конкретному випадку при підборі вишивальних матеріалів слід враховувати їх механічну структуру, якісно-технологічні, колористичні співвідношення, потребу комбінативного поєднання технік, необхідність вираження фактурно-візуальних ознак тощо.
Ручне вишивання, особливо на перших етапах засвоєння вишивальних технік і технології швів, потребує розрахунку ниток або розмірених відрізків тла тканини. При цьому слід використовувати матеріали із чітким полотняним переплетенням, такі як домоткане полотно, льон з лавсаном, а також тканини із розрідженою структурою за технологією ткання (різні види вишиванки, канви, зокрема канви «пенелопи», в якій чітко з’єднані дві нитки по основі і пітканню).
На початковому етапі з матеріалів, якими вишивають, значну перевагу має муліне. Воно дає можливість використовувати нитки у варіативній кількості, що обумовлює набуття практичних умінь, навичок, знань і ведення індивідуального моніторингу щодо взаємо-зв’язку механічної структури вишивальних матеріалів, поверхневих та фактурних характеристик орнаменту.
Джерело: Катерина Сусак, Ніна Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник. Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 р., стор. 26 - 30.