Елла Литвинець
ГОЛКИ, НИТКИ, НАМИСТИНКИ
(Науково-популярна книжка для дітей)
ВИШИВАННЯ
З’ЄДНУВАЛЬНІ ТА МАСКУВАЛЬНІ ШВИ
У шитті й вишиванні велике значення має оформлення виробу: обробка рубців та з’єднання окремих деталей. Колись одяг шили вручну з домотканого полотна та сукна. Рубці прикривали різними декоративними швами.
Якщо полотно було вузьке, то його зшивали по пругу, впритул, рівними або скошеними стібками, пруговим швом. Місця з’єднання також прикрашали декоративними швами (рис. 104).
Найбільш поширеним було змережування. Це старовинний і дуже красивий спосіб з’єднання країв тканини або частин одягу, який має багато різновидів: черв’ячок, городки, зубці, шабак, павучки, плахтовий шов тощо. Особливо гарними були мережкові сполучення на дівочих та жіночих святкових сорочках. І в наш час ними прикрашають одяг, створений за народними зразками. Перш ніж почати змережування, краї полотнини або виробу слід підгорнути рубцем завширшки 3 — 5 см і акуратно підшити.
Найпростіший спосіб декоративного змережування подано на рис. 105. Більш складні способи (рис. 106) широко застосовувалися в оздобленні святкового чоловічого та жіночого вбрання.
Змережування плутанка, або вісімка (рис. 105 а, б), застосовували для оздоблення святнових жіночих сорочок.
Змережування городки (рис. 105 в) роблять кольоровими нитками, петельним швом так, щоб ширина кожного городка дорівнювала його висоті. Вишивають по черзі — спершу з одного боку, потім переходять на протилежний і роблять такий самий городок і т. д. Роботу виконують зліва направо.
Змережування зубці (рис. 105 г) також виконується петельним швом стібками різної довжини. Треба стежити, щоб кількість стібків завжди була однакова, тоді зубці будуть рівними.
Плахтовий шов (рис. 105 д). Стібки кладуть по черзі то на верхній, то на нижній рубець, притягуючи кожен стібок петлею.
* * *
ОБРОБКА КРАЇВ ВИРОБІВ
Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Їх оформляють рубцями, торочками з ниток та петельок, зубцями, кольоровими смужками з інших тканин, шнурами тощо.
Для обробки виробів, особливо вишитих, використовують різні шви. Деякі з них вам уже відомі — мова про них йшла раніше. Про інші поговоримо зараз.
Найпростіший з них — підігнутий і підшитий рубець.
Рубці можуть бути вузенькими — до 0,5 см при підрублюванні білизни і блузок, 1—1,5 см — для серветок, 2 — 3 см — для рушників та скатертин, 3 — 4 см — при підшиванні низу плаття, спідниці, брюк.
Підшивають рубці з вивороту, а декоративні — з лиця мережками, простими й оздоблювальними швами. Часто у вишиванні доводиться обробляти рубцями краї прямокутних виробів. Якщо підшивка з усіх боків однакова, кути зашивають по діагоналі, як показано на рис. 107. Якщо підшивка неоднакова — скажімо, по довжині ширша, ніж по ширині, то кути накладають один на другий.
В оформленні дитячого й жіночого одягу застосовують вузенькі, завширшки до 5 мм, рубчики. їх загортають на лицевий бік і зверху прикрашають різними декоративними швами (рис. 108).
Розглянемо один з них.
Рубець з двома штапівками.
Ви вже знаєте, що штапівкою в деяких областях України називають шов «строчка». Такими рубцями здавна прикрашали жіночі сорочки. Ось як виконується цей рубець. На лицевий бік загинають від краю тканини 7 мм. Потім загнутий край підгортають на 3 мм, тобто на рубець залищається 4 мм. Підгорнутий край приметують і вишивають штапівку білими або кольоровими, в тон вишивці, нитками. Перший ряд шиють, відступивши від верхнього краю рубця на дві нитки, другий ряд — відступивши на дві нитки від нижнього краю (рис. 108 а). Стібки роблять невеличкі, охайні. Оздоблюють рубці й хрестиками (рис. 108 б). Вузенькі рубці на дитячому одязі, маленьких серветках оформлюють кутиками та городками (рис. 108 в, г). Серветки можна оздобити фестончатим швом, який шиється стібками «за голку» (рис. 108 д) тощо.
Зубцювання.
Це обробка і водночас оздоблення окремих деталей одягу зубцями. Ними оформлюють коміри й рукави жіночих та чоловічих сорочок.
Вишивають зубці білими, рідше — сірими й червоними нитками. При оформленні виробів з кольорових тканин нитки треба підбирати в тон тканини. Почнемо з найбільш поширеного на Україні зубця з подвійним прутиком (рис. 109). Виконується він так. Від краю тканини відступіть 1 см і витягніть три нитки для мережки. Зробіть мережку з лицевого боку, потім перегніть її уздовж, щоб утворилися зубці.
Закріпіть зубці вишивальною ниткою (через верх) в проміжках між двома зубцями. Потім з вивороту підгорніть рубець завширшки 0,5 см і закріпіть його наміткою. З лицевого боку рубець оздобте штапівкою у два ряди так, щоб стібки (по довжині) лягали між зубцями і грошивали рубець наскрізь. Зубці можна оздобити також кривулькою (рис. 109 а, б).
На рис. 109 в показано техніку виконання зубців стовпчиками та затягуванням, або пухликами (рис. 109 г).
Торочки, або бахрома (рис. 110).
Ними оформляють краї серветок, рушників, скатертин, манно.
На зовсім маленьких серветках квадратної чи прямокутної форми краї, як правило, не загинають. їх обробляють торочками. Для цього на відстані 1,5 — 3 см від краю їх обшивають по контуру спершу стібками шва «вгіеред голку» або «строчка», а потім качалочкою. петельним швом або одинарним прутиком. Коли краї обшиті, виріб випрано і ви-прасувано, поперечні нитки витягують. Утворюються торочки (рис. 110 а). Висмикнуті нитки не варто викидати, вони придадуться для виготовлення китичок або ляльок-сувенірів.
Торочки можна робити й іншими способами — з кольорових ниток за допомогою голки або гачка (рис. 110 б). Окремі нитки торочок можна з’єднати в пучки, як показано на рис. 110 в, або зробити нитяні китички з петельок (рис. 110 г).
Для оформлення країв подушок, панно, плакеток часто бувають потрібні декоративні шнури. Їх також неважко зробити власними руками з ниток технікою макраме, як показано на рисунку 111.
* * *
ПРАННЯ ТА ПРАСУВАННЯ ВИШИТИХ ВИРОБІВ
Щоб вишитий виріб мав ошатний вигляд, його треба правильно випрати і випрасувати.
Прати вишиті речі треба дуже обережно, щоб фарба не злиняла та щоб не пошкодити ажурні вишивки. Заливати кип’ятком та виварювати можна тільки речі, вишиті білими нитками на білих лляних та бавовняних тканинах. Решту виробів краще прати в теплій воді дитячим милом, а речі, вишиті шовковими та синтетичними нитками,— навіть у мильній піні, додавши трохи солі.
Запам’ятайте — такі речі не можна намилювати і терти.
Блузку, плаття або сорочку, вишиті кольоровими нитками, перед пранням замочують у теплій солоній воді (1 — 2 чайні ложки солі на літр води), щоб відійшов бруд з коміра та манжетів. А вже потім перуть у мильній воді.
Після прання вироби 2 — 3 рази полощуть у холодній воді. При полосканні кольорових вишивок у воду додають 1 — 2 чайні ложки оцту, щоб надати ниткам блиску.
Якщо дозволяє тканина, вишивки після полоскання підкрохмалюють і підсинюють. Крохмаль розводять у холодній воді, а потім заварюють кип’ятком, не дуже густо. Заварений крохмаль треба обов’язково процідити крізь марлю чи сито. Якщо до крохмалю додати трохи молока, то після прасування виробу тканина блищатиме.
Добре віджатий виріб треба туго загорнути у волохатий рушник або простирадло і потримати кілька хвилин. Після цього його можна прасувати. Великі речі краще просушити, але не на сонці, щоб не вигоріли нитки.
Вишиті вироби прасують з вивороту не дуже гарячою праскою на м’якій чистій тканині. Чим опукліша вишивка, тим м’якшою має бути підстилка. Щоб не було зморщок, великі речі прасують від середини до країв, а щоб випрасуваний виріб не зім’явся, його слід тримати розгорнутим доти, доки він не прохолоне. Особливо уважно й акуратно треба прасувати вироби з тонких тканин з ажурними вишивками.
За матеріалами: Елла Литвинець. "Голки, нитки, намистинки". Науково-популярна книжка для дітей. Художник Наталія Шульга. Київ, "Веселка", 1989 рік, стор. 62 - 64.
Більше інформації з книги Елли Литвинець дивіться на нашому сайті за посиланням:
