СЛОВНИК МІФОЛОГІЧНИХ ІМЕН ТА ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
(книга "Міфи Давньої Греції")
Завантажити "Словник міфологічних імен та географічних назв" (txt.zip)
АВГІЙ (АВГЕЙ) – Геліосів син, цар Еліди, що мав дуже багато худоби. Занедбані, брудні стайні вичистив йому за один день Геракл, спрямувавши туди течію гірської річки (один із Гераклових подвигів). У сучасній мові зберігся вислів «авгієві стайні», тобто вкрай занедбана справа, що потребує великих зусиль.
АВТОЛІК – син Гермеса і смертної жінки Хіони, відомий шахрай і дурисвіт, дід хитромудрого Одіссея по матері.
АДМЕТ – володар міста Фер у Фессалії, Геракл урятував йому дружину Алкесту.
АДМЕТА – дочка мікенського царя Еврісфея, жриця богині Гери. На її вимогу Геракл дістав пояс цариці амазонок Іпполіти (один із Гераклових подвигів).
АДОНІС – вродливий юнак, якого покохала Афродіта. Смертельно поранений диким вепром, він помер, та після смерті щовесни розцвітає гарною квіткою. В цьому міфі відбилися уявлення давніх народів про вмирання і оживання природи.
АЇД (ПЛУТОН) – син Кроноса і Реї, рідний брат Зевса і Посейдона. Після розподілу світу між трьома братами Аїд одержав підземне царство, де перебувають душі померлих. У грецьких міфах Аїдом часто зветься саме царство мертвих (звідси російське а д – пекло, куди нібито потрапляють душі грішників).
АКРІСІЙ – володар Аргосу, батько Данаї, дід Персея.
АЛКЕСТА – дружина Адмета, володаря Фер. Погодилася замість чоловіка прийняти смерть, але її врятував Геракл.
АЛКІНОЙ – Посейдонів онук, мудрий володар феаків – міфічного племені мореходів, що нібито жило на казковому острові Схерії.
АЛКІОНЕЙ – найдужчий з-поміж гігантів, що брав участь у їхній боротьбі проти олімпійських богів. Алкіонея вбив Геракл.
АЛКМЕНА – дочка мікенського царя Електріона, дружина тірінфського володаря Амфітріона. Народила Зевсові сина – славетного героя Геракла.
АМАЗОНКИ – міфічне плем’я жінок-войовниць, які населяли північні береги Малої Азії та Меотіди (Азовського моря).
АМАЛФЕЯ – божественна коза, що її молоком німфи вигодували маленького Зевса.
АМІК – Посейдонів син, володар племені бебриків.
АМФІ’ОН – Зевсів син, що разом із своїм братом Зетом звів семибрамні Фіви. Чоловік Ніоби. Заподіяв собі смерть, коли побачив забитих синів.
АМФІТРІОН – тірінфський володар, внук Персея, чоловік Алкмени, Гераклової матері.
АНДРОМЕДА – дочка ефіопського царя Кефея, яку батьки віддали в жертву морському чудовиську. Одружилася зі своїм рятівником Персеєм. Після смерті з волі богів узята на небо (сузір’я Андромеди).
АНТЕЙ – син Посейдона і Геї, лівійський володар. Був непереможний, поки торкався матері-землі. Геракл переміг Антея, одірвавши його від землі. Образ Антея став символом людини, яка черпає свою силу в народі.
АПОЛЛОН (ФЕБ) – син Зевса і богині Лето, один з найважливіших богів грецької міфології. Спершу Аполлон був богом скотарства і землеробства, згодом – опікуном мистецтва і Муз, богом сонця і світла (звідси його друге ім’я – Феб, що означає «блискучий»). Давні греки зображували Аполлона прекрасним юнаком із луком або з кіфарою в руках.
АПСІ’РТ – син колхідського володаря Еета, загинув від руки своєї рідної сестри Медеї.
«АРГО» – корабель, на якому греки на чолі з Неоном їздили по золоте руно.
АРГОЛІДА (АРГОС) – північно-східна частина півострова Пелопонессу, один із центрів мікенської культури. Найбільші міста – Аргос, Мікени, Тірінф, Трезена.
АРГОНАВТИ – герої, що на кораблі «Арго» перші з греків здійснили далеку морську подорож через Чорне море до Кавказького узбережжя, до Колхіди, щоб привезти на батьківщину золоте руно.
АРГУС – велетень, що мав сто очей. Гера приставила Аргуса стерегти її суперницю Іо, обернену в телицю, але Гермес убив Аргуса. В образній мові Аргус – пильний, суворий вартівник.
АРЕЙ (рим. Марс) – син Зевса і Гери, грізний бог війни, символ войовничості.
АРІАДНА – дочка крітського володаря Міноса. Покохавши афінського героя Тесея, допомогла йому вбити Мінотавра і вийти з Лабіринту, давши йому клубок ниток. Тесей залишив Аріадну на острові Наксосі, де вона стала дружиною бога Діоніса.
АРКАДІЯ – гірська область на Пелопоннесі в Греції.
АРТЕМІДА (рим. ДІАНА) – дочка Зевса і Лето, Аполлонова сестра-близнючка, богиня мисливства, покровителька звірів. Її зображували дівчиною в короткому хітоні, з луком і стрілами.
АСКЛЕПІЙ (рим. ЕСКУЛАП) – Аполлонів син, бог лікування. Аполлон віддав його на виховання мудрому кентавру Хірону, від якого Асклепій навчився лікувати. Згодом він уславився як найкращий лікар, що вмів навіть оживляти мертвих. За це розгніваний Зевс убив Асклепія блискавкою. Давні греки зображували Асклепія з палицею, навколо якої обвилася змія.
АТА – Зевсова дочка, богиня ошуканства і засліплення, що веде до загибелі.
АТАЛАНТА – знаменита мисливиця з Аркадських гір, виросла серед звірів у лісі. Брала участь у Калідонському полюванні, де в неї закохався герой Мелеагр.
АТЛАНТ (АТЛАС) – титан, син Іапета, брат Прометея. Покараний за участь у боротьбі титанів проти богів, тримав на своїх плечах небесне склепіння. Стояв нібито десь на крайньому заході, звідси й назви – Атлантичний океан, Атлантида, Атлаські гори.
АТЛАНТИДА – за давніми переказами, великий острів, що зник під водою внаслідок землетрусу. На Атлантиді начебто існувала могутня держава з прекрасним суспільним ладом. В основі легенди про Атлантиду лежить якийсь реальний факт.
АТТІКА – область у східній частині центральної Греції зі столицею Афінами.
АФАМАНТ – син бога вітрів Еола, володар міста Орхомена, батько Фрікса і Гелли.
АФІНА ПАЛЛАДА (рим. МІНЕРВА) – одна з найголовніших богинь грецької міфології, улюблена дочка Зевса, народилася з його голови. Богиня мудрості, наук, мирної праці й переможної війни. У Троянській війні підтримувала ахейців, ображена тим, що троянець Паріс віддав яблуко, призначене «найпрекраснішій», не їй, а богині кохання Афродіті. Греки зображували Афіну Палладу у вигляді величної жінки у військовому вбранні, із щитом, списом і в шоломі.
АФІНИ – головне місто Аттіки (а тепер і всієї Греції). Афіни відіграли визначну роль в історії грецької і світової культури.
АФРОДІТА (КІПРІДА, рим. ВЕНЕРА) – богиня кохання і вроди, Зевсова дочка, народилася з морського шумовиння біля острова Кіпру, тому й звалася часто Кіпрідою. Мала багатьох смертних дітей, у тому числі троянця Енея, міфічного предка римлян. Образ Афродіти часто надихав античних митців. Праксітель та інші скульптори давнини зобразили Афродіту як ідеал жіночої вроди.
АХЕРОНТ – підземна річка скорботи, через яку човняр Харон перевозив душі померлих в Аїдове царство
АХІЛЛЕС (АХІЛЛ) – наймогутніший герой Троянської війни, син фессалійського царя Пелея і морської богині Фетіди.
БЕОТІЯ – край в Середній Греції з горою Геліконом і головним містом – семибрамними Фівами.
БОРЕЙ – холодний північний вітер, брат вітрів Зефіра, Евра і Нота, їхніми батьками були Астрей (зоряне небо) та Еос (богиня світанку). В уявленні давніх греків вітри були живими істотами.
БОСПОР – давня назва протоки Босфору. Буквально – «коров’ячий брід»: саме тут аргов’янка Іо, що її ревнива Гера обернула в телицю, перейшла на азіатський берег
БУСІРІС – єгипетський цар, що приносив богам у жертву всіх чужоземців. Його вбив Геракл.
ВАКХАНКИ – супутниці бога Вакха (див. Діоніс).
ГАНІМЕД – син царя Троя, вродливий хлопець, якого Зевсів орел переніс на Олімп, де Ганімед став виночерпієм богів
ГАРПІЇ – крилаті страховиська, богині вихору, бурі. Греки уявляли їх потворними птахами з жіночими головами, з залізними пазурами на руках і ногах.
ГЕБА – богиня вічної юності, дочка Зевса і Гери. Зображували її молодою дівчиною у вінку з квітів, із золотим келихом у руці: вона підносила богам-олімпійцям нектар. Згодом стала дружиною героя Геракла, якого Зевс узяв на Олімп
ГЕБР – річка у Фракії, тепер Маріца.
ГЕКАТА – богиня чародійства, чаклунства, володарка страховищ і привидів. Насилала на людей жах і тяжкі сни.
ГЕЛІАДИ – дочки бога Геліоса, сестри юного Фаетона. Після загибелі брата перетворилися з горя на стрункі тополі
ГЕЛІКОН – гора в західній частині Беотії. Давні греки вважали її оселею Аполлона й Муз.
ГЕЛІОС – бог сонця, брат Еос і Селени. Щоранку здіймався з Океану на вогненних конях, увечері спускався на заході, вночі об’їздив човном північну частину землі, щоб уранці знову з’явитися зі сходу.
ГЕЛЛА – дочка володаря Орхомена Афаманта і богині хмар Нефели. Тікаючи разом із своїм братом Фріксом від лютої мачухи на золотому овні, впала в воду і потонула.
ГЕЛЛЕСПОНТ – протока поміж Європою і Малою Азією (тепер – Дарданелли). Названа на честь орхоменської царівни Гелли, що тут потонула.
ГЕРА – старша дочка Кроноса і Реї, Зевсова дружина, найповажніша серед богинь. Мати Гефеста, Арея і Геби. Покровителька родинного життя і шлюбу. Мала владну й жорстоку вдачу, переслідувала своїх суперниць та їхніх дітей, зокрема Геракла. Греки зображували її жінкою величної і суворої вроди.
ГЕРАКЛ (рим. ГЕРКУЛЕС) – син Зевса і смертної жінки Алкмени. Втілення сили, мужності, відваги, всіх найкращих рис грецького народу. Уславився своїми неймовірними подвигами. Після смерті Геракла Зевс узяв його на Олімп і одружив із Гебою.
ГЕРАКЛОВІ СТОВПИ – дві високі скелі з обох боків Гібралтарської протоки, які нібито поставив Геракл, дійшовши до цього «краю світу». В переносному значенні гераклові стовпи – крайні межі чогось.
ГЕРІОН – велетень із трьома тулубами, що зрослися докупи. Мав великі стада корів, які забрав у нього Геракл (один із Гераклових подвигів).
ГЕРМЕС (рим. МЕРКУРІЙ) – син Зевса і німфи Майї, Атлантової дочки. Вісник богів, бог торгівлі й ремісництва, опікун подорожніх. Супроводив також душі померлих в останню путь – до підземного світу. Неперевершений у спритності й красномовстві
ГЕСПЕРІДИ – дочки титана Атланта і вечірньої зірки Гбспер. Жили на краю світу в великому саду, де під охороною дракона достигали золоті яблука.
ГЕСТІЯ – дочка Кроноса і Реї, Зевсова сестра, богиня домашнього вогнища, покровителька міст і держав
ГЕФЕСТ (рим. ВУЛКАН) – бог вогню і ковальства, син Зевса і Гери. У суперечках богів завжди тримав сторону матері, за що Зевс якось скинув його з Олімпу. Упавши на скелястий острів Демнос, Гефест відтоді став шкутильгати. Єдиний з богів, що не цурався фізичної праці: кував блискавки для Зевса, будував олімпійцям палаци тощо.
ГЕЯ – могутня богиня землі, виникла з безмежного Хаосу. Породила небо, море, гори, людей, богів, діти Тартара й Геї
ГІГАНТИ – велетні із зміями замість ніг. Гіганти змагалися з олімпійцями за владу над світом. Ця боротьба – гігантомахія – тривала довго, і тільки з допомогою Геракла боги перемогли.
ГІМЕНЕЙ (ГІМЕН) – юний бог шлюбу, якого викликали у весільних піснях – «гіменеях». Греки зображували його вродливим юнаком із смолоскипом і квітами в руках.
ГІПЕРМНЕСТРА – одна з Данаїд, що стала дружиною Лінкея і врятувала йому життя всупереч батьковій волі.
ГІПНОС – бог сну, син Ночі, брат-близнюк Танатоса (смерті). Його зображували крилатим юнаком із рогом сновидінь у руках.
ГЛАВК – підвладне Посейдонові морське божество, покровитель рибалок і моряків.
ГОРГОНИ – три крилаті потвори, що обертали в камінь кожного, хто на них хоч раз глянув. Одна з Горгон – Медуза – була смертна, її вбив герой Персей.
ГОРДІЙ – фрігійський володар, виходець із селян.
ДАНАЙ – син царя Бела, що володарював у Єгипті. Втік від переслідувань свого брата Єгипта до Греції і став царем Аргосу. Мав п’ятдесят дочок – Данаїд.
ДАНАЯ – дочка аргоського царя Акрісія, мати славетного героя Персея.
ДАФНА – юна німфа, дочка бога Пенея. Цураючись кохання Аполлона, перетворилася на лаврове дерево.
ДЕДАЛ – легендарний митець. На острові Кріті звів знаменитий Лабіринт. Утік із Кріту на штучних крилах разом із сином Ікаром, що загинув, не послухавшись батькових порад.
ДЕЛОС – острів в Егейському морі, де народились Аполлон та Артеміда.
ДЕЛЬФИ – священна округа на схилах гори Парнасу, загальногрецький культовий центр. У Дельфах був храм Аполлона, куди люди приходили в надії дізнатися про свою долю.
ДЕМЕТРА (рим. ЦЕРЕРА) – дочка Кроноса і Реї, Зевсова сестра, богкня родючості й хліборобства. Подарувала людям злаки й навчила їх вирощувати хліб.
ДЕЯНІРА – дочка калідонського володаря Ойнея, сестра героя Мелеагра, Гераклова дружина. Її ревнощі призвели до смерті чоловіка.
ДІОМЕД – цар фракійського племені бістіонів, син бога Арея. Мав диких коней, яким кидав на з’їжу всіх чужинців. Геракл переміг Діомеда і забрав у нього коней (один із Гераклових подвигів).
ДІОНІС (ВАКХ, рим. БАХУС) – син Зевса і фіванської царівни Семели, бог родючості, виноградарства й вина. Навчив людей вирощувати виноград і робити вино. Діоніса завжди супроводжувала весела юрба – сатири, менади, вакханки. Культ Діоніса був поширений далеко за межами Еллади.
ДІОСКУРИ – брати-близнюки Полідевк і Кастор, брали участь у поході аргонавтів та інших подвигах. Стали символом великої дружби, на їхню шану названо сузір’я Близнюки.
ДОДОНА – місто на півночі Греції, в Епірі; з-під священного Зевсового дуба тут било джерело, жерці вслухалися в його дзюркотіння і в шелест дубового листя й виголошували віщування – оракули.
ДРІАДИ – лісові німфи, що начебто жили в деревах.
ЕАК – Зевсів син, батько Пелея і Теламона, Ахіллесів дід. Володарював на острові Егіна.
ЕВБЕЯ – великий острів в Егейському морі біля узбережжя Середньої Греції.
ЕВР – східний вітер (див. БОРЕЙ).
ЕВРІДЇКА – лісова німфа, дружина славетного співця Орфея, померла від укусу змії. Орфей спустився в підземне царство, але вивести Еврідіку звідти не зміг.
ЕВРІСФЕЙ – мікенський володар, якому змушений був коритися Геракл. Виконуючи Еврісфеєву вимогу, Геракл здійснив свої дванадцять подвигів.
ЕВРІТ – володар міста Ойхалії на острові Евбеї, батько Іоли, неперевершений стрілець. Обіцяв віддати дочку тому, хто переможе його у стрільбі з лука, але коли його переміг Геракл, Евріт не дотримав свого слова. Згодом Геракл убив його.
ЕГЕЙ – афінський цар, батько славетного героя Тесея. Гадаючи, що син загинув, Егей у розпачі кинувся зі скелі в море. Звідси назва моря – Егейське.
ЕЕТ – Геліосів син, володар Колхіди, батько Медеї та Апсірта. казковий острів біля берегів Італії, де нібито жила чарівниця Кірка.
ЕЕЯ – казковий острів біля берегів Італії, де нібито жила чарівниця Кірка.
ЕЛІДА – край у північно-західній частині Пелопоннесу, де відбувалися Олімпійські ігри
ЕЛЛАДА – так самі греки називають свою країну
ЕНЕЙ – смертний син богині Афродіти, троянський герой, якого боги врятували від загибелі, щоб він і його нащадки володарювали в Італії.
ЕОЛ – бог вітрів, що нібито жив на плавучому острові Еолії.
ЕОС (ри – м. АВРОРА) богиня світанку, сестра Геліоса й Селени. Щоранку вона виїздить на золотій колісниці з Океану на небо, відчиняє браму сонцю і з золотого глека бризкає на землю росою
ЕПАФ – син Зевса та Іо.
ЕПІМЕТЕЙ – нерозважний, боягузливий брат титана Прометея, чоловік Пандори.
ЕРІДА – богиня розбрату і сварок, сестра й супутниця бога війни Арея. Непроханою гостею з’явилася на весілля Пелея і Фетіди й підкинула яблуко з написом «найпрекраснішій», що врешті призвело до Троянської війни
ЕРІДАН – казкова ріка.
ЕРІМАНТ – гора в Аркадії, центральній частині Пелопоннесу
ЕРІННІЇ (рим. ФУРІЇ) – богині кари, помсти і прокльону. Живуть в Аїді, переслідують клятвопорушників, негостинних людей; найсуворіше карають убивць.
ЕРІСІХТОН – фессалійський володар, що прогнівив Деметру, зрубавши дерево. Покараний невситимим голодом
ЕРОТ (рим. КУПІДОН, АМУР) – бог кохання, Афродітин син, вродливий хлопчик, що вражає серця людей і богів своїми стрілами і тим викликає кохання.
ЕТОЛІЯ – країна на заході Центральної Греції.
ЕФІОПИ – дослівно «з опаленими сонцем обличчями». Так давні греки називали міфічний темношкірий народ, любий богам. Жили ефіопи по обох краях світу – на сході (в Індії) і на заході (в Африці).
ЕХО – німфа, яку покарала Гера, позбавивши її власної мови. Безнадійно закохана в Нарцісса, Ехо так схудла, що зостався тільки її голос.
ЄВРОПА – фінікійська царівна, в яку закохався Зевс. Обернувшись у бика, Зевс перевіз її на своїй спині через море на острів Кріт. Тут Європа народила Зевсові трьох синів, зокрема Міноса, знаменитого володаря Кріту. Ім’ям Європи назвали одну з частин світу.
ЄГИПТ – нащадок Іо, що володарював у Африці, брат Даная. Мав п’ятдесят синів, яких повбивали (врятувався тільки Лінкей) їхні двоюрідні сестри Данаїди.
ЄХИДНА – міфічна потвора, напівжінка-напівзмія, дружина стоголового чудовиська Тіфона. їхні діти – триголовий пес Кербер, лернейська гідра, немейський лев та інші страховиська.
ЗЕВС (рим. ЮПІТЕР) – верховний бог у грецькій міфології, син Кроноса та Реї, володар світу. З верховини Олімпу владарює над богами і людьми, але сам підкоряється Долі. Батько багатьох богів та героїв.
ЗЕТ – Зевсів син, що разом із своїм братом Амфіоном звів семибрамні Фіви.
ЗЕФІР – західний вітер (див. БОРЕЙ).
ІАПЕТ– титан, син Урана і Геї, Прометеїв батько. Брав участь у повстанні титанів проти Зевса, за що Зевс скинув його у Тартар.
ІДА – гірське пасмо в Малій Азії поблизу Трої.
ІКАР – син славетного митця Дедала. Тікаючи разом із батьком, піднявся надто близько до сонця, впав у море й загинув. Ім’я Ікара стало символом безстрашного дерзання.
ІНО – дочка фіванського царя Кадма, Афамантова дружина, що стала морською богинею Левкотеєю. Допомагає тим, хто гине в морі.
ІО – дочка аргоського царя Інаха, яку покохав Зевс, а ревнива Гера обернула в телицю. Від Іо почався великий рід, до якого належали видатні герої: Персей, Геракл і Тесей. Ім’ям Іо названо море – Іонічне.
ІОЛА – дочка Евріта, володаря Ойхалії на острові Евбеї.
ІОЛК – грецьке місто в Фессалії, звідки почався похід аргонавтів. Батьківщина героя Ясона.
ІППОЛІТА – цариця амазонок, якій сам бог війни Арей подарував пояс – ознаку царської влади.
ІРІДА – богиня райдуги, вісниця олімпійських богів. Греки зображували Іріду молодою жінкою з великими райдужними крилами.
ІСТР – давня назва ріки Дунаю.
КАДМ – син фінікійського царя Агенора, брат Європи, перший володар Беотії, засновник Кадмеї – акрополя майбутніх семибрамних Фів.
КАКУС – велетень, що вкрав у Геракла корів.
КАЛІДОН – місто в Етолії, відоме Калідонським полюванням, в якому брало участь багато грецьких героїв, зокрема Мелеагр, Тесей, Ясон.
КАЛЛІОПА – одна з дев’яти Муз, покровителька епічної поезії.
КАСТОР – див. ДІОСКУРИ.
КЕНТАВРИ – казкові істоти, напівлюди-напівконі, що населяли підгір’я Фессалії на півночі Греції.
КЕРБЕР (ЦЕРБЕР) – триголовий пес, що стеріг підземне царство. Був приборканий Гераклом (один із Гераклових подвигів).
КІПР – великий острів у східній частині Середземного моря. На півдні Кіпру був один із центрів культу Афродіти (Кіпріди).
КІПРІАДА – див. АФРОДІТА.
КІРКА (КІРКЕЯ, ЦІРЦЕЯ) – Геліосова дочка, сестра колхідського володаря Еета, підступна чарівниця, що жила на острові Ееї. Обертала людей у тварин.
КЛІМЕНА – океаніда, дочка морської богині Фетіди, мати юного Фаетона.
КНОСС – місто на острові Кріті, столиця царя Міноса. В Кноссі Дедал збудував знаменитий Лабіринт. Археологи знайшли при розкопках Кносса пам’ятки високої культури, яку назвали мінойською.
КОЛХІДА – країна на східному узбережжі Гостинного (Чорного) моря.
КОРІНФ – велике торговельне місто Стародавньої Греції у північносхідній частині Пелопоннесу.
КРОНОС (рим. САТУРН) – найстарший з титанів, що відібрав владу в свого батька Урана. Кроносу було провіщено, що його теж скине з престолу власний син, тому він пожирав своїх дітей, тільки-но ті народжувалися. Проте його дружині Реї по-
щастило врятувати найменшого сина – Зевса. Згодом той скинув Кроноса, звільнив з його черева своїх сестер і братів і став володарем усіх безсмертних і смертних.
ЛЕДА – дружина Тіндарея, володаря Спарти, мати Єлени, Клітемнестри та Діоскурів.
ЛЕМНОС – острів в Егейському морі, де нібито була кузня бога Гефеста (див. вірш О. С. Пушкіна «Кинжал»: «Лемносский бог тебя сковал Для рук бессмертной Немезиды…».
ЛЕРНА – болотяне озеро в Арголіді, де жила дев’ятиголова потвора гідра, що її переміг Геракл (один із подвигів Геракла).
ЛЕСБОС – острів в Егейському морі, що уславився своїми поетами Алкеєм і Сафо.
ЛЕТО (рим. ЛАТОНА) – титаніда, що народила Зевсові близнюків – Аполлона і Артеміду.
ЛІВІЯ (ЛІВІЯ) – вся відома античному світові Африка або північне узбережжя Африки від Єгипту до Атлантичного океану
ЛІДІЯ – країна в Малій Азії.
ЛІНІЯ – країна в південно-західній частині Малої Азії.
ЛІРІОПЕЯ – німфа, мати Нарцісса.
МАНТО – дочка фіванського сліпого віщуна Тіресія, теж віщунка.
МЕГАРА – дочка фіванського царя Креонта, перша дружина Геракла.
МЕЛЕАГР – син калідонського володаря Ойнея, герой Калідонського полювання.
МІКЕНИ – місто в Арголіді; за міфом, засноване Персеєм. Один із центрів прадавньої грецької культури (так званої мікенської).
МІНОС – крітський володар, син Зевса і фінікійської царівни Європи, батько Аріадни. Після смерті став суддею в Аїді.
МІНОТАВР – казкова потвора, що мала чоловічий тулуб і бичачу голову. Мінотавр жив у Лабіринті, збудованому для нього за наказом царя Міноса. Мінотавра вбив афінський герой Тесей.
МІСІЯ – в елліністичну епоху країна на західному березі Малої Азії з головним містом Пергамом, де був знаменитий вівтар Зевса.
МОЙРИ (рим. ПАРКИ) – богині людської долі, дочки Зевса і Феміди. Давні греки зображували їх, як трьох літніх жінок: перша, К л о т 6 (тобто «Прядильниця») сидить з веретеном і пряде нитку життя людини; друга, Л к х е с і с («Та, що визначає долю»), витягує жереб людцни; третя Атропа («Невідворотна»), обриває нитку життя людини
МУЗИ – красномовні дочки Зевса і богині пам’яті Мнемосіни. Покровительки поезії, мистецтва, науки. Жили на горі Парнасі. Усіх Муз було дев’ятеро: старша, Калліопа, – Муза епічної поезії; Ерато – любовної; Евтерпа – ліричної поезії та музики; Полігімнія – Муза гімнів; Мельпомена – трагедії; Талія – комедії; Терпсіхора – танців; Кліо – історії; Уранія – астрономії. Вождем Муз був Аполлон, звідки його прізвисько – Мусагет.
НАКСОС – острів в Егейському морі, відомий культом Діоніса.
НАРЦІЄС – вродливий юнак, що закохався сам у себе і помер. З волі богів після смерті став квіткою.
НАЯДИ – німфи, що жили в річках та джерелах.
НЕЛЕЙ – Посейдонів син, пілоський володар, батько Нестора, учасника Троянської війни.
НЕМЕЯ – долина в Арголіді, де Геракл убив велетенського лева (один із подвигів Геракла).
НЕРЕЙ – морське божество, підвладне Посейдонові, добрий і справедливий дід; втілення спокійного моря. Жив у підводному палаці, а виходячи на берег, міг змінювати свій вигляд – ставав птахом, рибиною, биком тощо.
НЕРЕЇДИ – морські німфи, дочки бога Нерея. Вони доброзичливі до людей, допомагають їм у біді на морі. їх зображували у вигляді гарних дівчат, оточених морськими чудовиськами.
НЕФЕЛА – богиня хмар, дружина володаря міста Орхомена Афаманта, мати Фрікса й Гелли.
НІКА (НІКЕ) – крилата богиня перемоги у війні, у спортивних чи музичних змаганнях. Її скульптурне зображення, знайдене на острові Самофракії (так звана «Ніка Самофракійська», 2 ст. до н.е.), належить до найкращих творів античного мистецтва.
НІМФИ – безжурні, веселі Зевсові доньки, напівбогині, що втілювали різні сили та явища природи. Відповідно до цього вони називалися по-різному: дріади (що жили в деревах), ореади (в горах), нереїди (в морях), наяди (в річках і джерелах), океаніди (в ріці Океані). Античним німфам у слов’янській міфології відповідають русалки, мавки тощо.
НІОБА – дочка зухвалого Тантала, Амфіонова дружина, мати багатьох дітей. Аполлон і Артеміда жорстоко покарали Ніобу за самовихваляння, вбивши всіх її дітей. З горя Ніоба перетворилася на скелю.
НОТ – південний вітер, що приносив грекам тумани й дощі (див. БОРЕЙ).
ОЙНЕЙ – калідонський володар, батько Мелеагра і Деяніри.
ОКЕАН – прабатько всіх богів і титанів. Давні греки уявляли його величезною рікою, що оточує звідусіль землю. Звідти начебто витікають усі річки й джерела, звідти сходять і туди сідають сонце, місяць і зорі.
ОЛІМП – гора напівночі Фессалії, міфічна оселя богів.
ОЛІМПІЯ – місто вЕліді, де відбувалисяОлімпійські ігри на честь Зевса (з 776 р. до н.е.).
ОМФАЛА – цариця Лідії, Геракл був три роки рабом в Омфали.
ОРЕАДИ – німфи гір.
ОРИ (ГОРИ) – дочки Зевса і Феміди, божества пір року, ладу в природі. На Олімпі вони відчиняли й зачиняли небесну браму.
ОРФЕЙ – уславлений співець, чоловік німфи Еврідіки. Після смерті дружини спустився за нею в Аїд. Учасник подорожі аргонавтів, допомагав їм своїм чудесним співом.
ОРХОМЕН – місто в Беотії.
ПАКТОЛ – річкав Лідії.
ПАН – бог лісів та гаїв, покровитель стад, пастухів і мисливців. Любив блукати з німфами й грати їм на сопілці. Раптово з’являючись, лякав подорожніх. Звідси слова: «паніка», «панічний страх». Греки уявляли Пана рогатим, на цапиних ногах і з волохатим тілом.
ПАНДОРА – жінка, яку створив Гефест із глини й води, а боги щедро всім обдарували. Стала дружиною Прометеєвого брата Епіметея; випустила на волю всі лиха, хвороби й напасті, які відтоді оселилися серед людей.
ПАРНАС – гора в Фокіді, присвячена Аполлонові, Діонісу й Музам. Між її двома вершинами нібито було Кастальське дже
рело, що давало натхнення поетам. Під горою стояло місто Дельфи із знаменитим храмом Аполлона.
ПАРОС – один із Кікладських островів в Егейському морі; славився своїм мармуром.
ПАСІФАЯ – дружина крітського царя Міноса, мати Мінотавра.
ПЕЛЕЙ – фессалійський володар, син Еака, брат Теламона. Від шлюбу Пелея з морською богинею Фетідою народився Ахіллес.
ПЕЛІЙ – володар Іолка, захопив владу, прогнавши Есона, батька вождя аргонавтів Ясона.
ПЕЛІОН – гора в Фессалії.
ПЕЛОП – Зевсів онук, син Тантала, володар півострова, що дістав від нього назву Пелопоннес (тобто «острів Пелопа»).
ПЕЛОПОННЕС – півострів на півдні Греції; назва походить від імені царя Пелопа (див. вище).
ПЕНЕЙ – річка в Фессалії.
ПЕРСЕЙ – син Зевса і аргоської царівни Данаї; започаткував великий, могутній рід Персеїдів. Нащадками Персея були відомі герої Геракл і Тесей.
ПЕРСЕФОНА (КОРА, рим. ПРОЗЕРПІНА) – дочка Зевса й Деметри. Персефону викрав Аїд, і вона стала його дружиною та володаркою підземного царства мертвих.
ПІГМАЛЇОН – легендарний скульптор, володар Кіпру. Пігмаліон закохався в статую прекрасної дівчини, яку сам вирізьбив. Афродіта оживила статую, і вона стала дружиною Пігмаліона.
ПІФІЯ – пророчиця в Аполлоновому храмі в місті Дельфах; для віщування сідала над розколиною, звідки йшли сірчані випари, і невдовзі починала битися в корчах від задухи чи, як гадали греки, від божого натхнення та вирікати безладні слова, що їх жерці мали за оракул (тобто пророцтво).
ПІФОН – дракон, який переслідував Лето, за що згодом його вбив син богині Аполлон.
ПОЛІДЕВК – див. ДІОСКУРИ.
ПОСЕЙДОН (рим. НЕПТУН) – син Кроноса і Реї, брат Зевса, Аїда і Деметри, бог моря. Греки уявляли Посейдона могутнім чоловіком із тризубцем, яким він розколює скелі і здіймає бурі.
ПРОМЕТЕЙ – славетний титан, син Іапета і Феміди; викрав на Олімпі вогонь і приніс людям, за що його жорстоко покарав Зевс: Прометей був прикутий на Кавказі до скелі, де мучився довгі віки, аж поки його визволив Геракл.
ПРОПОНТІДА – давня назва Мармурового моря.
ПРОТЕЙ – підлегле Посейдонові морське божество, що могло перетворюватись на всякі істоти і мало дар бачити майбутнє.
РЕЯ – Кроносова дружина, мати Зевса та інших найвищих богів.
РОДОПА – гірське пасмо у Фракії.
САТИРИ – божки, супутники бога Діоніса. Мали чоловічий тулуб та обличчя, але гострі вуха, ріжки на голові й цапині ноги.
СЕЛЕНА – богиня місяця.
СИРЕНИ – напівжінки-напівптахи, що чарівним співом приманювали мореплавців до свого острова, де ті гинули, розбиваючись об скелі.
СІЛЕН – старий учитель бога Діоніса, що завжди супроводжує його разом із сатирами й вакханками.
СІРІНГА – німфа, в яку закохався бог Пан, а вона, тікаючи від нього, обернулася в очерет; з очеретини Пан вирізав собі сопілку, яку назвав сірінгою.
СКІЛЛА (СЦІЛЛА) І ХАРІБДА – дві потвори, що ховалися в скелях по обох боках протоки між Італією і Сіцілією. Уособлення двох зустрічних морських течій.
СТІКС – найбільша річка в підземному царстві мертвих, її водами клялися боги.
СХЕРІЯ – казковий острів феаків, де володарював розумний цар Алкіной, Посейдонів онук.
ТАНТАЛ – Зевсів син, володар міста Сіпіла в Малій Азії, батько Ніоби й Пелопа. Улюбленець богів, Тантал завинив перед ними й був після смерті покараний муками голоду, спраги і страху («танталові муки»).
ТАРТАР – безодня в підземному царстві, де перебувають приречені на посмертні муки.
ТЕМІСКІРА – столиця міфічного племені амазонок.
ТЕНАР – скелястий мис на півдні Пелопоннесу; давні греки уявляли, що серед його скель є вхід до підземного світу.
ТЕСЕЙ – син афінського царя Егея, родич Геракла. Уславився багатьма героїчними вчинками. Ставши після батькової смерті володарем Афін, об’єднав навколо них інші міста Аттіки.
ТЕТІЯ – дочка Урана і Геї, титаніда, дружина Океана, мати богів, трьох тисяч океанід і всіх річок.
ТИТАНИ – божества старшого покоління, діти Урана і Геї (Неба і Землі), що повстали проти батька і скинули його. Коли врешті до влади прийшов Зевс, він переміг титанів і скинув їх у Тартар.
ТІРЕСІЙ – фіванський сліпець, славетний віщун.
ТІРІНФ – давнє місто в Арголіді, знамените своїми кам’яними будівлями.
ТІФОН – чудовисько зі стома зміїними головами, син Геї і Тартара, чоловік потвори Єхидни. За участь у боротьбі титанів проти Зевса Тіфона скинуто в безодню й придавлено горою Етною. Коли він ворушиться, з Етни виривається полум’я і летить каміння.
ТРІНАКРІЯ – давня назва острова Сіцілії.
ТРЕЗЕНА – давнє місто в південній частині Арголіди.
ТРОЯ (ІЛІОН) – місто, яке збудував цар Іл у Малій Азії недалеко від берега Егейського моря і яке зруйнували ахейці після десятилітньої Троянської війни.
УРАН – уособлення неба, одне з найдавніших божеств грецької міфології, чоловік Геї (Землі), батько титанів. Владу в Урана забрав син Кронос.
ФАЕТОН – син бога Геліоса й океаніди Клімени; спробував проїхати на батькових конях по небу, але не міг стримати їх і загинув.
ФЕМІДА – дочка Урана і Геї, богиня справедливості й правосуддя. Греки зображували її із зав’язаними очима (як символ безсторонності), з терезами в руках.
ФЕРИ – місто в Фессалії, де правив Гераклів друг Адмет.
ФЕССАЛІЯ – рівнинний край на північному сході Греції.
ФЕТІДА – дочка морського бога Нерея, дружина Пелея, мати Ахіллеса. На весілля Фетіди й Пелея запрошені були всі боги, крім Еріди, богині розбрату і чвар. Еріда помстилася, підкинувши гостям «яблуко розбрату», що призвело врешті до Троянської війни.
ФІВИ – у грецьких міфах ідеться про семибрамні Фіви – давнє місто в Беотії, Центральна Греція. Були також стобрамні Фіви – колишня столиця Верхнього Єгипту, одне з найбільших і найбагатших міст стародавнього світу.
ФІЛОКТЕТ – грецький герой, уславлений стрілець, якому Геракл перед смертю подарував свої лук і стріли.
ФІНЕЙ – фракійський володар, мав дар віщування. За те, що надто багато розповідав людям про майбутнє, боги покарали його, наславши гарпій. Фіней умирав з голоду, але аргонавти його врятували.
ФРАКІЯ – у давнину країна на північ від Греції.
ФРІГІЯ – країна на південному заході Малої Азії. В її межах була Троя.
ФРІКС – син орхоменського володаря Афаманта і богині хмар Нефели, брат Гелли. Тікав разом із сестрою на золотому овні, дістався до Колхіди.
ХАРІГИ (рим. ГРАЦІЇ) – три Зевсові дочки, вічно юні богині краси й жіночності. Часто супроводжували Афродіту, Діоніса, Гермеса.
ХАРОН – міфічний старий човняр, що перевозив душі померлих через річки підземного світу.
ХІРОН – найстаріший серед кентаврів, славився своєю мудрістю і справедливістю. Був вихователем і вчителем багатьох героїв, яких навчав музики, гімнастики, лікування і віщування.
ЯСОН – син Есона, несправедливо позбавленого царської влади. Щоб повернути батькові трон, Ясон подався на кораблі «Арго» до Колхіди по золоте руно.
За матеріалами: Міфи Давньої Греції. Переказ Катерини Гловацької. Науковий керівник та автор передмови Андрій Білецький. Ілюстрації Рафаеля Масаутова. Київ, видавництво "Веселка", 1977 рік, стор. 202 - 213.
Читаймо давньогрецькі міфи на "Малій Сторінці":
Певно, ви чули вислови: «сізіфова праця», «танталові муки», «прокрустове ложе», «авгієві стайні», «троянський кінь», «самозакоханий нарцис», «яблуко розбрату». А чи знаєте ви, що ці та багато інших крилатих виразів, які стали органічною, невід'ємною частиною нашої мови, культури, прийшли до нас з міфології стародавніх греків? Знати грецьку міфологію дуже важливо. Образи грецьких міфів відбилися в численних творах літератури і мистецтва, вони міцно увійшли в наше повсякденне життя. Ця книга, дорогі друзі, ознайомить вас з найбільш відомими міфами Стародавньої Греції.
Зміст книги:
Передмова Андрія Білецького
Деметра і Персефона
Дафна
Нарцис
Пігмаліон і Галатея
Адоніс
Мідас
Фаетон
Прометей
Пандора
Данаїди
Персей
Тантал
Ніоба
Аргонавти
Мелеагр
Геракл
Орфей і Еврідіка
Тесей
Дедал та Ікар
Тірренські розбійники
ЕрісіхтонСловник міфологічних імен та географічних назв
Привет очень хороший сайт нашел нужный миф спасибо