Роман Котляр. Байки про наболіле та інші


 

 

 

 

        Роман Котляр

БАЙКА ПРО ДИРЕКТОРА
(він же – вчитель фізкультури)

Директору школи, 
що на Івано-Франківщині 

Фізкультура – це культура 
В першу чергу! В другу – ФІЗ! 
Треба, щоб в мускулатури 
Менше задирався ніс! 

Школа – це рідна оселя 
Для дітей, віршів, пісень. 
А керує там веселий 
Пан директор-велетень. 

Він для школи – батько й мати. 
Школа – це його дитя, 
Його доля, його грати... 
А всіх інших – на сміття! 

Ось така його структура... 
Не лунає «Браво!», «Біс!»... 
Десь поділась вся культура, 
Залишився тільки ФІЗ... 

(28.01.2011 р.)

 

* * *

 

ПРЕВЕНТИВНИЙ ЗАХІД 

Петру Скалецькому 

В школі сталися дива: 
Про кріпацьке право 
Хтось сторінки зіпсував – 
Точно не для слави. 

До книжок нащо дорвавсь? 
Явно прагнув зміни. 
Не про право хвилювавсь – 
Про його відміну! 

В знанні – сила. Школярам 
Все не варто знати. 
Краще наш історик сам 
Поміняє дати! 

Бо інакше шкільна рать, 
Дізнавшись про свободу, 
Перестане відроблять 
На його городах. 

(зак. 31.03.2015 р.)

 

* * *

 

СКУНС

Співробітнику ДНЗ№91,
м. Черкаси,
Лесі Шинкаренко

Скунс – тварина специфічна,
За характером колюча.
І ледача, і практична,
І чомусь завжди смердюча.

Її кожен обминає –
Просто щоб не забруднитись.
І вона, бідна, не знає,
Як до когось причепитись.

У людей такі ж стосунки,
Скунси й серед них бувають.
Підлість різного ґатунку
Та безкарність надихають.

Але знайдеться людина –
Та, що скунса покарає.
Так що стережіться нині:
На вас пекло вже чекає!

 

* * *


ПОЛІГЛОТ 

Ірині Некора (Насадюк) 

Щось Лисиці сумно стало: 
Дуже зголодніла, 
Довго від собак тікала, 
Втратила всі сили. 

«Ку-ку-рі-ку» раптом чує, 
Наче сталось диво. 
Як же смачно галасує 
Півник той красивий! 

У кущі вона влетіла, 
А трохи пізніше, 
Вся пом'ята ще й зомліла, 
Пищить, наче миша. 

Самовпевнений, пихатий, 
Каже Вовк їй слово: 
– Бачиш, як корисно знати 
Іноземну мову! 

(02.02.2014 р.)
 

 

 

 

 

КУРКА-СЕПАРАТИСТКА 

Директору 
Кустолово-Суходільської 
школи 
Машівського р-ну 
Полтавської обл. 
Ользі Сорокіній 

Курка, схожа на індичку, 
Мешкає в селі, 
Маючи погану звичку – 
Бути на чолі. 

Де, коли – не принципово. 
І не новина, 
Що завжди останнє слово 
Кудахче вона. 

Що в Донбасі люди гинуть, 
Для курки дива. 
– Янукович безневинний! – 
Це її слова. 

Бо при ньому миска проса, 
Суповий набір. 
Весь час суне свого носа 
У сусідній двір. 

Хамовита, безпардонна 
Та не знає меж. 
Їй начхати на закони, 
На суспільство – теж. 

Як селянам зупинити 
Ці свавілля, жах? 
Мабуть, треба щось зробити: 
Курка – це ж не птах! 

Виховати та навчити 
Людей поважать? 
Спілкуватись припинити, 
Подалі послать? 

Вірю я в сільську громаду, 
В Україну – теж. 
Так, село зупинить гада, 
Що не знає меж! 

(зак. 07.08.2014 р.)

 

* * *
 

ЖІНОЧА ЛОГІКА 

Раїсі Оріховській 

Запросив Руслан Раїсу 
Піти у кіно. 
Хоч він гей, але не лисий, 
Грає в доміно. 

– В квитках, – каже, – місця ззаду! 
Поцілуєш там! 
А Раїса вже не рада – 
Йому в пику трям! 

Розчарована, ніяка: 
– Трясця твою мать! 
Щоб знав, задні місця всякі 
Не буду цілувать! 

(зак. 07.01.2015 р.)

 

* * *

 

НЕ ПОЩАСТИЛО 

Дарині Куга 

– Ти чого така сердита? – 
Подруга спитала. – 
Наче горем якимсь вбита… 
Чи погано стало? 

– Вихідна сьогодні, вдома: 
Все було чудово. 
В гості завітав знайомий, 
Зробив – не те слово! 

Потім чоловік приперся: 
Знов принесло ката!.. 
На свій лад на мене здерся – 
Зіпсував все свято… 

(07.06.2015 р.)

 

 

 

 

 

ПРИВЧИЛИ 

Сергію Руднєву 

Сидить кіт у туалеті, 
Нахабний та чорний, 
І листає він газету -
Явно непристойну. 

Про політику, житуху, 
Новини з Європи, 
Про еротику, порнуху 
Та про гороскопи. 

А хазяйка вся у трансі, 
Хазяїн сердитий, 
Бо ніякого в них шансу 
До вітру сходити. 

Плачеться вона милому 
Щодо ситуації: 
– Привчили цю скотину ми 
До цивілізації! 

(28.08.2013 р.)

 

*Жартуючи над однією з моїх байок, Сергій Миколайович сказав, що треба було вжити не «сцяти», а «сходити до вітру». Ця байка виявилась йому своєрідною відповіддю. Член НСПУ Сергій Миколайович був моїм добрим другом, писав передмови до перших трьох книжок. І досі не можу оговтатись... За два дні до його смерті ми виступали втрьох - з ним і Володимиром Даником...

 

 

* * *

 


НЕ ВГАДАВ

Президенту Федерації 
шашок України 
Анатолію Яценку

Щось Микола той сумує,
Аж ніяковіє.
Компліменти як почує –
Шия червоніє.

Дівчина його спитала
Про брови та вії:
Як вони великі стали
Та чим він їх миє.

А Микола їй говорить
Про дитячих катів:
– Тільки щось мені накоять –
Плакав я багато.

Не витримала Валентина
Та давай казати:
– Краще б ти, як був дитиной,
Більше б ходив сцяти!

(03.08.2013 р.)


* * *


ЗАСПОКОЇВ 

Екс-голові 
Оржицької районної ради 
Полтавської області 
Володимиру Карлову 

Юний Вова Маріванні 
Зізнається у коханні. 
Сумно та відповідає, 
Що малят не полюбляє. 
Вова б'є себе у груди: 
– Все гаразд! В нас їх не буде! 

(19.04.2015 р.)


* * *


Оголошення перед Великоднем

Висить оголошення третій день вже,
Щоби більше людей прочитало:
"Беріть нові яйця від Фаберже...
З вашого матеріалу".

(01.04.2015 г.)


* * *


ПОМІЧНИЦЯ ДЕПУТАТА

Тетяні Омеляненко 

Помічниця депутата – 
Самовпевнена, пихата – 
В ролі голови журі 
Роздає свої гран-прі. 

Помічниця депутата 
Ще й на капості багата: 
Кого править – переміг! 
Так і ділить весь пиріг. 

У журі в своїх промовах 
Ганьбить українське слово: 
Тут русизм і там русизм – 
Явно не патріотизм. 

Уявіть собі, панове: 
Жінка буцімто здорова, 
Гонор та харизма пруть, 
Негатив вони несуть. 

Помічниця депутата… 
Доле їй надішле ката, 
Спрацювали щоб гальма, 
Закінчилась щоб зима. 

Щоб заможна Україна, 
Щастя щоб кожній людині, 
Геть таких помічників, 
Їхніх справ та їхніх слів! 

P.S. Сподіваюсь, в депутата 
Є помічників багато, 
Бо інакше депутату 
Можна лише співчувати.  

(19.01.2014 р.)


* * *


ВІДПОВІВ 

Колишньому меру Полтави 
Олександру Мамаю   

Дівчинка сором'язлива  
Свого хлопця просить:  
– Милий, разом ми щасливі,  
Мене аж заносить!   

Тільки май же на увазі:  
Ти мій хлопець перший.  
Я тобі кажу одразу –  
Потім буде легше.   

Тож не поспішай ти дуже,  
Ніжним будь зі мною,  
Якщо тобі не байдуже,  
Перший мій герою!  

 – Хвилюватись нам не варто,  
Бо ми вже не діти.  
З хлопцями ще не була ти,  
І я ні. Ми квити! 
  
(09.08.2013 р.)


* * *


НЕ ПОДУМАВ

Борису Дружиніну

Розповів дідусь старенький
Про свою подію.
Народився син маленький —
Збулась його мрія.

Це не вся ще перемога,
Тільки половинка.
Витримав діді всі пологи,
Як молода жінка.

Важко, хоч є ніжність, ласка,
Разом народити.
Але після мрії-казки
Дід чомусь сердитий.

---------------------

... Діду, щоби мав ти змогу
Радісно жить, круто,
Будь не тільки на пологах —
На зачатті будь ти!

(21.04.2016 р.)


* * *


НАПРОСИЛАСЬ

Директору Черкаської 
спеціалізованої школи I-III
ступенів №28 ім. Т. Г. Шевченка
Тетяні Скорик

Якось випускник колишній
Завітав до школи.
Це пожартував Всевишній —
Там свої приколи.

Після школи двадцять, більше,
Стати встиг юристом.
Зараз є і був раніше
Тим ще гумористом.

А директор зустрічає
Прямо на порозі.
Суржик там такий лунає,
Що від нього сльози.

Там амбіції міністра,
Гонор президента.
Замість «швидко» в неї «бистро»,
Замість стрічки — лєнта.

— Поімєть з тебя шо можу? —
Розправила крила.
Але потім її ... =обличчя=
Враз почервоніло.

Випускник на неї зиркнув
І сказав: — Як файно!
Прокурорську перевірку!
Сьогодні!! Негайно!!!

(18.12.2015 р.)


* * *


ПЕРШИЙ МУЖЧИНА

Валерії Бабенко-Атаманенко

Лєрка, дура та потвора,
Відчула загрозу:
Незабаром будуть горе
Та великі сльози.

Відрахують з інституту —
Сесію не здати.
Ректор вирішив це «чудо»
Трохи попитати.

— Ви «по блату» поступили,
Ви тут випадково.
Всі предмети завалили —
Бувайте здорові!

Не відповіли нічого.
Є одне бажання:
Скажіть в тему ви хоч слово.
Останнє питання.

Знає це навіть дитина.
Мрію, щоб згадали
Ім’я першого мужчини.
Як же його звали?

— Пам’ятаю, це ще в школі,
У сьомому класі.
Звали фізрука Микола,
Був у «Адидасі»...

(08.12.2015 р.)

 

 


 

 

 

НАЛЯКАЛА  

Директору Черкаської школи для  
дітей з вадами слуху Ірині Зганяйко  

Звільняється Одарка  
З посади секретарки.  
Образилась на боса,  
Тому одразу в сльози.   

Душі щоб стало легше,  
Б'є шефові по плечах:  
– Моїх ніг тут не буде! 
Існують інші люди!  

(09.10.2013 р.)

 

* * *

 

ПОГРОЗА 

Людмилі Цимбалюк 

Щось коханцеві дружина 
Раптом подзвонила. 
Злий, перекотивсь на спину, 
Його аж скривило. 

– Тож давай на «швидку руку», 
Бо я поспішаю: 
У дружини стались глюки – 
На мене чекає. 

– «Швидкі руки» не потрібні: 
Чоловік для цього. 
А ти ледар та негідник, 
Хоч бугай здоровий. 

Так ледарювати гидко – 
Працюй повну зміну, 
Бо інакше знайду швидко 
Я тобі заміну!.. 

(06.06.2015 р.)


* * *


ВІДРЕАГУВАЛА 

Бухгалтеру-прибиральниці 
чи прибиральниці-бухгалтеру) 
однієї з охоронних фірм 
Полтави Ірині Шапочці 

Вчитель повернувсь зі школи 
Та й каже дружині: 
– Зустрів двірника Миколу. 
Прикинь, Валентино, 

Мовить, зі всіма жінками 
Нашого кварталу 
Переспав він до нестями, 
Та йому замало. 

Тут він підірвавсь з дивану  
До жінки своєї:  
– Уяви, моя кохана,  
Окрім однієї!

Презирливо Валентина, 
Граючись намистом: 
– А, це та дурна Ірина 
З третього під'їзду!  

(01.06.2015 р.)

 

* * *


ГРУПОВУХА

Якову Купінському, 
його книзі «Два куми»

— Куме, тема є цікава! —
Крикнув Гриць на вухо. —
Ця оригінальна вправа
Зветься груповуха.

— Спробуємо. Давай снідать. —
Дістав Гнат дві миски. —
Ти скажи мені, сусіде,
Хто в твоєму списку?

— Всі знайомі, всі до бою.
Ось така картина:
Ми, давні куми з тобою,
Та твоя дружина.

— Ні, я проти, не дозволю
Я такого тиску!
— Я тебе з сумом та болем
Викреслив зі списку.

(15.01.2017 р.)

 

 

Роман Котляр. Байки - про наболіле та інше. Гумористичні поезії.

 

 

 

ПЕРЕКОНАВСЯ 

Хорошій людині, 
моєму другові 
Юрію Іваночку 

– Діду, чи є в тебе зуби? – 
Спитав юний Вова. 
– Вже давно нема, мій любий. 
– О, так це чудово! 

Йду гуляти я до друзів – 
Прекрасна погода! 
Ну а ти, рідний дідусю, 
Потримай бутерброда! 

(31.05.2015 р.)

 

* * *


ПРИКОЛІСТ

Борису Бурді

- Вовчику, ти на уроці,
Тож не думай про футбол.
Занзібар в якому боці? -
Той у відповідь прикол:

- Запитайте про Гавану,
Про Нью-Йорк, про те, що чув.
Я маленький, Марьіванно,
В цьому барі ще не був!

 

                                                                       

Поезії люб'язно надіслані автором для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Блог поета-сатирика Романа Котляра. Роман Юхимович Котляр - поет, сатирик, журналіст.Роман Юхимович Котляр - поет, сатирик, журналіст. Народився у місті Славута, що на Хмельниччині, у 1977 році. У журналістиці - з 1994 року. Публікувався в газетах та журналах України, Росії, Ізраїлю. У 2002 році Роман Котляр закінчив Східноєвропейський університет за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. Ще зі студентських років Роман Котляр активно займається журналістикою і поезією. Його байки – веселі, сповнені тонкого гумору та іронії. А головне – всі вони пов`язані з певною подією у житті автора. У  2004 році вийшла друком книга "Школа - дорога в життя", у 2014 році - "Смійтеся, друзі!", у 2015-му - "Посміхнулісь? Дякую!", у 2017 - "Епіграми з "колючестю" і без", у 2018 році - "Яке щастя - ти на світі є!" (ця збірка видана у співавторстві з дружиною, Алісою Котляр). Готуються до видання ще кілька книг.

 

 

Гуморески, смішинки, жартівливі вірші, гумор для дітей

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка, Романа Котляра, Володимира Даника та інших українських авторів. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

Останні коментарі до сторінки
«Роман Котляр. Байки про наболіле та інші»:
Юрій Іваночко , 2020-02-14 14:15:05, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми