На відео: Божественна Літургія. Різдво Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії (08.09.2023 р.).
8 ВЕРЕСНЯ — РІЗДВО БОГОРОДИЦІ АБО ДРУГА ПРЕЧИСТА
(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 21 вересня)
Цей день святкується православною церквою, як одне з великих свят.
Коли надійшов час народитися Спасителеві світу, в галілейському місті Назареті жив нащадок царя Давида Іоаким зі своєю дружиною Анною. Обоє були благочестивими людьми і були відомі не своїм царським походженням, а смиренням та милосердям, любов'ю до Бога і до людей. Вони дожили до глибокої старості, а дітей не мали, з чого дуже журилися. І не переставали просити Бога, щоб він послав їм дитину. Вони дали обітницю: якщо у них народиться немовля, посвятити його служінню Богові.
За терпіння, велику віру і любов до Бога й один до одного Господь послав Іоакимові та Анні велику радість. Під кінець їхнього життя в них народилась донечка. За вказівкою ангела Божого їй було дано ім'я Марія, себто по-єврейськи «пані, надія». Народження Марії принесло радість не лише її батькам, а й усім людям, тому що їй було передвизначено Богом бути Матір'ю Сина Божого, Спасителя світу — Ісуса Христа.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1999 рік.
ІСТОРІЯ СВЯТА РІЗДВА БОГОРОДИЦІ
8 вересня святкуємо Різдво Богородиці. Цього дня у християнських церквах читають розповідь про Різдво Богородиці.
...Дуже давно, до появи на світ Ісуса Христа, у Святій Землі — Палестині — жило подружжя. Чоловіка звали Йоаким, а дружину — Анна. Вони були заможними людьми, робили багато добра і завжди ходили до храму. Але, на превелику біду, не було у них дітей. А за вченням релігії, відсутність дітей — це прокляття.
У відчаї Йоаким пішов у пустелю, зробив собі там житло і вирішив більше не повертатись до дружини. Весь свій час він проводив у молитвах.
Анна, довго і невтішно ридаючи, залишилася сама. Настала річниця їхнього весілля. Вийшла Анна в сад і, плачучи, почала благати Бога про помилування їх подружжя. І так щиро молилась, що Бог почув її.
Явився до неї Ангел і подарував надію. Незабаром повернувся з пустелі Йоаким, а через якийсь час у них народилася дівчинка, котру назвали Марією.
З'явилася не просто гарненька дівчинка, а майбутня Мати Ісуса Христа, Спасителя світу. Різдву Богородиці радіють і небо, і земля. Схвильовано звучить звернення до людей: «Торжествуйте, радійте, веселіться і співайте. Сьогодні нехай веселиться небо, нехай радується земля...».
У Святому Євангелії нічого не сказано про Різдво Божої Матері, про її молоді літа і не подано імен її праведних батьків. Про всі події з життя Богородиці ми дізнаємося з апокрифів — книг, які Церква вважає не автентичними. Але саме в апокрифі Протоєвангелії Якова, яке є у великій пошані у святих мужів, ми знаходимо відомості про Різдво та життя Діви Марії та розповідь про її батьків. Згадки є у св. Златоуста, св. Прокла, Єпіфанія і блаженного Августина. В V столітті про свято говориться в служебнику Геласія. Служби Божі з нагоди цього свята почали відправляти в IV столітті Стефан Святоградський і Андрій Критський, Іоан Дама скин і Йосиф Студит.
Образ Діви Марії органічно увійшов в пракультуру стародавніх вірувань українців. Це не просто Діва, це Мати Ісуса Христа, Спасителя всього грішного світу. Марія — охоронниця домашнього вогнища і велика помічниця жіноцтву при пологах, вихованні дітей.
Відбулося перенесення функцій оберегів (захисту дітей та жінок) із древніх вчень про богиню Мокошу (Берегиню ) на Матір Сина Божого Марію.
І славить Діву Марію український народ, бо Мати — це велика святиня, яку з прадавніх часів дуже шанують і возвеличують.
По всій Україні цього дня велося добування нового вогню — старий вогонь гасили, а новий (живий) добували. Живий вогонь добувався тільки шляхом тертя дерева об дерево або викрешувався кресалом на сухі тріски. Сьогодні, мабуть, неможливо знайти кресало. А от ще кільканадцять років тому, в селі Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області, бабця Ірина Михайлівна знімала з горища кресало і, прочитавши «Отче наш» і «Богородице Діво», викрешувала новий вогонь у печі. У піч, де випікали хліб, закладали сухі дрова, і за мить новий вогонь вже яскраво палахкотів, розігріваючи каміння. Коли дрова у печі вигорали, за 3 — 4 години, саджали 16 хлібин. Запах духмяного хліба із золотистою скоринкою залишається у пам'яті людей на все життя....
У центральній і східній Україні святкували також свято Рожениць. Бездітні жінки наймали службу Божу у церкві, а після неї в складчину справляли обід. На нього запрошували бідних селян, щоб ті, пообідавши, «молилися перед Богородицею за її діти».
До Різдва Богородиці ховали на зиму бджолині рої, а в гості до молодих сімей ходили батьки та родичі. Це свято знаменувало завершення літніх польових робіт і початок зимового циклу.
У «Звичаях нашого народу» Олекси Воропая знаходимо такий запис:
«В рукописах П. Куліша зберігся вірш на честь Богородиці, записаний на Харківщині:
Похвалімо, похвалімо Царя Христа,
Прибитого, прибитого до хреста!
За нас, за нас страсти претерпівший
І від вічних мук, від вічних мук визволивший.
Похвалімо, похвалімо матір його,
Та ізбудеш, ізбудеш огню вічного!
Матір його, матір його пречистая —
Зірка у небі, зірка у небі пресвятая!
Скорая, скорая нам помощнице,
У бідах і скорбях наша заступнице,
Поручниця, Поручниця за нас грішних,
Визволить, визволить нас від мук вічних!
Алилуя, воспіваймо,
Матір цареву, Матір цареву днесь величаймо!»
(П. Чубинський, ІІІ, стор. 255)
За матеріалами: http://www.spadshina.com/
Дивіться також на нашому сайті:
В Україні з 1 вересня 2023 почав діяти новоюліанський церковний календар, в якому дати багатьох свят змінилися. Різдво офіційно перенесено на 25 грудня. Водохреща, Святого Миколая, Покрова Богородиці також відзначатимемо по-новому. Дивіться дати "неперехідних" свят за новим календарем у представленій статті.