"Ми живемо в саду здоров'я" (розділ "Школа радості") - з книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям"

Василь Сухомлинський

СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ

"ШКОЛА РАДОСТІ"

Завантажити текст статті "Ми живемо в саду здоров'я" з розділу "Школа радості" книги Василя Сухомлинського "Серце віддаю дітям" (txt.zip)

МИ ЖИВЕМО В САДУ ЗДОРОВ'Я

Залишився місяць до того дня, коли мої вихованці стануть учнями. Наближався чудовий місяць літа - серпень. У спекотні липневі дні діти приходили в школу рано вранці і у передвечір’я. 
Декому далеко було йти додому обідати, тому діти залишалися обідати в шкільній їдальні. У мене зародилася думка: нехай з місяць поживуть малюки не вдома, а десь в саду, на березі ставка. 
Місце облюбували поруч зі ставком; в заростях дерев старші школяри допомогли нам спорудити кілька куренів - в таких куренях ціле літо живуть сторожа баштанів. В курені наклали соломи, зробили столики для малювання. 
До наших куренів прилягав великий сад. Садовод дозволив: сад буде головним місцем нашого відпочинку. Поруч з куренями побудували кухню, сільський голова дав нам продукти, призначив кухаря. 
Батько Сані спорудив купальню, поруч з нею стояв моторний човен, побачивши який у хлопців спалахували очі. Почалося життя нашого колективу в Саду здоров'я - так назвали наше житло і місце відпочинку батьки дітей. 
Цілий місяць ми були на повітрі. Прокидалися на світанку - до сходу сонця. Купалися в ставку, робили зарядку, снідали і вирушали кудись на прогулянку в ліс, сад, поле. У цей місяць у нас були найцікавіші "подорожі" до витоків слова. 
Спостерігали ранкову зорю і схід сонечка з вершини степового кургану; бачили, як сотні ластівок, готуючись до відльоту в теплий край, збираються в зграї; як сонечко і ранковий вітерець розганяють білу пелену туману, що покрив річку. 
В поле, на лузі або в лісі діти снідали вдруге: їли яблука, груші, сливи, кавуни, дині, варені качани кукурудзи, помідори, молоду варену картоплю зі свіжими огірками. Серпень - місяць фруктів і овочів. 
У ці дні кожна дитина з'їдає не менш двох кілограмів яблук і груш. Кожен день дідусь Андрій приносив нам мед. Вранці і ввечері діти пили свіже молоко. Кухар готував нам смачний борщ зі свіжих овочів. 
Засмаглі, в трусиках і майках, босоніж діти вирушали щодня в подорож, каталися на моторному човні. Поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці і відпочинку - все це стало цілющим і нічим не замінним джерелом здоров'я.

За матеріалами: Василь Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том третій. Київ, видавництво "Радянська школа", 1977 рік, стор. 93 - 95.

Василь Сухомлинський. "Серце віддаю дітям" (читати, завантажити)

"Шановні читачі, колеги - вчителі, вихователі, директори шкіл! Ця праця є підсумком багаторічної роботи в школі-підсумком роздумів, турбот, тривог, хвилюванні. Тридцять три роки безвиїзної роботи в сільській школі були для мене великим, ні з чим не порівнянним щастям. Я присвятив своє життя дітям і після тривалих роздумів назвав свою працю "Серце віддаю дітям", вважаючи, що маю на це право. Хочеться розповісти педагогам - і тим, хто трудиться в школі зараз, і тим, хто прийде в школу після нас, - про великий період свого життя - періоді, який дорівнює десятиріччю. Від того дня, коли маленька дитина-нетяма, як часто ми, педагоги, називаємо його, приходить в школу, до тієї урочистої хвилини, коли юнак чи дівчина, отримуючи з рук директора атестат за середню школу, стає на шлях самостійного трудового життя. Цей період є періодом становлення людини, для вчителя ж він - величезна частина його життя. Що найголовніше було в моєму житті? Без роздумів відповідаю: любов до дітей..." (Василь Сухомлинський)