Зірка Мензатюк, "Небилиці про рукавиці" (казка)


Зірка Мензатюк. Київські казки. Збірка казок для дітей. Небилиці про рукавиці. Казка. Малюнки Тетяни Семенової.До збірки "Київські казки", яку написала відома українська письменниця-казкарка Зірка Мензатюк, увійшли казки, присвячені Києву, або ті, де події відбуваються в українській столиці. «Солов’їна казочка» розповідає про соловейка, якому так сподобалася опера «Запорожець за Дунаєм», що він сам заспівав у театрі. «Казочка про голубів» про пару голубів, які шукали собі місце для гніздечка, і знайшли – в архіві редакції, що змінило життя редакції і політику видання. «Бузкова казочка» – гімн столиці, яку починаєш сприймати як райське місце, сповнене світла і радості. Але щоб зрозуміти це, потрібен був приліт інопланетянина. «День, що не має кінця» також прославляє Київ, оживляючи його засновників, Кия, Щека, Хорива і Либідь, які гуляють сучасним містом. Казка «Пектораль» гумористична, бо в ній двоє друзів так хочуть знайти скарб, що постійно потрапляють у халепу, неправильно трактуючи народний фольклор або сприймаючи його надто буквально. Я щиро співчувала двом хлопцям. Головна героїня казки «Пригоди кози Дерезовської» – справжня гламурна модниця. Вона мешкає у молодої художниці, яка постійно має проблеми через норов своєї кізочки. Казка «Як Мурко ходив на виставку» відкриває соціальну сторінку у цьому збірнику. Мурко звичайний кіт, та якось потрапляє на виставку. Ось тільки ловити мишей породисті коти не вміють і не хочуть, і тут Мурко здобуває свою славу. Казка «Про київських відьом та про дівчинку балетницю» дуже схожа на традиційну казку, де розумна головна героїня одурює відьом, чекаючи на світання. Повеселило, що відьми не класичні, а цілком сучасні, одна на відьомське зібрання навіть на пилососі прилетіла. «Ялинка на Трухановому острові» вбрана не для людей, а для тварин, щоб й у них було свято. Дід Мороз виконує бажання тварин. Казка «Снігові колядки» також святкова, у ній снігові баби і сніговити оживають, танцюють і співають колядки. Не дивуйтеся, якщо і ви десь той колектив зустрінете. «Небилиці про рукавиці» – то справді небилиці про те, як загублені рукавички можуть вирости, мов дерево, і дати плоди у вигляді нових рукавичок. Тож, кожна з казок - дуже цікава, у чомусь пізнавальна та ненав’язливо виховна.

 

Зірка Мензатюк

КИЇВСЬКІ КАЗКИ

(збірка казок для дітей)

 

Зірка Мензатюк. Київські казки. Збірка казок для дітей. Небилиці про рукавиці. Казка. Малюнки Тетяни Семенової.

 

Зірка Мензатюк

НЕБИЛИЦІ ПРО РУКАВИЦІ

(казка)

Чи ви знаєте, чому восени жовтіє листя на деревах? Звичайно, через сонечко. Воно втомилося, стало сонне, блякле, неяскраве, а дні сірі, мов дикі гуси, а дощик довгий, плюскає й плюскає. Ось такої пори дерева вмикаються, наче жовті люстри, і світять, світять замість сонця. Навіть опавши, листя лягає долі, мов кружало світла під лампою.
З деревами трапляються й інші дива. Про одне я хочу розповісти.
Все почалося з того, що бабуся виплела Оксанці м’якенькі, гарненькі, пухнасті рукавички, а Оксанка їх загубила. 
Точніше, загубила тільки ліву. Але яка користь із правої, коли лівої нема? Сталося це перед Новим роком; сутеніло, вдома чекали ялинка й подарунки під ялинкою, тому Оксанка мовила: «Пошукаю рукавичку завтра».
А вночі випав чарівний новорічний сніг, от рукавичка під ним і заховалася. Вона лежала, лежала та й долежала до весни, а весною взяла й проросла. Ніхто з того не здивувався, бо весною все росте. Рукавичний пагінець спокійно собі виріс і зацвів, і з цього знову ніхто не здивувався, бо перед літом усе цвіте. Та коли деревце, що виросло з рукавички, покрилося плодами-рукавичками, м’якесенькими, гарнесенькими, ще й пухнастими, — тут уже здивувалися геть усі.

Зірка Мензатюк. Київські казки. Збірка казок для дітей. Небилиці про рукавиці. Казка. Малюнки Тетяни Семенової.


Спочатку здивувалася двірничка Фросина.
— Ото ще придумали! — мовила вона. — Хто тут збиратиме рукавичний урожай? Якби це був сад, то його би зібрали садівники та й відвезли до магазину садовини́*1 й горо́дини*2.
Та тут був не сад, а масив Оболонь у Києві, до того ж рукавиці зроду не продавали в крамницях з городиною. Тому двірничка Фросина страшенно розгубилась і з тої розгубленості весь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами.
Другим здивувався професор Петро Петрович. Він вивів на прогулянку свого Бровка Бровковича, і той приніс у зубах рукавичку.
— Чиясь дитина загубила, — вирішив професор і поклав рукавичку на лавку під будинком.
Бровко Бровкович приніс другу рукавичку, а тоді третю, а тоді четверту.
— От неуважна дитина, губить рукавички, і всі ліві, — зітхнув Петро Петрович і поклав рукавичку на другу лавку, а тоді на третю, а тоді на четверту.
Раптом дмухнув вітер, і рукавички закружляли зграйкою, плавно опускаючись перед професоровим носом.
— Та тут ціле рукавичне дерево... — добачив нарешті Петро Петрович.
Вернувшись додому, він налив чорної кави у  миску Бровкові Бровковичу, а сам погриз кістку, взув черевики — один сірий, а другий коричневий, зате обидва праві, — і пішов читати лекцію студентам-першокурсникам.
— Панове студенти! — сказав він. — Ви починаєте вивчати науку рукавицезнавство.
— А чому не шапкознавство? Або черевикоплавство? — спитали студенти.
— Тому що рукавиці літають, наче птиці!  — пояснив Петро Петрович.
Студенти нічогісінько не второпали, зате заповажали Петра Петровича. «Ач, який мудрий! — подумали вони. — Відразу видно, що професор».
Та найдужче здивувалися з рукавичного дерева депутати міської ради.
— Питання рукавицевиростання треба без зволікання ставити на голосування! — загаласували вони, почавши своє засідання.
— Ні, питання рукавицезбирання вимагає доопрацювання! — загаласували інші.
І так вони галасували й голосували, голосували й галасували, а деревце стояло собі, і рукавиці з зелених поволі робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими. Бо вже настала глибока осінь!
Зірка Мензатюк. Київські казки. Збірка казок для дітей. Небилиці про рукавиці. Казка. Малюнки Тетяни Семенової.Щодень під деревце прибігали діти. Вони також дивувалися, а дужче раділи. Вони підскакували з утіхи, плескали в долоні й танцювали.
— У світі бувають хлібні дерева, динні дерева, залізні дерева! Якщо на деревах ростуть паляниці, то хай виростають і  рукавиці!  — приспівували вони, танцюючи.
Одне дітям було жаль: що всі рукавички  — ліві. Тому діти бігли собі гратися в  хованки, в класики, в резинки, справді-бо: навіщо їм рукавички геть усі ліві й жодної правої?
Тільки Оксанці придалася  б саме ліва рукавичка. Вона лишалася коло деревця, коли інші діти було собі побіжать, і казала:
— Краще я не візьму цю рукавичку до пари до своєї правої! Краще я  взимку загублю праву до пари! 
Хай тоді виростуть ще й праві рукавиці.
І тільки-но випав сніг, вона загубила другу рукавицю. То була ніч не новорічна, але однак чарівна (а треба сказати, що чарівних ночей є значно більше, ніж не чарівних). Отож усе трапилось, як і першого разу: рукавичка лежала, лежала, а  потім взяла й  проросла, а  тоді взяла й  зацвіла, а  тоді нарешті вкрилася рукавицями. Правими, як і належало.
— Ото придумали! — мовила двірничка Фросина. — Може, тут справді заведуть рукавичний сад?
І вона знов увесь день не мела сходів, не мила коридорів, не поливала мальви під вікнами, бо якщо буде сад, то й працювати випадає садівникам, а не їй, двірничці.
Депутати міської ради знову поставили це питання на голосування, професор Петро Петрович написав дуже мудру наукову працю «Про рукавиці, що літають, наче птиці». Одне тільки було прикро: тепер, коли виросло стільки правих рукавиць, не лишилося торішніх лівих! Куди вони поділися? 
Хтозна... А куди дівається опале осіннє листя? Чи відлітає у  вирій? Чи губиться між сторінками книжок, куди його кладуть замріяні дівчата? Чи ховається в порожніх гніздах? 
Ліві рукавички теж кудись поділися, як торішнє листя. А праві з зелених потроху робилися жовтими, жовтогарячими, червоними, вишневими і — розвівалися за вітром.
На весну в  місті не стало жодних рукавичних дерев. Мабуть, вони за одне літо витикаються, виганяються, родять і всихають. Тільки проростають надто рідко. А рукавичкам таки хочеться прорости, тож-то вони й  губляться, і  діти нітрохи в тому не винні.
Щоправда, чарівних дерев і так вистачає. Дерев, що вміють осяяти місто, засвітившись, мов люстри.

*1 Садовина́ — плоди садових дерев.
*2 Горо́дина — городні плоди та зелень.

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Київські казки". Ілюстрації Тетяни Семенової. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2006.

Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в  3, 4 класах. серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 106 - 111.

 

 

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк, казки для дітей
"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)

Останні коментарі до сторінки
«Зірка Мензатюк, "Небилиці про рукавиці" (казка)»:
Вика , 2018-04-27 09:50:26, #
маша. , 2018-05-16 17:04:07, #
Rsv , 2018-09-29 17:25:55, #
Guest , 2018-10-10 15:23:31, #
Луиза , 2018-12-13 20:40:00, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 21     + Додати коментар
Топ-теми