ЛЕВ І КОМАР
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
- Геть від мене! — ти нужденна комахо, нікчемний непотрібе на світі! — Такими словами зганьбив раз лев комара і то прилюдно.
Комар, хотяй що правда — малий і непоказьний — відчув тоту зневагу дуже болючо. З сеї причини він виповів львови війну на житє і смерть.
- Чи ти думаєш, що твоє високе становище вже позволяє тобі зневажати низших від себе? І чи гадаєш, що я настрашу ся твоєї величини і сили? Нї царю ! Мені так само мила честь, як і другим животинам. І я волю смерть, ніж неславу. Готов ся до борби!
По тих словах кинув ся комар на льва. Він нападав зі всїх боків, кидав ся на шию, кусав, ранив і доводив льва до скажености.
Цар зьвірів пінить ся, очи його блискають гнівом а з грудпй добуває ся страшний рев. Всі не далекі согворіня, переняті тревогою, поховали ся, а сей загальнии перестрах був ділом слабого комара.
Куслива комаха напастує льва в сто місцях, то коле його в плечі, то кидає ся на пащу, влітає до носа, скобоче і ранить, так, що могучий лев мало що не сказить ся. Він сам драпає ся і калїчить ся в болючих місцях, б'є себе сильним хвостом, щоби вдарити комара, качає ся по земли, підскакує мов пилка, і вкинці знеможений і безсильний падає без памяти на землю.
А по сїм бідний комар опускас з тріюмфом сце бою і спішить перед цілим сьвітом похвалити ся своїм геройським ділом. Але мабуть за тоту чванливість постигла його незабаром кара. В дорозі попав ся він в засідку павука і там знайшов свій конець.
Із сеї повістки випливають дві науки : 1. що з посеред наших ворогів нераз дрібні і пепоказьні бувають найнебезпечнїші. 2. Лучає ся часто, що той, хто покопав сильнійшого ворога, гине з руки далеко слабшого.
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 30 - 32. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")