Іван Франко
ЕПІЛОГ
Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі.
Завмерлеє в серці кохання.
В зів’ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто взнає, який я чуття скарб багатий
В ті вбогії вірші вкладаю?
Ті скарби найкращі душі молодої
Розтративши марно, без тями,
Жебрак одинокий, назустріч недолі
Піду я сумними стежками.
За матеріалами: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, стор.117 – 175.
Більше творів Івана Франка на нашому сайті:
Останні коментарі до сторінки
«"Епілог" - зі збірки "Зів’яле листя" (Іван Франко )»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар