Ганна Чубач. Лічилки

Ганна Чубач

ЛІЧИЛКИ

БОЛОТНЕ СВЯТО

Дев'ять жабок 
Зеленющих 
В лопухах 
Квасолю лущать. 
А налущать, 
Повезуть 
До млина 
Молоти.

А як змелють, 
То тоді 
Буде в них 
Робота: 
Дев'ять коржиків 
Спечуть 
Білих 
І смакотних.

Потім коржики 
Складуть 
На листочки 
М'яти 
Ідо ставу 
Понесуть 
На болотне 
Свято.

* * *

ГАВКАВ ПЕСИК

На балкончик 
Котик сів. 
Очки мружив, 
Спинку грів. 
Й раптом 
Зграйку горобців 
В синім небі 
Він уздрів.

І почав 
Нявчати 
І дітей 
Прохати: 
— Чуйте! Чуйте! 
Підрахуйте 
І всіх мені 
Подаруйте!

Діти довго 
Рахували: 
— Сто — багато! 
Десять — мало! 
А їм песик 
Гавкав з буди: 
— Йому й десять 
Досить буде!

* * *

ГНОМИ

Ми будуєм 
Гарний дім! 
Будем жити 
Не у нім. 
Бо у цьому 
Домі 
Будуть жити 
Гноми.

Три кімнати — 
Перший поверх. 
Три кімнати — 
Другий поверх. 
Ну, а поверх 
Той, що вище, — 
Вже не поверх, 
А горище.

Скільки 
В цьому домі 
Буде жити 
Гномів, 
Якщо 
Будуть мати 
По одній 
Кімнаті?

* * *

ДВІ ЖАБУЛІ

На старенькому 
Причалі 
Дві жабуні 
Зустрічались. 
Животики 
Роздували 
І мовчали, 
І мовчали.

Потім вони 
Із причалу 
В воду весело 
Стрибали. 
До берега 
Підпливали 
І кричали, 
І кричали:

— Ква, ква, ква! 
Ква, ква, ква! 
Це не річка, 
А моква! 
Діти слухали 
Й раділи, 
Що до двох 
Лічити вміли.

* * *

КАСТРУЛІ

В нашої 
Бабулі 
Є такі каструлі: 
Дві — червоні, 
Три — зелені. 
Іще дві — 
Од диму 
Темні.

У червоних 
І зелених 
Їжа вариться 
Для мене. 
Ну, а ті, 
Що почорніли, 
Ми пісочком 
Довго мили.

І тепер вони — 
Красиві! 
Надивитись 
Неможливо. 
Коли всі 
Порахувати, 
Скільки разом
Будем мати?

* * *

КІНЬ КАТАВСЯ НА СЛОНІ

Розказав 
Олесь мені: 
— Кінь катався 
На слоні! 
Я спочатку 
Не повірив. 
Потім 
Взяв і 
Перевірив.

Білі хмари 
Пропливали, 
Гори й море 
Малювали. 
А як обрій 
Прояснів, 
Виплив коник 
На слоні.

Я від радості 
Стрибав, 
Криком хмари 
Підганяв. 
І збагнуть 
Ніяк не міг 
Нащо їм 
Аж вісім ніг.

* * *

КИЦЯ ОДИНИЦЯ

У кутку 
Сиділа киця 
І дивилася 
На Гриця. 
Гриць учився 
Рахувати — 
Додавати, 
Віднімати:

— От прийшла б 
Одна ще киця, 
Мав би 
Дві я одиниці! 
А як цю 
З кутка забрати, 
Жодної 
Не буду мати!

І розгнівалася 
Киця, 
І сказала тихо: 
— Грицю, 
Будеш довго 
Рахувати, 
Я втечу собі 
Гуляти!

* * *

ТАНЦІ НА «П'ЯТЬ»

— Раз, два, три, 
Чотири, п'ять 
Вибіг зайчик 
Погулять! 
Під цю пісню 
Танцювали, 
Всі п'ять пальців 
Загинали.

Не було 
У нашім танці 
Ні лисички, 
Ані зайця. 
Трішечки 
Подумали 
І таке 
Придумали:

Для маленької 
Сестрички 
Хвіст зробили
Із травички, 
Ну, а брату, 
Ну, а брату — 
Вуха заячі 
Із вати.

* * *

ТИРИ-ПИРИ! ТРИ-ЧОТИРИ!

Тири-пири! 
Три-чотири! 
Поховались 
В нору звірі: 
Кротик, мишка 
І ховрах, 
І викрикують: 
— Ах! Ах!

Їм бобер 
Кричить 
Із річки: 
— Є поправка 
Невеличка! 
Вас лиш три, 
А не чотири, 
Тири-пири!

Мені прикро! 
Мені гірко! 
Заберіть мене у 
Нірку, 
А тоді кричіть: 
— Чотири
Тири-пири!

* * *

ТРИ ВОЛОДІ

Три Володі 
На колоді 
Посідали 
І сидять. 
Один — ситий, 
Два — голодні. 
Та усім пора 
Вже спать.

Мама кличе, 
Тато кличе, 
А вони 
Ніяк не йдуть. 
Хочуть місяця 
Побачить, 
Солов'їв нічних 
Почуть.

Ну, а місяця 
Не видно. 
Він затримався 
Вгорі. 
Замість нього, 
Золотого, 
Зайнялося 
Три зорі.