|
Леся Храплива-Щур
КРУТЯНЦЯМ
Немає слів, нема пісень,
Щоб нам славити Вас, герої,
Що у важкий, кривавий день
В зневірі не зложили зброї.
Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог йшов, страшний, суворий,
В душі не було молодій
Перед сильнішим злом покори!
І не злякало Вас те зло,
Ні смерть в снігу, страшна, холодна,
Вгору підняли Ви чоло,
На Вас чекала ж вся Соборна!
Ви стали прикладом усім,
Про Вас нікому не забути!
В понурій темряві віків
Світити будуть завжди Крути!
Під світлом тим розтане тьма...
Ви палко Рідний Край любили!
Любові ж Вашій меж нема,
Вона живе із-за могили!
(1962)
*****
Леся Храплива-Щур
КРУТИ
Сипле сніг:
М'який, ласкавий,
Білий сніг.
Всі долини засипає,
Вже й нема доріг.
Рівномірно, безупинно
Налітає, що аж страх:
Щоб наш спомин не загинув,
У сніжинках,
У крижинах,
В молодих серцях.
Так давно і так далеко...
— Чуєш?
Чуєш битви клекіт
У сніжаній млі!
Здаля станція чорніє,
В'ються зимні рейки-змії,
Світ захлинувся в завії...
— Там, ось там — вони!
— Наші!
Такі, як з нами, у школі:
Ганяють м'яча по спортовому полі,
З нами танцюють під звуки пластинок.
Ледве видні в снігу...
— Приціл!
— Наказ!
І — постріл!
— А що, коли згинуть?
Впав один!
Криваве чоло
Розцвітає на білому полі...
— Лиш один?
— Що — один?!
Стоять на сторожі волі!
Смалить холодний металь
Скостенілі руки.
Над колискою в них
Ще козацькі шаблюки,
Над труною у них...
Скільки ж їх?
Згублені чорні цятки
У всесвітній завії.
За плечима в них —
Київ від жаху німіє:
— З Бахмача йде Муравйов!
— Арсенал вибухає криваво!...
На незвичних плечах
Спочиває сьогодні Держава.
Невправна сьогодні рука
Накладає стрічки кулемета...
Летять із Берестя вістки
І скиглять, наче птиці, на лету:
— Пи-тає- світ, Роз-ка-жіть! —
Стукотять телеграфів питання,
— Чи-Ки-їв-ще-наш?... Стогоном їм:
— Київ наш, пе-ре-ка-жіть!...
А надія остання:
Триста гарячих сердець —
Ранку непевне світання...
Роздирають повітря іскристо:
— Приціл!
— Готові! Вистріл!
Це — Крути:
Пліч-о-пліч зійшлося минуле з майбутнім
В ніч котру вже безсонну,
Що довго її не забути,
Світ підпис кладе під порукою миру.
Усмішки... Прихильні усі,
Вітають послів України.
Дроти гудуть звідусіль,
Вістка у Київ спішить,
Невідібрана гине:
Київ мовчить...
А під Крутами
В снігу покинені квіти:
Милі дівчат,
Сестрам брати,
Матерей постріляні діти:
Наші...
Зловіщими рейками
Мчаться вагони ворожі__
Ніхто не перейме,
Ніхто не поможе:
В постелі білій сплять
І тиша над ними,
Як колись була,
В невоєнні зими...
Сходить весна.
Рушив прадавній Дніпро.
На Хрещатику знов забруньчіли каштани.
Наближаються валкою з Крут
Під вагою несвітською сани.
У чорноземі риють сліди:
Невигійні, болючі.
Розцвітають шликами сади
І піснями козацькими кручі.
Прадідівські шаблюки в руці,
Паполомою сідлані коні.
Київ весь за трунами гряде,
У німому поклоні.
Під Центральною Радою
Море народу.
Перед ворота
Грушевський виходить,
Що стародавнього знав таємниці,
Привітати борців
На порозі столиці.
У майбутні віки
Його погляд одвертий:
— „За Вітчизну хто вмер,
Той не знатиме смерти!"
На Аскольдів заквітчаний горб
Піднімаються сани.
Розвивається Київ старий —
Молодими листками.
(1972)
*****
Леся Храплива-Щур
МОЛИТВА
О Боже, наш добрий
З високого неба!
Молитву сьогодні
Заносим до Тебе,
За тих, що боролись
При станції КРУТИ,
За нашу Державу
Із ворогом лютим,
Що в битві цій впали
В цю зиму криваву...
Прийми їх до Себе!
Прийми в Свою славу!
А нам від цих Tриста,
О Боже, благаєм! —
Любови дай вчитись
До Рідного Краю!
|
|
Героям Крут присвятили свої поезії: Уляна Кравченко, Євген Маланюк, Олександр Олесь, Михайло Зельман (Лісовий), Демид Бурко, Григорій Булах, Богдан-Ігор Антонич, Микола Верес, Андрій Гарасевич, Святослав Гординський, Богдан Бора, Михайло Дяченко, Роман Завадович, Петро Кізко, Олекса Кобець, Алла Коссовська-Давиденко, Ярема Купчинський, Михайло Лавренко, Надія Лан, Микола Лебединський, Андрій Легіт, Олекса Стефанович.
