Більше...

"Вчися чекати, друже..." (з циклу "Забуттям") - Василь Стус


Василь Стус, поезвї, Вчися чекатиВасиль Стус

З ЦИКЛУ "ЗАБУТТЯМ"
 

* * *

Вчися чекати, друже,
вчися чекати.

Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба,
ще наслухають стумні струми землі.

Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Ще людська душа
дрижить, як море,
в незручній западині екзистенції.
Зарання, друже,
власним віддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самовтрати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь — символ самозбереження. 

(Березень 1969)

За матеріалами: Василь Стус. Твори: У 4т., 6 кн. / НАН України. Ін-ту літератури ім. і. Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології. Том 1, кн. 1. Львів: Вид. Спілка „Просвіта”, 1994, стор. 43. 

 

 

На відео: Василь Стус. "Вчися чекати, друже...". Цей запис наприкінці 1960-х здійснив близький приятель Василя Стуса Леонід Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КГБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. й не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора». З альбому "Живий голос Василя Стуса" (2004).

 

Більше поезій Василя Стуса на нашому сайті:

Поезія Василя Стуса

Поезія Василя Стуса"Василь Стус — поет трагічної долі. На прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі... сів...  Сьогодні ми вивчаємо його вірші. Згорьована доля Василя Стуса надає їм сили невідпорної і непереможної. Потужність його віршів помножена на скорботу його долі. І даремні потуги тих, хто намагається перепинити їм дорогу. Опір надає віршам трагічного поета неймовірної всепробивності. Серед його тюремних творів найдорожчі - це інтимні поезії, його відчайдушне уміння знаходити для душі місце всюди — в найкарколомніших знущаннях, у найбезпросвітнішому мороці сучасності..." (Іван Драч)


Останні коментарі до сторінки
«"Вчися чекати, друже..." (з циклу "Забуттям") - Василь Стус»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті