Елла Литвинець
ГОЛКИ, НИТКИ, НАМИСТИНКИ
(Науково-популярна книжка для дітей)
ВИШИВАННЯ
ДЕКОРАТИВНІ ШВИ
"Стебловий" шов (рис. 30) застосовують майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин — звідси й пішла його назва.
Прокладають цей шов зліва направо, відступаючи голкою назад, знизу вгору, згори вниз. Вістря голки під час роботи спрямоване ліворуч донизу або догори. Кожен новий стібок починають, відступаючи назад 2 — 3 мм від виходу нитки навскіс справа або ж зліва. Треба весь час стежити, щоб робоча нитка завжди виходила з одного боку вже покладених стібків, інакше шов не буде рівним.
На лицевому боці стібки заходять один за другий, а на вивороті утворюють строчку. Щоб шов був рівний і красивий, треба робити стібки однакової довжини і не натягувати нитку.
Стебловим швом вишивають контури малюнків або зашивають весь узор, роблять мітки на білизні, оздоблюють дитячий одяг і предмети побуту. На рисунку подано декоративні шви, створені на основі стеблового, та узор для вишивання.
"Тамбурні" шви": їх назва походить від спеціальних круглих п’ялець, схожих на великий барабан — тамбур,— які використовували для вишивання великих шовкових килимів. В вишивках Греції та Стародавнього Риму, Ірану й Сірії ручні тамбурні шви були поширені ще до початку нашої ери, здавна застосовувалися вони і в інших країнах Близького й Далекого Сходу. З часом мистецтвом тамбурної вишивки оволоділи скрізь. Наприкінці минулого сторіччя були винайдені спеціальні машини, які виконували 17 видів тамбурних швів.
Тамбурними швами вишивали також в Україні, у Поволжі, Прибалтиці, в Середній Азії та Закавказзі.
Спочатку в народних вишивках "тамбурним" швом позначали контури узорів, а з середини XIX ст. різноманітними тамбурними вишивками оздоблювали рушники, скатерки, сорочки, сарафани, фартухи, хустки тощо.
Ми познайомимося із швами "ланцюжок", "складний тамбур", їх різновидами: "петля вприкріп", "півпетля" та "ялинка".
Шов "ланцюжок" — глухий односторонній шов. Складається він з ряду петельок, які виходять одна з одної і нагадують ланцюжок. На звороті утворюються дрібні пунктирні стібки, які позначають контури малюнка. Техніку вишивання подано на рис. 31.
"Тамбурним" швом можна вишивати різноманітні ланцюжки. Їх форма залежить від розміру стібків, їх нахилу тощо. На рис. 31а — в подано кілька варіантів ланцюжкового шва.
Ланцюжковим швом вишивають рослинні орнаменти, збагачені гладдю та різноманітними сітками і швами. Ним можна обводити контури, наносити лінії всередині узору, зашивати всю площину або окремі деталі малюнка (рис. 32). Інколи ланцюжок прикрашають кольоровими нитками.
Більш складні варіанти виконання ланцюжкових швів подано на рис. 33.
"Дворядний тамбур" (рис. 33 а) виконують згори донизу, вишиваючи то ліву, то праву сторону ланцюжка. Під час роботи треба уважно стежити за порядком накладання стібків.
Складний тамбур утворюють за допомогою двох паралельних схрещених рядків петельок. Виконують цей шов згори вниз у два ряди, зліва направо, як показано на рис. 33 б. Цей шов дуже часто зустрічається в народних вишивках Карелії та Естонії.
Шов "петля уприкріп" виконується на основі ланцюжка. Він складається з ряду окремих петельок. Ним можна вишити безліч різних узорів: закріпити петельку коротким чи довгим стібком, двома-трьома стібками, всередині великих петельок вишити менші тощо (рис. 34).
Якщо петлю не замикати, матимемо шов, який зветься "напівпетля" (рис. 35). Він також має безліч варіантів. Швом "напівпетля" вишивають квіти, прикрашають одяг, панно.
* * *
ХРЕСТИКОВІ ШВИ
Техніка вишивання "півхрестом" та "хрестом" (хрестиком) — одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними вишивали переважно одяг і рушники. І в наш час цими швами оздоблюють дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші речі.
Вишивати хрестиковими швами можна по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення, по канві або по контурах, позначених крапками. Можна вишивати й без канви, але тоді треба на тканині витягти нитки вздовж і впоперек так, щоб утворилися квадрати. У кожному квадраті цієї «канви» вишивають по одному хрестику.
Краса цих швів залежить від точності та порядку накладання стібків: усі верхні стібки мають перетинати нижні в одному напрямі.
А тепер поговоримо про різновиди хрестикових швів, які найчастіше застосовуються у народному вишиванні.
Шов "півхрест" (рис. 37) двосторонній, складається з прямих (горизонтальних і вертикальних) та косих (діагональних) стібків. У народних вишивках півхрест виконують у два прийоми: спочатку зліва направо прокладають ряд стібків, а потім зворотним ходом (справа наліво) заповнюють проміжки між ними. Вишиваючи півхрестом, слід стежити, щоб усі стібки були однакової довжини. Цей шов називають в Україні "двобічна штапівка".
До різновидів півхреста належать "прутик", "штапівка пряма", "штапівка похила" (рис. 37 а — в), "штапівка коса одно- і дворядна", "штапівка ріжката" (рис. 37 г — є), "луска", "клітинка", "шашечка" (рис. 37 ж — і). Стібками півхреста вишивають зірочки, жаб'ячі очка, баранячі та оленячі ріжки, кущики, курячий слід тощо.
Подекуди стібками півхреста вишивали на рукавах жіночих сорочок поздовжні стрічки квадратів і прямокутників технікою мудрований шов. Послідовність його виконання подано на рисунку 38. Вишивали переважно білими нитками по невибіленому полотну.
Стібками одностороннього півхреста виконується "курячий, або сорочий, брід" (рис. 39). який застосовується в поєднанні з хрестиком, лиштвою, вирізуванням. Виконують його переважно білими, червоними і чорними нитками.
На відміну від хреста швом півхрест створюють ажурні геометризовані орнаменти з тонких ліній (рис. 40). Його використовують як самостійний (рис. 40 а, б) та допоміжний — обвідка — у поєднанні з іншими швами (рис. 40 в).
В українських народних вишивках на основі стібків півхреста створено шви "поверховий верхоплут" та "бігунець" (рис. 41). Вишивають їх одним або двома кольорами ниток — наприклад, червоними і чорними.
Шов верхоплут виконують так: вишивають ряд вертикальних стібків, які потім з лицевого боку обвивають, тобто обкручують, робочою ниткою, як показано на рис. 41 а.
Бігунець, або черв'ячок, складається з кривульки, яку то знизу, то згори обвивають або підкреслюють вишивальною ниткою (рис. 41 б).
Дуже гарні вишивки можна робити "розсипним півхрестом" (рис. 41 в).
Шов "косий хрест односторонній" (рис. 42), утворюється з двох діагональних перехрещених стібків. Шиють ним у два прийоми, у горизонтальному, вертикальному і діагональному напрямках. Якщо хрестики ідуть в ряд, то спочатку стібки кладуть зліва направо, а потім перекривають їх у зворотному напрямку.
Невеликі частини узору можна вишивати окремими хрестиками за один прийом (рис. 43). Послідовність їх виконання подано на рис. 43 а, б. Цим способом виконують кривульку на двох або трьох хрестах. Вони являють собою ряди хрестиків, вишитих у шаховому порядку (рис. 43 в, г).
До середини минулого століття вишивали переважно двостороннім хрестиком, однаковим з правого й лівого боку тканини. Він зустрічається на старовинних вишивках і на виробах, у яких має бути красиво й чисто оформлений як правий, так і лівий бік,— рушники, хустки, занавіски. Виконували його кількома способами. Ми розглянемо тільки один з них.
"Двосторонній хрестик" в один прийом (рис. 44) виконується кожен окремо, зліва направо за допомогою допоміжних півстібків. Починають роботу з середини хрестика, щоб заховати кінчик нитки під шитвом (1 — 2, рис. 44 а). Потім кладуть з лиця перший двосторонній навскісний стібок з лівого нижнього у правий верхній кут (2 — 3) і виводять нитку зісподу знову у нижньому лівому куті (3 — 4, рис. 44 б). Щоб покласти другий діагональний стібок, треба спочатку зробити допоміжний перехідний півстібок. Для цього пропускають голку з ниткою через середину першого стібка (4 — 1) у правий нижній кут (1 — 5, рис. 44 в). Потім із нижнього правого кута у лівий верхній кладуть другий стібок (5 — 6) і виводять голку з ниткою зісподу знову у нижній правий кут (6 — 7, рис. 44 г). Так закінчують вишивання першого хреста. Другий і всі наступні хрестики починають з першого діагонального стібка, покладеного з лівого нижнього кута у правий верхній (7 — 8—9) і далі продовжують роботу, як і в першому хрестику (рис. 44 д, е).
Цей спосіб досить копіткий і вимагає уваги та акуратності. При вивченні шва треба уважно стежити за послідовністю його виконання, позначеною цифрами.
Ця вишивка з’явилася на початку XX сторіччя й була дуже поширена на Чернігівщині, де чорними нитками на білому полотні вишивали чудові «мереживні» візерунки на рукавах жіночих сорочок та рушниках.
Зразки таких узорів ви бачите на форзаці. Ці візерунки прикрасять платтячко й блузку. їх можна вишити чорними та коричневими нитками на білому або білими нитками на сірому полотні.
Шов "прямий хрест" (рис. 46) на відміну від косого вишивається однаковими взаємно перпендикулярними стібками (рис. 46 а). Дуже поширений в західних областях України (рис. 46 б).
В оздобленні різних виробів досить часто поєднують косий хрест з прямим (рис. 46 в).
"Подвійний, або болгарський, хрест" (рис. 47) складається з чотирьох стібків — двох діагональних і двох взаємно перпендикулярних. Виконують його в один прийом. Спочатку вишивають косий хрест, потім роблять вертикальний стібок, який покривають горизонтальним стібком зліва направо (рис. 47 а, б). Болгарський хрест широко застосовується при вишиванні килимів, панно, подушок.
У народному вишиванні застосовують також "тристібковий хрест" (рис. 47 в, г), поєднуючи його з настиланням стібків навскісної однобічної гладі (рис. 47 д).
Прутик, схожий зовні на смужку з хрестиків (рис. 48), називають "ретязь", або "плутаний хрестик" (на Полтавщині). Його використовують як доповнення (обвідку) до узорів, вишитих лічильною гладдю, мережкою, виколюванням і вирізуванням, з якими ви познайомитеся трохи згодом.
Виконують ретязь кількома способами, зліва направо або справа наліво, знизу вгору, по діагоналі. На рис. 48 а — г дана схема виконання ретязя зліва направо.
Спочатку роблять косий хрестик, а потім з нижнього лівого краю хреста кладуть направо вгору перший похилий стібок (рис. 48 а, б). Голку ведуть справа наліво, вколюють у верхній правий кут хреста і перекривають ниткою перший похилий стібок діагональним, згори вниз і зліва направо, як показано на рисунку 48 в. Набираючи на голку нитки тканини то вгорі, то внизу, шиють прутик потрібної довжини (рис. 48 г, д).
Вишивання напівхрестом та хрестом дуже поширене у багатьох народів. Існує кілька різновидів цього шва, які використовують для декоративного оздоблення (рис. 49).
Вишивка хрестом дуже популярна. Нею прикрашають одяг, рушники та серветки. На рис. 50 подано узори для вишивання жіночої блузки. Узорами Львівщини та Київщини можна оздобити різні вироби (рис. 51). Півників (рис. 52) можна вишити на фартушку, рушнику або диванній подушці як звичайним, так і болгарським хрестом. Вузенькими смужками узорів можна оздобити серветку, платтячко (рис. 53).
Узори, які ви бачите на дрібних рисунках, можна використати для килимка, диванної подушки, одягу, серветки (рис. 54).
До вишитої блузки й сорочки буває потрібна зав’язка. Як її зробити, показано на рисунку 55.
Якщо вишивка чорно-червона, треба взяти порівну чорних і червоних ниток і скрутити з них шнурочок. До зав’язки пришити китички з ниток (рис. 55 а, б).
Можна зробити круглі китички — помпони. Порядок їх виконання показано на рис. 55 в — з. Раніше такими китицями, великими і малими, прикрашали поділ плахти та кінці тканих поясів, які називалися крайки. Виготовляли їх з яскравих ниток однобарвними або з кольоровими «вічками».
За матеріалами: Елла Литвинець. "Голки, нитки, намистинки". Науково-популярна книжка для дітей. Художник Наталія Шульга. Київ, "Веселка", 1989 рік, стор. 23 - 34.
Більше матеріалу з книги Елли Литвинець дивіться за посиланням:
