|
Іван Драч
ЧОРНОБИЛЮ
Ти життя моє перечорнобилив,
Заорав ти мою рідню.
Своїм чорним горбатим шнобелем —
Я виорююсь день по дню.
* * *
ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА
(Уривки з поеми)
* * *
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю аркуш.
* * *
...Від Вишгородської Мадонни і до Сікстинської,
Від Марії Оранти і до Атомної Японки...
* * *
...Ти намагався її змалювати — Вона вмочила тебе
В сльози і пекло, в кров і жахіття: фарби такі
Ти подужаєш?
* * *
БАБА В ЦЕЛОФАНІ — НАША МАТИ
Один космонавт — це стара в целофані,
А другий — корова на задньому плані.
Летить полином — баба ледве встига
Чорнобилем бігти за тою здоровою
Тяжкою, як туча, старою коровою.
А взута корова в старі кирзаки...
Ти смійсь чи ридай, а послухай — таки.
Чого це ви, бабо, корову узули?
— А що радіація, Ви, мабуть, не чули?!
* * *
ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ
...Тебе візьму я в Город
До внуків помирати —
Сказала йому гордо:
— Я невмируща мати!
Все плакало на сонці,
Не хтіло помирати
І квітку прямо в стронцій
Поцілувала мати.
* * *
Дивилася істина з вічної
З-під чорного рушника Чорнобильської Мадонни.
* * *
МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ
Не дітись мені від вогню!
О ноче, ночуй мене!
Днюй мене, дню!
...Той огненний хрест, а на ньому і в нім
Палає мій син в кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджено в руки,
Бо губи горять од пекельної муки...
Лиш я намагаюсь вирвати сина,
Де мучить його вогняна хуртовина.
Я прагну до нього —
Він прагне до мене,
І котиться німбом те коло вогненне...
* * *
З сльози проростає зернина
і колосом зірку черкає —
В розливі пшениць потопає
Вулканна моя Україна.
* * *
І як вчила нас Вкраїна-мати
Треба йти і треба підіймати!
|
|
За матеріалами: Валентина Козак. "За Україну молюсь". Київ, видавництво "Український пріоритет", 2012 р., стор. 118 - 120.
Ілюстрація Володимира Радька.
Дивіться також на нашому сайті:
Ліна Костенко, Володимир Шовкошитний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Леонід Талалай, Валентина Козак, Валентина Харченко, Борис Олійник, Віктор Баранов, Світлана Йовенко, Анна Багряна, Ніна Гнатюк, Станіслав Бондаренко, Наталя Ільчишина, Юлія Хандожинська, Сергій Губерначук, Марія Яновська - українські автори, що створили поезії про Чорнобильську катастрофу, які увійшли до цієї добірки. Читаймо... Пам'ятаймо...
У повісті ”Політ журавлів над нетолоченими травами” Катерина Мотрич зуміла показати всенародну біду очима простої людини, старенької сільської бабусі, яка за свій вік багато чого пережила, але такого лиха ще не бачила.
"Mово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена! Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог - Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення..." (Катрина Мотрич)
"Моя прабабуня — самосе́лка. Вона живе сама в селі Залісся. Колись там мешкало багато людей. Але потім вибухнув Чорно́биль *1 і всіх вивезли. Якийсь час прабабуня жила з нами в місті. А потім зібрала речі й повернулася назад. «У Заліссі народилася, в Заліс сі й помру», — сказала мамі. Мама дуже гнівалась, але нічого не могла вдіяти. Прабабуня — міцний горішок. Якщо вже вирішила щось, її ніхто не спинить. Прабабуня каже, що приросла до Залісся. Там її дім, її коріння..." (Саша Кочубей)
"— Як тебе звати?
— Калина.
Любомир здивовано зводить брови й перепитує:
— Може, Килина?
Усміх сонячним зайчиком спалахує на губах у дівчини:
— Ні, Калина..."(Євген Гуцало)
Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС 26 квітня 1986 року став причиною наймасштабнішої техногенної катастрофи у світовій історі. Аварія розцінюється як найбільша за всю історію ядерної енергетики як за кількістю постраждалих від її наслідків, так і за економічною шкодою. Вона сталася на території СРСР, але з розпадом Союзу це стало проблемою України.
