"І досі сниться: під горою..." (Тарас Шевченко)


Тарас Шевченко

І досі сниться: під горою...

І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться, вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.

(Орієнтовно: січень — квітень 1850 р., Оренбург.)

Вперше вірш надруковано в журналі «Основа» (1861), потім він регулярно друкується у різних виданнях, зокрема збірках віршів для дітей ("Мені тринадцятий минало" 1994 року та ін)

За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — Київ, "Наукова думка", 2003. — Т. 2: Поезія 1847 - 1861. — стор. 233; 688.

 

Більше віршів та поем Тараса Шевченка на "Малій Сторінці":

твори ШевченкаУже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...

 


Останні коментарі до сторінки
«"І досі сниться: під горою..." (Тарас Шевченко)»:
секрет , 2017-02-28 18:03:13, #
Рома , 2022-06-05 21:55:00, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 2     + Додати коментар
Топ-теми