|
Юлія Хандожинська
ДОЩИК
Дощик стукає в вікно,
Проситься до хати,
Дощик вже хотів давно
Десь заночувати.
То на лавочку впаде,
То біжить до тину,
Не стихає, крапотить
Дощик без упину.
Та чомусь його ніхто
В хату не пускає,
Щільно двері перед ним
Кожен зачиняє.
* * *
ДОЩИК
Дощик, дощик, поливай,
Та далеко не тікай.
Не відпустим тебе, ні!
Де ж ти був усі ці дні?
Зачекались ми ще й як,
Поливай і так і сяк,
Рівно, криво і навскіс
Хай краплинок буде ліс.
* * *
ДОЩИК ЗА ВІКОНЦЕМ
За віконцем, ніби танці,
Хтось по даху тупотить.
І кому, кому це вранці
Так охоче походить?
Тупу-тупу не стихає,
Тупу-тупу тупотить.
Подивилася — це ж дощик
Горошинками біжить.
Буде чистим все довкола,
Підросте, загомонить.
Тож нехай сильніше дощик
Горошинками біжить.
* * *
ДОЩИК ТА ПЕСИК
Дощ веселий став співати,
Усім краплі роздавати,
Впав на тин потім — на хату,
На собаку волохату.
А собака: "Гав, — сваритись, —
Що, не можна зупинитись?
В мене шуба пелехата
Довго буде висихати.
Що мені тепер робити?
В гості сонечко просити,
Щоб пригріло під обід,
Висушило все, як слід?"
Дощ веселий посміхнувся:
"Ну, нарешті, ти проснувся,
А то — спиш, як носоріг,
Геть не миєш своїх ніг!
Будеш ти, тепер чистенький,
Як копійочка, новенький!
А я з хмаркою полину,
Дощ сипну на тополину."
|
|
