"Росли укупочці, зросли..." - вірш Тараса Шевченка


На відео: Вірш Тараса Шевченка "Росли укупочці, зросли..." (аудіо).

 

 

 

       Тарас Шевченко

РОСЛИ УКУПОЧЦІ, ЗРОСЛИ...

Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба —
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
(25 червня 1860 р., С.-Петербург)

 

За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — Київ, "Наукова думка", 2003, Том 2: Поезія 1847 - 1861, стор. 349; 743.

 

 

Читайте твори Тараса Шевченка на нашому сайті:

твори Шевченка
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

Останні коментарі до сторінки
«"Росли укупочці, зросли..." - вірш Тараса Шевченка»:
Даша Брузко , 2024-03-27 20:50:22, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми