Вільний художник Вадим Аксьонов та його неповторні полотна

Вадим Юрійович Аксьoнов – художник, член Національної Спілки Художників України з 1997 року. Народився 29 листопада 1965 року у Львові. 1993 року пан Вадим закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладач Ю. Дворник, М. Андрущенко, О. Карпов, Я. Ульгурський). У 1990–91 роках працював художником на Львівському склозаводі. Від 1993 року – викладач образотворчого мистецтва у Львівській середній школі. 
Персональні виставки: 1997 рік - Київ, Львів; 1998 рік - Москва. 
Творча індивідуальність митця найповніше виявилася у натюрморті. З естетикою романтизму творчість Вадима Аксьонова пов’язана насамперед з обожненням краси, поетизацією ідеального «несамовитого» героя, спробами втілити націнальний дух того чи іншого народу, що, у свою чергу, диктує експансію кольору.
Живописні полотна серії «Фламенко», зокрема «Пісня» (1998 р.), створені під впливом поезії Ф. Ґарсіа Лорки. Митець творить позитивний образ світу і філософію оптимізму. Твори зберігаються у Львівському палаці мистецтв, Музеї сучасного мистецтва у м. Більбао (Іспанія), Музеї Соломона Ґуґґенгайма (Нью-Йорк), Галереї мистецтв при МЗС Франції (Париж).

За матеріалами: https://zik.ua/news/

 

Запрошуємо наших читачів до міні-галереї пана Вадима на "Малій Сторінці":

 

Картина "Львів вечірній", 50х40, олія, полотно. 

 

 

Картина "У Львові сьогодні так", 50х50, олія, полотно. 

 

 

Картина "Львів, площа Ринок", 40х40, олія, полотно.

 

 

Картина "Джазовий настрій",  70х70, олія, полотно, 2008. 

 

 

Картина "Джазовий настрій",  70х70, олія, полотно, 2009. 

 

 

Картина "Гуцульський натюрморт", 70х60, олія, полотно. 

 

 

Картина "Маки. Спогади про літо", 65х60, олія, полотно.

 

 

Картина "Соняхи", 65х65, олія, полотно. 

 

 

Картина "Серпень. Золоті жнива", 60х60, олія, полотно.

 

 

Картина "Серпневий настрій", 50х80, олія, полотно. 

 

 

Картина "Останні барви літа", 65х65, олія, полотно. 

 

 

Картина "Жоржини ще квітнуть", 60х60, олія, полотно. 

 

 

Картина "Жоржини, прикраса осені", 60х70, олія, полотно на фанері.

 

 

Картина "Хмари хризантем", 65х65, олія, полотно.

 

 

Картина "Хризантеми", 65х60, олія, полотно.

 

 

Картина "Хризантеми", 60х60, олія, полотно, 2005.

 

 

Картина "Осінній натюрморт", 40х40, олія, полотно. 

 

 

Картина "Осінь в Карпатах", 40х30, олія, полотно. 

 

 

Картина "Осінь у Львові", 50х40, олія, полотно.

 

 

Картина "Осінь", 100х100, олія, полотно.

 

 

Картина "Різдво", 50х65, олія, полотно.

 

 

Картина "Півонії. Хочу весну...", 65х65, олія, полотно.

 

 

Картина "Гуцулка", 75х55, олія, полотно.

 

Картина "Море і човники", 50х50, олія, полотно. 

 

 

Картина "Море", 50х50, олія, полотно. 

 

* * *

 

Вадим Аксьонов з 1999 року – вільний художник. Колись він жив, як «звичайна людина». Після закінчення школи вступив у Львівське училище прикладного і декоративного мистецтва ім. І. Труша (зараз Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша). Далі – у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. Він з теплотою згадує роки навчання. «У мене були хороші викладачі. Наші наставники ставились дуже позитивно до всіляких студентських починань. Пам’ятаю, в інституті був викладач Мирон Дем’янович Вендзилович. Він був дуже сучасною людиною. Увесь час щось вчив нове. І нам нове показував. Запрошував студентів додому, роздавав нові альбоми з сучасними картинами. Обов’язково просив, щоб ми іншим передавали», – згадує пан Вадим. Після навчання була звичайна робота, де два дні на тиждень митець мав вихідні. Брав участь у різноманітних виставках та організовував власні…
Та одного дня все змінилося: Аксьонов став вільним художником. З того моменту його професія – це спосіб його життя. Тепер ніщо не заважає йому малювати. Немає ні вихідних, ні робочих днів. Коли художник має натхнення – він малює. Немає – тоді відпочиває, читає книги чи дивиться фільми. Буває, що робота може затягнутися аж до пізньої ночі. Потім десь над ранок Вадим Аксьонов не розуміє, чому зовсім не може заснути. У такі моменти його огортає ейфорія від роботи. А буває, що в голові уява створює одну картину, а на мольберті з’являється інша...
Вадим Аксьонов пише й на замовлення. Тому художник стверджує, що поняття «вільний» тотожне зі словом «фортуна». Він щасливий, коли його картина знаходить власника, але одночасно розуміє, що не всім подобаються його роботи.
«У мене дуже багато картин, з яких можна робити виставку. Але розумію: картини – як музика. Кожна має своїх поціновувачів, але нема таких, які б подобались усім. Крім того, в мистецтві також є свої модні тенденції, і вподобання людей напряму залежать від них», – ділиться художник.
Вадим Аксьонов черпає натхнення з природи та музики. Він впевнений, що якби не став художником, то точно б писав музику. Пан Вадим слухає все: від класики до важкого року... Дуже любить подорожувати Карпатами та спілкуватися з тамтешніми жителями. Саме тому його картини з фольклорними мотивами мають найбільший попит. Також люди в захваті від його квітів. Вони захоплюють, зачаровують і притягують. Це своєрідна релаксація. Та найбільше художник любить малювати людей. У портретах не терпить абстракції. Людина має бути схожою на себе, хоча деколи на полотні художник може зобразити її трішки молодшою або красивішою. «Коли я малюю, завжди ставлю собі одне запитання: «Вадиме, а чи б ти хотів, щоб ця картина висіла в тебе на стіні?». Якщо я собі відповідаю «ні», то перестаю її писати», – розповідає художник.
«Процес добру кольорів – суто інтуїтивна справа. А далі все, як гра в шахи – ніхто не знає, до чого в результаті приведе моя робота. Звичайно, треба врівноважити композицію картини, бо змальовувати просто так не можна. У природі все зелене, а хочеться побільше кольору», – ділиться пан Вадим.
Художник любить малювати й Львів, але у нього він незвичайний. На полотнах Аксьонова важко зрозуміти, яка це саме вулиця, бо він робить певний збір архітектури: десь додасть вежу, десь розмалює будинок в яскравий колір, а десь, навпаки, щось забере.
Вадим Аксьонов радіє з того, що людям подобаються його роботи. Він стверджує, що класичний живопис має допомагати сучасним художникам творити щось нове, а не перебувати в приватних колекціях. Звичайні люди поряд із любов’ю до світових шедеврів повинні приймати сучасне мистецтво і підтримувати художників.
Художник впевнений: «У квартирах на стінах має висіти, крім класичних картин, і щось модерне й незвичайне, таке, про що можна сказати: «Щось в цьому є»...

Надія Сапіга, IA ZIK.

За матеріалами: https://zik.ua/news/

 

Дивіться також на нашому сайті: