Вероніка Токар. Вірші про мову

Патріотичні поезії Вероніки Токар

Вероніка Токар: "Дратує коли кажуть: "Ти что? Рускій язик - язик Пушкіна, Лєрмонтова!!!". На це я завжди відповідаю: "У нас своїх класиків забагато. Їх читати можна вічно". І справді... Хочеш романтики? На тобі Симоненка чи Вінграновського! Хочеш поплакати? Ольга Кобилянська! Будь ласочка! Якщо посміятися, то почитай Івана Нечуй-Левицького ("Груша всохла...") чи, наприклад, Остапа Вишню. Підняти дух, змужніти? Тримай Франка. Замість Пушкіна візьми "Кобзар" і почитай вірші пророка. І ще безкінечний перелік наших українських письменників. Не ідеалізую, але вони по-своєму унікальні, неповторні... Вік житиму, не встигну все перечитати. Така наша неосяжна українська література."

Вероніка Токар

Ніхто не знав...

Ніхто не знав, тоді б не зміг повірить,
Що ось мине вже три десятиліття
Свободи, самостійності і волі,
А ми б іще боролися за мову...
Ніхто не знав, ніхто б і не повірив,
Щоб нині ми, наповнені всі вірою,
Від ранку і до самого смеркання
Боролися б за наше панування...
Прокиньтесь! Досить нам катів терпіти,
Ідімо в наступ, і батьки, і діти!
Берімо разом найсвятішу зброю!
Наш меч сьогодні - наша рідна мова!

* * *

Я не хочу про це мовчати

Я не хочу про це мовчати,
Бо у серці розноситься крик.
Принципово не хочу вивчати
Окупантський російський язик!

Ми стаємо рабами московії,
Адже ми надзвичайно слабкі.
Помиратимуть хлопці-військові
Поки вражі живуть язикі.

Не великий він, ні! Не могутній,
Як у школах розказують нам.
Цей язик убиває майбутнє,
Що дароване Неньці й синам.

Цей язик-зброя нашого ворога,
Заважає століттями жить.
Над степами він лине просторими
Під горами й над морем летить.

І дійшло, уявіте, до того,
Що говорять: "Что єто такє?
Почему говоріш ти на мовє,
Нє на руском святом язикє?"

Я соромилась рідного слова,
Визнаю: так, слабкою була.
А тепер я спілкуюся мовою,
Як раніше до цього жила?

Я не хочу про це більш мовчати,
Хай розноситься вічно мій крик.
Буду далі уперто кричати:
"ПРИПИНІТЬ ЖЕ РОСІЙСЬКИЙ ЯЗИК!!!"

Цей вірш юної поетеси - це прояв того занепокоєння, роздратування, невдоволення, неприємностей, страждання і душевного болю, що відчуває ця дівчинка. Вона має ще зовсім мало прожитих років за плечима, але дівчинку вже дуже хвилює майбутнє її рідної мови, а отже, і власної держави. Подумайте про це, коли вмикатимете російськомовні пісні чи дивитиметесь телебачення мовою предковічного ворога України.

Автор ідеї плаката Ірина Фаріон, автор роботи Володимир Баб'як.

Автор ідеї плаката Ірина Фаріон, автор роботи Володимир Баб'як.

За матеріалами: матеріали взято з ФБ-сторінки авторки.

Читайте також на "Малій Сторінці":

Вірші про рідну мову

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. А найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це - найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Вірші про Україну

Україна Думки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу - все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич , Грицька Бойка, Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли, Анатолія Камінчука, Анатолія Качана, Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та інших відомих українських поетів.