Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
8. ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ В ПАМ'ЯТІ ШКОЛЯРА ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЗНАНЬ
Тридцять років роботи в школі відкрили переді мною один важливий, на мій погляд, секрет — своєрідну педагогічну закономірність: у середніх і старших класах відставання, неуспішність з’являються головним чином тому, що в роки навчання у початкових класах учень не запам’ятав на все життя, не зберіг твердо в пам’яті тих елементарних істин, які є немовби фундаментом знань.
Уявіть собі, що під струнку споруду фундамент закладено на дуже нетривкому цементі, розчин весь час розсипається, камені вивалюються; люди щодня усувають недоробки й вічно перебувають під загрозою того, що споруда розвалиться. Ось у такому становищі перебувають багато вчителів мови й математики в IV — X класах: вони будують, а фундамент весь час руйнується.
Учителі початкової школи! Ваше найважливіше завдання — закласти міцний фундамент знань. Настільки міцний, щоб учителям, які працюватимуть після вас, взагалі не треба було думати про фундамент.
Ви починаєте працювати з І класом. Візьміть у руки програми IV класу — передусім з мови й математики, а також програму V класу з математики. Знайдіть у книжці для читання матеріал з історії, природознавства, географії у програмі з цих предметів для IV класу. Зіставте все це, порівняйте. Продумайте, що треба знати учневі III класу, щоб успішно навчатися в IV, а потім і в V класах.
Передусім зверніть увагу на елементарну грамотність. У мові є 2 — 2,5 тисячі орфограм, які становлять немовби каркас знання, грамотності. Досвід переконує: якщо в початковій школі дитина твердо запам’ятала ці орфограми, вона стане грамотною людиною.
Але справа не тільки в цьому. Грамотність, набута в початковій школі, є інструментом опанування знань у середніх і старших класах.
Навчаючи дітей у початкових класах, я завжди мав перед собою список найголовніших орфограм. Це своєрідна програма елементарної грамотності. Дві з половиною тисячі орфограм я розподілив так: на кожний робочий день припадає три слова. Їх діти записують у зошит і запам’ятовують.
На цю роботу щодня витрачається кілька хвилин. Пам’ять у дитячі роки дуже гнучка, гостра і, якщо нею вміло керувати і не перевантажувати її, вона стає вашим найпершим помічником.
Те, що запам’ятав учень у перші роки, ніколи не забувається.
«Техніка керування пам’яттю» в даному випадку така. На початку робочого дня (перед першим уроком) я записую на дошці три сьогоднішні слова: наприклад, степ, тепло, шелестіти.
Діти, зайшовши до класу, одразу записують ці слова в орфографічний словник, який, ведуть усі три роки. Думають над цими словами, поряд пишуть кілька однокорінних. Уся ця робота триває хвилин три-чотири. Поступово учні звикають до неї.
Далі робота набирає характеру гри, в якій яскраво виражений елемент самовиховання, самоперевірки. «Дорогою додому,— кажу я дітям,— згадайте, які три слова ми сьогодні записали, як вони пишуться. Відтворіть у пам’яті обриси цих слів.
Уранці, прокинувшись, одразу пригадайте написання цих слів і запишіть їх з пам’яті в зошит» (мова йде про загальний зошит, що є ніби другим примірником словника).
Немає учня, який не захопився б цією грою, якщо її розпочато вже в І класі, якщо вчитель вірить в успіх справи, якщо він любить дітей, якщо ніколи в його житті не настає така мить, коли йому набридає щось із того, що роблять учні.
На заняттях, з уроку в урок, проводяться вправи — найрізноманітніші, — щоб орфограми, які вже запам’яталися, систематично повторювалися, застосовувалися. Однією з дуже важливих вправ я вважаю запам’ятовування чотирьохсот стилістичних зворотів, які становлять, за моїм переконанням, також своєрідний каркас елементарної мовної культури. За роки навчання в початкових класах діти запам’ятовують ті стилістичні звороти, в яких через різноманітні впливи повсякденної мовної практики допускаються типові помилки.
Ще раз підкреслимо: дуже велике значення має ігровий елемент у процесі навчання. У мене є шістсот «казкових» слів, тобто слів, які часто повторюються в дитячих казках. Ми з дітьми протягом чотирьох років навчання в початковій школі малюємо кілька десятків казок, під ними діти роблять підписи, в які входять ці шістсот слів. Це одна з дуже вдалих форм закріплення орфографічного мінімуму.
З математики за роки навчання в початкових класах діти запам’ятовують ті дії, які через часту повторюваність стають ніби математичними узагальненнями, настільки звичними, що зовсім недоцільно, вдаючись до них, щоразу затрачати розумові зусилля.
Це не тільки таблиця множення, але й найчастіше вживані випадки додавання, віднімання, ділення, множення у межах тисячі. Це також найтиповіші вимірювання й перетворення величин.
Я прагну того, щоб у середніх і старших класах розум учня не завантажувався одноманітними операціями, щоб якомога більше розумової енергії йшло на творчу працю.
Уся робота, звичайно, грунтується на свідомому засвоєнні матеріалу, проте не можна не враховувати того, що далеко не все можна пояснити. Я прагну поєднати мимовільну і довільну увагу, мимовільне й довільне запам’ятовування.
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Сто порад учителеві. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 445 - 447.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.