Більше...

61. "Як виховувати повагу до жінки-дівчини, матері" (Василь Сухомлинський, книга "Сто порад учителеві")


Василь Сухомлинський

СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ


61.  ЯК ВИХОВУВАТИ ПОВАГУ ДО ЖІНКИ-ДІВЧИНИ, МАТЕРІ

Умійте, мій друже, донести до сердець своїх вихованців ту істину, що з матері починається життя, що з матері починається святе почуття патріотизму. Умійте навчити своїх вихованців бачити життя, а в житті - безліч тих найскладніших людських взаємин, які прямо говорять юнацтву, інколи волають: не проходьте мимо, втручайтеся в те, що ви бачите.
Морозний січневий день. Мої вихованці — восьмикласники насилу добралися до школи — скрізь кучугури снігу. Зібралися в теплому шкільному коридорі, обтрушують сніг. Хтось згадав: а поряд з нашим будинком живе стара жінка — як вона зараз? Адже сніг іде другий день. Ходімто до неї, хіба можна спокійно сидіти в теплому класі й забути про те, що сніг засипає маленьку хатку, в якій живе людина? Може, жінці нікому й води подати.

Через снігові намети насилу дісталися до хати. Відчиняємо двері. Жінка мечеться в жару. Що робити? Дзвонимо в лікарню.
Хвору треба доставити до лікарні. Сільрада дає машину, але вона й з двору не може виїхати. А жінка стогне, палає.
В юних очах спалахують вогники — таких я в них ще не бачив. Це і мужність, і готовність допомогти. Робимо носилки, закутуємо хвору в шубу. Беремось ушістьох, несемо. Шестеро несуть, а дванадцять нопереду прокладають дорогу. Через кожні двісті метрів міняємося. Намічаємо: он до тієї кучугури несете ви, а далі — ми. Очі засипає сніг, надворі - двадцятиградусний мороз, а ми, обливаючись потом, не відчуваємо ні холоду, ні втоми... До лікарні ми добрались тільки смерком і, нарешті, поклали хвору в ліжко.

У цей день відбулося народження чоловіків. Чотирнадцятилітні підлітки піднялися на першу сходинку муності. Цього дня вони ніколи не забудуть. Ось тепер у них відкрилися серця, вони жадібно сприймуть моє слово про жінку, про матір, про дівчину, про красу і мужність. Кілька днів підряд збираємося ми з ними в тихий вечірній час у кімнаті, яка називається в нас Кімнатою Думки, і я відчуваю, що благородний вчинок перевернув душу, зорав поле під слово, яке в одних випадках є могутньою виховною силою, а в інших — пустим звуком — одне й те саме слово, про одне й те саме... Щоб слово про жінку змусило частіше битися юнацькі серця, підніміть підлітків на першу сходинку мужності. Хай вони здійснять благородний вчинок в ім’я жінки.

Я кажу підліткам про жінку-матір: "Ніколи не забувай, сину, що вона — творець життя. Вона дала тобі життя, вигодувала тебе, відкрила перед тобою красу світу і рідної мови, уклала в твоє серце перші поняття про добро і зло, честь і безчестя. Пам’ятайте, сини, що в матері всі помисли, турботи і переживання — про дітей, про їх долю. Добро в серцях і в справах дітей — це її щастя, зло — її горе. Кожна жінка — мати або майбутня мати. Вона по-своєму глибоко, по-своему красиво переживає свою відповідальність за весь рід людський. Материнство робить жінку красивою і мудрою. З того часу, як жінка стає матір’ю, її почуття набувають високого, нікому, крім неї, недоступного змісту".


* Текст адаптовано

За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 558 - 559.

 

Більше порад від Василя Сухомлинського:

Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві" 

Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.


Останні коментарі до сторінки
«61. "Як виховувати повагу до жінки-дівчини, матері" (Василь Сухомлинський, книга "Сто порад учителеві")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті