Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
49. ПОРАДИ ВІДНОСНО ЩОДЕННИКА ВЧИТЕЛЯ
Я раджу кожному вчителеві вести педагогічний щоденник. Це не офіційний документ, до якого ставляться якісь формальні вимоги. Щоденник — особисті записи, помітки. Вони можуть знадобиться в повсякденній практичній роботі. В них — джерело роздумів, творчості. Щоденник, який ведеться десять, двадцять, а то й тридцять років, — це величезна цінність. Адже в кожного мислячого педагога є своя система, своя педагогічна культура. Скільки коштовних перлин педагогічної мудрості пропадає тоді, коли вчитель-майстер, вчитель-творець, завершивши своє творче життя, бере із собою на пенсію все, що він осягнув роками праці й пошуків. Щоденники педагогів я зберігав би у педагогічних музеях і в науково-дослідних інститутах як неоціненні скарби.
Тридцять два роки я веду свій щоденник. Першого дня педагогічної праці, коли я переступив поріг школи як учитель початкових класів, я замислився ось над чим.
У нашому селі працював фельдшер, якого всі вважали диваком. І ось я побачив, як цей дивак, міряючи зріст і зважуючи дітей, що вступають до першого класу, старанно записує усі дані. Ми розговорилися, я переглянув його записи. Мене здивувало, що він веде свій облік ось уже двадцять сім років.
— Для чого вам ці записи? — запитав я.
— А це дуже цікава справа,— відповів фельдшер.— Дивіться, за двадцять сім років зріст дітей збільшився на чотири з половиною сантиметри. Прожити б ще років тридцять...
Тоді ще ніхто й не думав про акселерацію. На початку війни фельдшер тяжко захворів. Він передав мені свої записи. А я з першого ж дня роботи в школі також почав записувати дані про зріст і вагу дітей, про їх розумовий розвиток. Тепер у моєму розпорядженні найцінніші, на мій погляд, відомості про розвиток дітей у тому самому селі за 59 років.
32 роки підряд протягом перших двох тижнів я записую дані про кругозір і уявлення малих. Діти відповідають на одні й ті самі запитання.
Полічи від одного до ста... Назви відомі тобі рослини, тварин... Назви машини й розкажи, де і для чого вони використовуються...
Відповіді на ці запитання становлять, по-моєму, також велику цінність.
Цікаво, що у 1935 році з 35 першокласників тільки один міг лічити до ста і п’ять осіб лічили до двадцяти (тоді до першого класу вступали восьмирічні діти). У 1966 році з 36 першокласників 24 могли лічити до ста, решта, 12,— до 20, 30, 40 (семирічні діти). З кожним роком у дітей усе більше знань про машини й технологічні процеси.
Але, на жаль, з кожним роком діти все менше знають про рослини, тварин та птахів. У 1935 році усі 35 дітей бачили світанок улітку, могли описати схід сонця. У 1966 році з 36 осіб бачили світапок і схід сонця в червні тільки 7 першокласників.
Я записую в свій щоденник, які книжки є в домашніх бібліотеках школярів, яка освіта в батьків, скільки часу приділяють мати й батько вихованню дітей. Зіставлення цих матеріалів також становить великий інтерес.
Значне місце в щоденнику займають записи про важких дітей. Я вважаю дуже важливим помітити найтонші відтінки в їхній поведінці, в розумовій праці на уроках і вдома. Записані й осмислені спостереження дуже допомагають учителеві в його роботі. Так, ураховуючи відносну обмеженість інтелектуального кругозору дітей з уповільненими розумовими процесами, я дійшов ряду висновків про те, яку науково-популярну літературу і як треба читати цим дітям.
Щоденник допомагає зосередити думку, спрямувати розумові зусилля на щось одне. У своєму щоденнику я виділив кілька сторінок спеціально для запису даних про міцність знань. Вивчення, зіставлення, аналіз цих записів показують залежність міцності знань від численних передумов і умов. Щоденник учить думати.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 528 - 530.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.