Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
38. ПОРАДИ ВЧИТЕЛЕВІ, ЯКИЙ ГОТУЄТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ З ПЕРШИМ КЛАСОМ
Ви працюєте в початковій школі і незабаром вам працювати з першокласниками. Їм по п’ять з половиною - по шість років. Їх виховують сім’я й дитячий садок. Є ще в нас частина дітей, єдині вихователі яких до вступу в школу — мати й батько. Від того, як виховують дошкільнят саме в цей період — за рік-два до школи, залежить дуже багато. Вам треба добре знати кожного свого майбутнього вихованця.
Що означає знати дитину?
Це передусім мати уявлення про її здоров’я. За півтора року до початку роботи з дітьми переді мною був список майбутніх учнів. Добре знаючи батьків, я припускав, які хвороби могли передаватися дітям спадково. Звичайно, ці припущення перевірялася лікарем. У мене були дані про стан найважливіших систем: нервової, дихальних органів, серця, органів травлення, зору, слуху.
Без знання здоров’я дитини неможливе правильне виховання. Тридцять років роботи в школі твердо переконали мене в тому, що залежно від стану здоров’я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, але й цілої системи захисних заходів, які б зберігали й зміцнювали здоров’я. Багаторічний досвід переконав мене в тому, що виховання мас сприяти зціленню людини, урятуванню її від недуг, які найчастіше зароджуються в дитинстві. Дитина, в якої порушена діяльність серцево-судинної системи, потребує особливих методів виховання, спеціальної медичної педагогіки.
Я вважаю, що дуже важливо знати, як взаємовідносини в сім’ї сприяють запобіганню недугам і зціленню дитячого організму, якщо недуга з тієї чи іншої причини вже є. Особливо залежить від сім’ї стан нервової системи й серця дитини. Дуже важко виховувати дітей, які виростають в об-становці крику, докорів, озлобленості, недовір’я, образ. Нервова система в таких дітей часто буває пошарпана, швидко стомлюється. Діти з неврозами вимагають особливо великої турботи, повсякденної уваги. І вчити, й виховувати їх треба, застосовуючи спеціальні методи медичної педагогіки, розраховані на запобігання шкідливому збудженню, різким переходам від одного емоційного стану до іншого.
За півтора (а якщо можна, й за два) роки до початку занять у першому класі я раджу вам, майбутньому вчителеві першокласників, зібрати батьків — дуже важливо, щоб прийшли і батьки, й матері,— і поговорити з иими про взаємини в сім’ї, які сприяють формуванню здорової нервової системи, а в зв’язку з цим і позитивних морально-психологічних якостей.
Дуже велике значення в розвитку дитини має інтелектуальна атмосфера сім’ї. Від того, які в сім’ї розумові інтереси, що читають, про що думають дорослі, що залишають вони в думках дитини,— великою мірою залежить її загальиий розвиток, пам’ять. Розум вашої дитини залежить від ваших розумових інтересів, від того, яке місце в духовному житті сім’ї займає книжка,— скажіть прямо про це батькам своїх дітей.
На моє глибоке переконання, необхідно принаймні рік вивчати мислення кожної дитини — тільки за цієї умови можна добре підготуватися до занять у першому класі.
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 511 - 512.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.