Хрестоматія містить вірші, оповідки, ребуси, кросворди, цікаві завдання-заморочки, каверзні та хитрі загадки, легенди про козаків, віртуальну мандрівку «Великий Луг». Читачі дізнаються про життя та побут козаків Запорозької Січі, про Дніпрові пороги та їх історію, зможуть пройти іспит козацько-лицарської честі. Словничок-довідничок малого козачка допоможе відшукати відповіді для кросвордів та ребусів. В оповідках та віршах відображено реальні історії із життя сучасних джур молодшої вікової категорії, які брали участь у Всеукраїнському етапі гри «Джура» на базі дитячої турбази у селі Осій Іршавського району Закарпатської області. Ця книга призначена для здобувачів позашкільної освіти, початкової загальної середньої освіти, вихованців гуртків «Джура» молодшої вікової групи, виховників, керівників гуртків військово-патріотичного напряму, педагогів та батьків.
До книги увійшли такі козацькі вірші Марії Деленко:
«Отаман»;
«Пісенька осійських козачат»;
«Так є!»;
«Козак Синиця»;
«Козачок Ґулька»;
«Козачка Дрібка»;
«Йшла на Січ сороконіжка».
Життя Івана Сірка овіяне легендами і сповнене карколомних пригод. Він народився незвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і передусім – над собою. Ця книжка так само перемога. Перемога письменниці Марії Морозенко в конкурсі рукописів «Українська сила». Читайте першу книгу про Великого Характерника і пам’ятайте: ми українці, нація сильних!
Зміст:
Життя і смерть
Помилування
Цвіт папороті
Народжений вдруге
Сірий побратим
Запорозькі посланці
Хортиця
Перевозькі хутори
Школа характерництва
Втрата сірого побратима
Народжений утретє
Поцілений у серце
Складні випробування випало пройти характернику Іванові Сірку впродовж земного віку. У всіх героїчних битвах він виходив переможцем. Взявши у руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва. Ця книжка с продовженням історії змужніння та духовного зростання Великого Характерника Івана Сірка, якому судилося долею дорости чину славетного козацькою отамана та здобути па віки вічні усенародну шану і любов.
Зміст (продовження):
Початок повісті читайте у попередній статті - тисніть на це посилання
------
Кобзар Тарас Вербовик
Пагони козацького роду
Розплата за зраду
Три чисниці відліку
На варті України
Осінь — пора весіль
Приречений на перемогу
Кошовий отаман
Післямова
Складні випробування випало пройти характернику Іванові Сірку впродовж земного віку. У всіх героїчних битвах він виходив переможцем. Взявши у руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва. Ця книжка с продовженням історії змужніння та духовного зростання Великого Характерника Івана Сірка, якому судилося долею дорости чину славетного козацькою отамана та здобути па віки вічні усенародну шану і любов.
Зміст:
Три зустрічі з минулим
Тарас Свитка — джура-гострозор
Чудернацька загадка
Велика наука
Аркан заздрості
Ключ до розгадки
«Гяур! Ясир!»
Пробуджені пересуди
На захист Мерефи
Повернути втрачене
-----(продовження читайте у наступній статті, тисніть на це посилання)
Вірші Марії Пригари про козаків: "Козацька дума", "Побратими", Ой повійте, вітри низовії, "Козаки", "Прадід".
Ці вірші написав у першій половині минулого століття поет Маркіян Шашкевич, який жив у Західній Україні. Той край перебував тоді під Австро-Угорщиною, українське населення називало себе русинами, а свою мову — руською. Поет закликає свій пригнічений народ пам’ятати героїчне минуле, не цуратися рідного слова. Читайте вірші Маркіяна Шашкевича зі збірки "Дайте руки, юні други": "Слово до чтителей руського язика", "Веснівка", "Вірна", "Місяченько круглоколий закрився хмарою...", "Наливайку", "Хмельницького обступленіє Львова", "Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139", "Споминайте, братя милі...", "Згадка", "Чом, козаче молоденький...", "Поза тихий за Дунай...", "Підлисє", "Над Бугом", "Бандурист (Уривок з піснетвору «Перекинчик бісурманський») ", "Пісенька 3", "Побратимові, посилаючи єму пісні українські (Дума)", "Пісеньки і грачки діточії", "Вже сонце красно...", "Марусенька мила...", "Фрагменти", "Думка", "Відкинь той камінь, що ти серце тисне!..", "Руська мати нас родила...", "Серед поля, край могили...", "На зеленій полонині...".
Сюжет повісті Миколи Гоголя "Тарас Бульба" оповідає про Україну першої половини 17 століття, де українські запорозькі козаки воюють супроти поляків на боці Московії. Головний герой — козацький полковник Тарас Бульба. Перша редакція повісті була опублікована у 1835 році, і її літературознавці вважають проукраїнською. Друга редакція повісті війшла друком у 1842 році. Її літературні критики вважають русофільською з елементами юдофобії, полонофобії та українофобії. Незважаючи на свою російськоімперськість, повість Тарас Бульба стала популярною в Україні відразу по виходу, й починаючи з 1850-го року вийшло вже більше десяти повних україномовних перекладів повісті. До читання та слухання пропонується твір у перекладі Миколи Садовського за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича.
Літературна доля Володимира Рутківського — незвична. Він не належить ні до тих, кого вона пестила у часи розквіту життєвих сил, ні до тих, про кого заговорили вже по смерті. Як там у Ліни Костенко: „Бо слава – це найкраща жінка, що на могилу квіти принесе”. Ні, слава прийшла раніше. Доля таки всміхнулася 73-річному письменникові з Одеси. Про нього заговорили, його книжки враз стали відомими, критики внесли його до літературного канону дитячої літератури.
"Ми - маленькі козачата,
Станем справжніми людьми.
Ми кохаєм рідну пісню,
Україну любим ми!"(Ольга Яворська)
"Ці жарти і рідні, і любі мені
(Тим паче, що й сам я з козацького роду),
Хоч деякі — вельми дотепні й смішні —
Я чесно позичив у свого народу.Про гумор його, далебі, знає світ.
Байки його, мудрі, дошкульні й веселі,
Живуть на землі, мабуть, тисячу літ,
Осяюють щедро і душі, й оселі.Сміятися він споконвіку любив.
Чому ж моє серце щемить потихеньку?
Подейкують, Авеля Каїн убив,
Коли розповів той стару побрехеньку." (Петро Ребро)
Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу, по таких скарбів належить і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій - і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій землі. І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай. Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій. (Михайло Стельмах)
"Хвалилися гайдамаки,
на Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти -
Батьків немає..." (Тарас Шевченко)
"Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися,
У будинках мліла..."(Тарас Шевченко)
"Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий... одчиняй!
Ламайте двері, пики вийде
Старий..."(Тарас Шевченко)
"Ще день Украйну катували
Ляхи скажені; ще один,
Один, останній, сумували
І Україна, і Чигрин..."(Тарас Шевченко)
"Давно те минуло, як, мала дитина,
Сирота в ряднині, я колись блукав
Без свити, без хліба по тій Україні,
Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв..."(Тарас Шевченко)
Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Стало добрим звичаєм побувати 1 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них.
"Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй."(Семен Климовський)
Вірші-пісні Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Марш січовий", "Марш соколів", " В Січ ставай", "Вгору прапор", "Січ у поході", Січовий поклик", "У Січі! У Січі гуртуймося, брати", "Поставали козаченьки", "З Новим роком".
