2 лютого — Стрітення Господнє

2 ЛЮТОГО — СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 15 лютого)

Стрітення Господнє, яке відзначається 2 лютого – одне з двунадесятих свят.

За законом Мойсея у євреїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого і приносився матір’ю у Божий храм. А коли, за законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу». Немовля Господь принесений був у Храм Єрусалимський Богоматір’ю і Іосифом в нинішній день, який є соро­ковим від різдва Спасителя. За законом Мойсея жінці, яка народить дитину чоловічої статі, заборонено було входити у храм протягом 40 днів: це були дні очищення. До всякої святощі не буде вона доторкатися, і до святині не ввійде аж до виповнення днів очищення її. А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення та голубеня або горлицю на жертву за гріх. Хоч Марія, ставши матір’ю Господа, освятилась народженням Його і, не переставши бути Дівою, не мала потреби в очищенні, все ж вона, з глибокої поваги до закону Мойсея, виконала його.

А був у Єрусалимі один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна та благочестива, що утіхи чекала Ізраїлю. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перш ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як вносили батьки Дитину-Ісуса, щоб учинили над ним за звичаєм законним, взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було сказано. А Симеон їх поблагословив та й прорік до Марії, Його ма­тері: «Ось призначений Цей багатьом на падіння і уста­вання в Ізраїлі, і на знак сперечання,— і меч душу прошиє самій же тобі, — щоб відкрились думки сердець багатьох!». У храмі була Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племені Асирового, — вона дожила до глибокої старості, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не від­лучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.

Слава Симеона, який прийняв Господа, збулася. Ісус Христос дав людям новий закон благодаті й любові. Але його вчення, як і сам Спаситель світу, стали для багатьох предметом ненависті й протиріччя. А Матір Божа, бачачи страждання і хресну смерть Свого Божественного Сина, пережила стільки горя і сердечних мук — немов той меч душу її прошив.

.
Стрітення належить до числа древніх свят. Його описують у своїх творах Отці Церкви III століть. Особливо урочисто його почали святкувати при імпера­торі Юстиніані, коли з ним було пов’язано спогад про врятування Константинополя від страшної моровиці.

Тропар свята: Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися й ти, старче праведний, ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.

У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо — де була зима.

За народним віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни восени.

Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина. При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатись?

Якщо до вечора стане тепліше — Літо переспорило Зиму, якщо холодніше — Зима.

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.

Вітер — погана ознака. Відлига — жди пізньої весни.

«Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!»

У цей день в церквах України святять воду і разом святять і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви.

В день Стрітення, прийшовши з церкви, запалювали «громичну» свічку — щоб весняна повінь не нашкодила посівам і щоб мороз дерева не побив. Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову невеличку посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням це цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що поможе. Найкраще ця вода помагала від пристріту — хвороби, що її спричиняло погане око. Стрітенською водою ще кропили худобу і напували, і кропили нею вулики кожної першої неділі — першої неділі по молодикові.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб-сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!» Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: «Боже тебе збережи!»

Віра в силу стрітенської води в багатьох людей зберіться ще й досі. А чом і не бути стрітенській воді чудодійною? Ми віримо в молитву, а стрітенська вода начитана святими молитвами.

За матеріалами: http://blyzhchedoboga.com.ua/

Про українські народні традиції на Стрітення дивіться на нашому сайті: 

2 лютого, на Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якіцо холодніше — зима. В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громничими", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від "громничої" свічки і саме свято називалося колись "Громниця". Стрітенській воді також приписувалася магічна сила, нею натирали хворі місця, кропили вулики та давали пити худобі.

Більше про українські народні традиції у великі свята:  

Українські народні традиції. Свята українського народу

Рід наш прекрасний духовністю. З найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Новий церковний календар в Україні (діє з 1 вересня 2023 року)

В Україні з 1 вересня 2023 почав діяти новоюліанський церковний календар, в якому дати багатьох свят змінилися. Різдво офіційно перенесено на 25 грудня. Водохреща, Святого Миколая, Покрова Богородиці також відзначатимемо по-новому. Дивіться дати "неперехідних" свят за новим календарем у представленій статті.

 

 

 

 

 

Церковний календар (найбільші релігійні свята)

Про найважливіші релігійні свята розповідатимемо в цьому розділі.