|
Олександр Олесь
КНЯЖА УКРАЇНА
Книга VIII
ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ
Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив.
Це був князь палкий, відважний,
Незрівнянний у бою,
Наче рвався вій покласти
Першим голову свою.
І коли він з Ізяславом,
З князем київським зійшовсь,
Першим кинувся з мечем він,
Всіх попереду боровсь.
І бояри зупиняли:
«Ярославе, князю» стій:
Хто тебе, орла, заступить
У державі жалісній?!
Краще стань від виру збоку
І дивися на полки —
Як для тебе слави й честі
Здобувають вояки».
Ярослав бояр не слухав,
І вперед відважно біг,
І відвагою своєю
Ізяслава переміг.
Не спочив він після бою:
На державу угри йшли
І для нападу поляки
На кордоні вже були.
Але й тут хоробре військо
Розбиває ворогів
І іде в степи на південь
До Дунайських берегів.
Ростиславича Івана
Ярослав ущент розбив
І до власної держави
Малий Галич прилучив.
І держава буйним морем
Розлилася навкруги.
Половецький степ вмиває,
Б’є в Дунайські береги.
«Вісім смислів князь наш має»,—
Говорили вояки
1 прозвали Ярослава
Осмомислом на віка.
1 співець співав гіро ного:
«Гей, ти високо злетів
І на батьківськім престолі.
Вкритий славою, засів.
Військом ти підпер Карпати,
Шлях мадярам заступив
І Дунаєві ворота
Кораблями зачинив.
Князю, Київські ворота
Одчиняєш ти ключем.
Стріли кидаєш в султанів
І рубаєш їх мечем.
Так стріляй же їх, поганих,
Кидай стріли в їх стели
І за Ігореві рани
Слізьми, кров’ю окропи».
Після смерті Осмомисла
Володимир князем став.
Все, шо здідив, споневірнв.
Все розтратив, змарнував.
І взяли мадяри Галич
(Хоч народ завзято бивсь),
І угорський королевич
Князем галицьким зробивсь.
|
