Українські приказки про батька


Приказки про батька - з книги Володимира Плав'юка "ПРИПОВІДКИ або українсько-народна філософія" (том перший)

Батька покинеш, то сам заrинеш.
Не покидай батька, доки не в силі дати собі ради.
 
Батько складав, а син роздав.
Батько тяжко працював, та щадив, а син змарнував.

Викрутився батько, та й без чуприни до дому пішов.
Потерпів у бійці, та ледве утік.

Впав батько з rори, дідько йоrо бери.
Невдячність дітей, що не жаліють батьків у нещасті.

Добрий батько не хоче лихоrо сина.
Бувають і лихі батьки, але і ті бажають мати добрі діти.

Дятько не батько, а дядина не мати.
Батька і матері ніхто з родини не залишає.
 
Мама є мамою ціле життя, а батько е батьком поки друrий раз не ожениться.
Мачуха не заступить мами, бо впливае на батька проти йоrо дітей.

Не перебіrай батька в пекло.
Не пхайся в перед, дай старшим першеньство.

Не той батько, що сплодить а той, що до розуму доводить.
Так rоворять прибрані батьки сиротам, та вітчим пасербам.

По старшині батька в лоб.
3ачинаймо від найстаршоrо в гурті.

Пропав батько з дурними синами.
Лихі сини приносять баrато клопоту та сорому.

Раз батька в лоб, аби не знав куди соб.
Зроби заколот, аби не знав що діється, а тоді скористаеш. "Соб" - наліво.

Яка вода - такий млин, який батько - такий син.
Діти звичайно одідичують прикмети батьків.

Як була я у батенька, ходила я чубатенька.
Нарікання молодиці, бо ті жилось добре, безжурно у батька свого, а віддавшись, бідує. "Чубатенька" - рід курки з чубом на rолові.

Яке дерево - такий клин, який батько - такий син.
Син одідичуе прикмети батька.
За матеріалами:  ПРИПОВІДКИ або українсько-народна філософія. Зібрав та видав Володимир С. Плав’юк.  Едмонтон, Альберта, 1946, с. 9 - 10

Приказки про батька - з книги Володимира Плав'юка "УКРАЇНСЬКІ ПРИПОВІДКИ" (другий том)

Батько не той, що породив, а той, що спорядив.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Справжнім батьком дитини є не той, хто дав їй життя, а той, хто виховав її.

Батько середній хазяїн: торби по боках, а сам посередині.
Жарт про дуже бідного батька.

Батько хай іде орать - його коні знають, а я піду погулять - мене гості чекають.
Каже лінива донька.

Батькова лайка дужча за материну бійку.
Діти в сім'ї більше побоюються батька, який є символом сили.

Без батька - пів сироти, а без матері - дитина вся сирота.
Ніхто, навіть батько, не може заступити дитині матері.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
Так говорять тим, хто думає лише про гроші і забуває про рідню.

Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає.
Жартома про бідного батька, який не може розрахуватися з боргами і змушений хитрувати.

Пішов батько навпростець - не скоро повернеться.
Хто намагається скоротити шлях, не знаючи дороги, той довго потім блукає.

Як не стане, то батько достане, а як не буде, то мама добуде.
Ніхто так не дбає за дитину, як її батьки.

За матеріалами:  УКРАЇНСЬКІ ПРИПОВІДКИ (другий том) Зібрав Володимир С. Плав’юк, Том II, Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків, Альбертський університет Асоціація Українських Піонерів Альберти, Едмонтон, 1996, с. 36 - 37


Останні коментарі до сторінки
«Українські приказки про батька»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми