Жан де Лафонтен
ПРО ВОВКА, ЩО УДАВАВ ПАСТУХА
(Переклад Любомира Селянського. Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Один вовк зміркував, що йому лови на сусідні вівці не дуже виплачують ся. Богато труду, а мало зиску. Тай ще приходилось часто обірвати від пастуха по хребті або від вівчарського пса покушатії острих зубів. Отже він постановив взяти ся на штуки подібно, як се чинив хитрий лис.
Що не вдає сь менї силою, се відай вдасть ся підступом і обманьством, подумав собі вовк. В тій цїлі роздобув собі звідкись старий сердак, клапаню і палицю тай перебрав ся за пасіуха Микиту. Він вибрав собі догідну нору, коли і пастух Микита і пес Кудлай і більша часть овець спали по обіді смачним сном па мягкій траві.
Тодї зближив ся він до стада і розглядав ся, котра овечка найтовстїйша. А щоби ще певнїйше ошукати вівцї, він хотїв також наслідувати голос пастуха. Але що не трафив на властивий тон, то заренів так, що всьо нараз схопило ся па ноги. І пастух і пес і вівцї одразу прочуняли ся і пізнали свого ворога. Микита І Кудлай кинули ся прожогом на вовка і взяли його в два огні. Вовк пустив ся на втікача, але запутав ся в сердак і негоден був швидко втікати. Ну і дістав же тодї таку прочуханку, що з руський місяць мусів лизати ся лі своїх ран. Тодї він пізнав, що штука не кождому вдасть ся тай що обманець завсїгди чимсь сам себе зрадить.
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 47 - 48. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")