"Промінчики" - цикл віршів Леоніда Куліша-Зіньківа з книги "Сонячний дощик"

     ДОБРИИ ВЕЧІР

Знов мандрує добрий вечір,
Сиву торбу взяв на плечі. 
Взяв у торбу гарну казку, 
У долоні — теплу ласку. 
Скрізь дарує сивий вечір 
Сни солодкі для малечі.

СОНЯЧНИЙ ДОЩ

Сонце світить,
Дощ іде.
Хто таке ще Бачив де?
Донечка всміхається,
— Сонечко вмивається?

МАЛЮВАЛА ДОНЕЧКА

Олівцями донечка 
Малювала сонечко. 
Парасольку сонце має, 
Промінцем його тримає.
— А навіщо парасоля?
— Від дощу, — сміється Оля.

У СИНОЧКА Є СОРОЧКА

У маленького синочка 
Гарно вишита сорочка.
Є на ній всього потрошки: 
Житній колос і волошки, 
Зелень сонячних дібров 
І матусина любов. 

СТРАШНИЙ ЧОБІТОК

Що за диво? —
Просто клопіт — 
Налякав малого чобіт. 
Він взуватися почав — 
Лівий чобіт занявчав. 
От дива — рудий коток 
Спати ліг у чобіток. 

ЯЧНА КАША

Любить ячну кашу Яша, 
Смачна Яші ячна каша.
Бере з миски повну жменю 
Яша каші із ячменю.
Кажуть Яші дітки наші:
— Що ти, Яшо, робиш з каші? 
Кашу, Яшо, їж потрошки,
І не жменею, а з ложки.

Я ЛЮБЛЮ ХОДИТИ ПІШКИ

Петрик з татом щонеділі 
Їздять на автомобілі.
Та не заздрю я нітрішки,
Бо люблю ходити пішки.
Я несу щодня до хати 
Клекіт бусла, запах м’яти, 
Плескіт хвиль, утоми трішки — 
Я люблю ходити пішки. 

СЕРЕД НОЧІ

Серед ночі 
Сиві хмари 
Повтікали 
Із кошари.
Дядько 
Грім 
Гримить,
Буркоче — 
Їх назад 
Загнати хоче.

ЗАГЛЯДА У ШИБКУ СОНЯХ

У Мариночки безсоння — 
Загляда у шибку сонях. 
Тож гадала донечка,
Що проснулось сонечко.

ПІВНИК РАНОЧОК ПРОСПАВ

Півник гарну книжечку 
Роздивлявся в ліжечку,
А коли стулились очі, 
Захропів посеред ночі.
Як проснувся — то у крик: — 
Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рік!
Мене люди засміють,
Мене кури заклюють,
Ще й собачка скаже: 
«Гав! Півень раночок проспав!»