ПРИСПАЛО ПРОСО ПРОСЕНЯ
Приспало просо просеня,
Й попростувало просо,
Де в ямці спало зайченя
І в сні дивилось косо.
Йому сказало просо: спи,
Заплющ косеньке око.
Залізли коники в снопи,
І хмара спить високо.
Заснув у хащі сірий вовк
І лапою укрився.
Твій сірий вовк в воді намок
І спати завовчився.
Заснуло поле і горби,
І на дорозі пустка.
В солодкім сні біля води
Росте твоя капуста.
Заплющ косеньке око й ти,
Підстав під вухо лапку.
Як будеш спать — будеш рости,
Маленьке зайченятко.
1970
За матеріалами: Микола Вінграновський. "У неквапи білі лапи". Оповідання та вірші. Художники Петро Гулин та Надія Кирилова. Київ, «Веселка», 1989, стор. 33.
Більше колискових на нашому сайті:
Мати й дитина – це найпрекрасніший образ. «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим», – писав Т.Г. Шевченко. Чуттєвий зв'язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дістає вірне відбиття у зворушливо щирих і безпосередніх колисанках. Народні колискові пісні зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, досконалістю. В них - материнська любов, світ добра і краси...
Більше творів Миколи Вінграновського :
Твори Миколи Вінграновського
Небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Кажу: поезія, хоч в останні роки він більше пише прозу. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся... Земля... Україна... Миколаївщина...