Я — не я і хата не моя
Моє діло теляче: наївся і в хлів.
Моє діло мірошницьке: запустив та й мовчи.
Мовчи, глуха, менше гріха.
Хай вам риба і озеро.
Моя хата скраю.
Не наше діло — попове, не нашого попа — чужого.
Моє діло півняче: проспівав, а там хоч і не розвидняйсь.
Не моє просо, не мої горобці, не буду відганяти.
Мені аби місяць світив, а зорі як хочуть.
Хоч вовк траву їж.
Похвалити не вмію, погудити не смію.
Такому й муха на заваді.
Його й кури загребуть.
Вдача овеча, по-овечи й мекече.
Воскова вдача: як до тепла, так і тане.
Тихший води, нижчий трави.
Сметана на голові устоялась би — такий тихий.
Тихо ходить, та густо місить.
Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає.
В тихому болоті чорти водяться.
Святе та боже — на чорта похоже.
Дає собі на носі грати.
Під попелом і жару не знати.
Тихий-тихий, а в вухо влізе.
-----------------------------
Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада. Київ, Веселка, 1985