Оповідання "Лісове озеро" (Анатолій Давидов)

Анатолій Давидов

ЛІСОВЕ ОЗЕРО

—   До   нашого   озерця   підемо!— сказав   Ігоркові тато.
—   Так воно ж замерзло,— здивувався той.
А татко вже лаштував рюкзак, лижі, дістав з комірчини льодоруб, з яким раніше на зимову рибалку ходив.
—   Будемо рибу ловити!— зрадів хлопець.
—  На  цей раз  рятувати,— загадково  усміхнувся тато.
І ось вони в лісі біля озерця. Хоч тут і затишно, однак мороз аж тріщить, озерце снігом замело, тільки на середині крига чиста-пречиста. Ігорьок побіг туди, заглянув крізь лід і страшенно здивувався: на нього звідусіль дивилися... риб'ячі очі.
—   Чого вони тут?— чудувався Ігор.
А тато вже рубав лід. І коли зробив чималу ополонку, витер піт.з чола.
—   Кисню їм, сину, не вистачало...
І великі, й малі рибки пливли до ополонки, навіть вистрибували з води. Один окунець на лід вискочив. Затіпався, застрибав, а назад ніяк не потрапить.
Ігорьок обережно взяв його і вкинув до ополонки.
—   Живи!— сказав.

За матеріалами: "Календарик-дошколярик". Вірші, оповідання, казки, скоромовкм, загадки. Упорядник Андрій Бондарчук. Художники: Анатолій Василенко, Лариса Гармиза, Людмила Постних, Любов Сергієва, Владислав Ширяєв. Київ, "Веселка", 1986, стор. 24.

Більше творів Анатолія Давидова на "Малій Сторінці":

Головними героями творів відомого українського письменника і педагога Анатолія Івановича Давидова є ліс, річка, озеро і все живе, що їх населяє. А ще – діти, допитливі дослідники рідної природи. Анатолій Давидов учив дітей жити в храмі Природи, бути у рідному краю не байдужим чужинцем, а люблячим сином чи донькою, дбати про квітку і листочок, про птахів і звірят, озера і річки, ліси й гаї, кожну стежину і кущ калини – все чим багата Україна. «Знай цей світ, люби цей світ, бережи цей світ!» - такою молитвою-настановою Анатолій Давидов запрошував усіх своїх читачів у храм Природи.