ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ
(1878 - 1944 р.р.)
Олександр Олесь (справжнє прізвище Олександра Олеся — Олександр Іванович Кандиба) побачив світ 5 грудня 1878 року в містечку Білопіллі, що на Сумщині. Батько його походив із чумаків*, а мати — із кріпаків. Першою Сашковою вчителькою була мама. Саме вона навчила його читати, і вже у чотири роки хлопчина чудово справлявся із цим завданням. Щоліта Олександр разом із сестричками їздив до діда у село Верхосулля. Тут майбутній поет пізнав життя простого народу, його пісні й звичаї. Саме тут дев'ятирічний хлопчина закохався у подругу Тетянку. Оте перше почуття, наплив щемливих, невідомих досі емоцій та передчуттів пробудили у хлопця поетичний дар. Середню освіту юнак здобув у хліборобській школі. Доводилося водночас давати приватні уроки. Але замість математики він навчав свого учня складати вірші.
Закінчивши Харківський ветеринарний інститут, Олександр Іванович до 1911 року працював за фахом у Харкові, згодом - ветеринаром на одному з київських підприємств. У Києві він також певний час редагував журнал «Літературно-науковий вісник».
Літературну діяльність Олександр Олесь почав 1903 року. Перша збірка його поезій «З журбою радість обнялась», яка вийшла чотирма роками пізніше, засвідчила, що з'явився природжений лірик, поет настроїв, який у своїй творчості зумів схвильовано, піднесено й красиво передати неповторність природи та стан душі закоханої людини.
Проте митець не міг повністю поринути у світ краси й залишитися осторонь від буремних подій початку XX століття. Він захоплено вітав революції та визвольні змагання українського народу, утворення Української Народної Республіки, яка проіснувала недовго. 1919 року поет змушений був емігрувати за кордон і двадцять п'ять років прожив переважно у Празі. Саме в цей період було написано багато творів для дітей: чудові вірші про різні пори року, веселі казки у формі віршованих п'єс, поеми. Спеціально для дітей поет переклав «Пісню про Гайявату» Лонгфелло, казки Гауфа. Першим слухачем цих творів був син Олег, якого батько ніжно називав Лелекою. Пізніше Олег Канди-ба став відомим поетом-патріотом (літературний псевдонім — Олег Ольжич) і загинув за Україну в роки Другої світової війни.
Добірка віршів «Минуле України в піснях. Княжі часи», присвячених минулому України часів Київської Русі, була створена поетом восени 1920 року, коли Українська Народна Республіка зазнала поразки. Це були страшні часи для України, які чимось нагадували Олесеві добу роздробленості Київської Русі. Тому поет, описуючи складний і багатий на різноманітні події світ наших предків, закликав до об'єднання народу, створення міцної держави в ім'я злагоди, добра і миру. Відійшов у вічність поет 22 липня 1944 року у Празі. У січні 2017 року прах Олександра Олеся і його дружини Віри Кандиби було перепоховано на Лук'янівському цвинтарі у Києві - на спеціально виділеній алеї для перепоховань видатних українців.
|
|
"Дивлюсь на пройдену дорогу, (Олександр Олесь. «Чужиною») |
|
* Чумак — в Україні в давні часи так називали візників і торговців, які перевозили волами хліб, сіль, рибу та інші товари.
За матеріалами: Шабельникова Людмила. Навчальне видання. Українська література. Підручник для 5 класу. Київ. Видавництво "Грамота", 2005, стор. 137 - 138.
На відео: Науково-документальний фільм про українського поета Олександра Олеся.
Читайте на нашому сайті твори Олександра Олеся:
Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною. Поет не полишав надії повернутися на Батьківщину і вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою.
Читайте поезії Олександра Олеся зі збірки "Княжа Україна": "Україна в старовину", "Печенізька облога Києва", "Кожум’яка", "Микита Кожум’яка", "Ярослав Мудрий", "Заспів", "Похід на Царгород", "Ярослав Осмомисл", "Наші предки — слов'яни", "Княжа Україна", "Олег", "Аскольд і Дір", "Княгиня Ольга", а також - ілюстровану "Абетка", вірші "Все навколо зеленіє", "Степ", "Згадую: так я в дитинстві любив..." та інтимну лірику поета.