Наталка Малетич, "Парасолька" (уривок з книжки "Про Зайчика-Забудька та інші історії")

"У дитинстві я обожнювала книжку Памели Треверс про Мері Поппінс. Перечитувала її за кожної нагоди. Гумор і незвичайні події, які траплялися з її героями, особливо зачаровували. Як пальці продавчині кондитерської можуть стати карамельками? Як сміх може піднести вас під стелю разом зі столом та стільцями? Як можна підійматися вгору перилами? Усі ці неймовірні вигадки я сприймала із захватом, і не вірячи, і водночас  вірячи їм. Думаю, це велика майстерність —  писати так, щоб читач міг повірити в неймовірне." (Наталка Малетич)

Наталка Малетич - про себе: "За освітою – український філолог, однак учителем не стала. Зрозуміла, що то не моє, коли третьокласники на практиці в школі поцілили мені паперовим літачком просто в лоба. Тож із дітьми більше люблю дружити, аніж їх вчити-повчати. Саме тому 10-річна донька Вікторія – моя найліпша подруга. І, до слова, ми з нею разом читаємо та обговорюємо багато дитячих книжок.
Коли не читаю книжки і не пишу про них, тоді щось вигадую сама. Донька любить читати мої казки та оповідання «свіженькими», ще з ноутбука, тому часто чую від неї перші відгуки. Саме для Вікторії було написано цикл казок, які вийшли чотири роки тому книжкою «Про Зайчика-Забудька та інші історії».
Люблю слухати класичну музику (найліпше – наживо), поезію в авторському виконанні, кататися з Вікторією на велосипеді та роликах, плавати, лежати в траві, збирати пожовкле кленове листя, дивитися на морський прибій і як тече ріка. А ще – пекти тортики. Шкодую, що не навчилася гарно малювати (((
Найбільше люблю читати книжки і писати про них, тому вела впродовж останніх півроку блоґ «Читландія» – про спільне читання мам і дітей. На життя заробляю редагуванням і компонуванням новин в Інтернет-виданні ZAXID.NET."

За матеріалами: http://www.barabooka.com.ua/

Казочка "Парасолька" - уривок з книжки Наталки Малетич "Про Зайчика-Забудька та інші історії".  Ось, як про цю книгу пишуть на сайті видавництва "Грані-Т": "Кожен малюк має улюблену іграшку. Без неї він категорично відмовляється вкладатися спати, йти в садочок, годує іграшку з ложечки та розповідає їй свої найбільші таємниці. Ось і в маленької Вітусі є такий улюбленець – Рожевий Заєць. Проте цей зайчик незвичайний зовсім не через свій колір, а тому, що вміє не тільки слухати, а й розповідати власні історії, і всі – про пухнастих звіряток, яких дітки люблять найбільше – про зайчиків. Отож, такої кількості різноманітних зайчиків ви ще не бачили в жодній книжці! І тепер маленька Вітуся точно знає, що робити, коли залишається вдома сама, навіщо потрібно чистити зуби та багато-багато всього цікавого й корисного. Проілюстрували книгу Ольга Гаврилова та донька Наталки Малетич Вікторія Зубрицька." http://www.grani-t.com.ua/

Наталка Малетич

ПАРАСОЛЬКА

Одного похмурого ранку мама будила Марка, а йому так не хотілося вставати! Він розплющив одне око, побачив, що надворі йде дощ.
— Не хочу до школи, дощ падає…
— А я хочу, — раптом почув Марко чийсь тихенький голосочок. — Я люблю дощ.
— Ти хто?!
— Я — парасолька. І мені вже набридло сидіти в шафі…
Марко розплющив уже обидва ока, миттю зіскочив з ліжка й витягнув із шафи свою синю парасольку. Кольорові автомобільчики на ній ніби чекали, щоб кудись поїхати.
— Збирайся швидше, хочу під дощ! — наказала парасолька.
— Ти вмієш розмовляти… — вражений Марко відразу почав одягатися.

Дощ лив як з відра. Хлопчик у своїх яскраво-синіх ґумаках чалапав за мамою й тихенько розмовляв з парасолькою:
— А чому ти так любиш дощ?
— Бо він схожий на музику. Послухай, як стукають краплі по ри́нвах *1 та підвіконнях, подивися, якими чудесними бульбашками скачуть по калюжах. І найголовніше: без мене ти змок би до нитки, — пояснила парасолька. — Ти можеш застудитися, а я ні. Тому мені подобається тебе оберігати.
У школі Марко розклав парасольку сохнути в кутку класу, серед інших парасольок.
«Цікаво, чи й вони такі ж чарівні, як моя?» — подумав хлопчик і побіг до друзів. Про ранкову пригоду він не розповідав нікому. Хто б повірив, що парасолька розмовляє?
Увечері, коли Марко йшов із татом додому, вітер раз у раз намагався видерти парасольку з рук.
— Тепер я тебе захищаю, — прошепотів Марко.
Та хоч як міцно хлопчик тримав парасольку, вітер таки висмикнув її з рук і поніс вулицею. Парасолька пролетіла кілька метрів, шубовснула в калюжу і загойдалася на хвильках. Вона була мов кораблик — зі щоглою, але без вітрил.
— Важкий у тебе видався день, — співчутливо говорив хлопчик, миючи під душем кольорові автомобілі на синій тканині.
— Зате я нині політала і поплавала, — задоволено промовила парасолька. — Мені так сподобалося!
— І мені дуже сподобалося йти з тобою до школи, — усміхнувся Марко.

*1  Ри́нва — труба або жолоб для стікання води.

За матеріалами: 
Наталка Малетич. Про Зайчика-Забудька та інші історії. Ілюстратори: Зубрицька Вікторія, Гаврилова Ольга. Київ, видавництво "Грані-Т", 2009. 
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 68 - 70. Ілюстрації Ольги Гаврилової.