Михайло Стельмах. Вірш "Рідня" (з однойменної збірки)

Обминувши луг, що вкрився мiддю,
Слiд до хати губиться в бору.
В хатi пахне парене обiддя,
Сiк густий покрив кору.

На корi зi мною стельмах сивий,
Поруч шпицi вiялом лягли.
Ми майструєм, щоб шляхи щасливі   
Пiд колесами гули.

У роботi днi пливуть чудовi,
I надвечiр я iду щодня
В гомiнкi бори сосновi,
Де живе моя рiдня.

Де живуть майстри хорошi, чеснi,
Вуглярi, i теслi, й дьогтярi.
Серед них мої проходять весни
I розмови до зорi.

Небагато лiт прожив на свiтi
У краю лiсiв, озер i трав.
Там навчився я людей любити
I чудовий свiт пiзнав.

Може, тим без пiснi я не можу
Працювати, жити навiть дня,
Що округ земля моя хороша,
А на нiй - моя рiдня!