Казка Наталі Забіли "Хатинка на ялинці"

Казка Наталі Забіли Хатинка на ялинці

Наталя Забіла

ХАТИНКА НА ЯЛИНЦІ

Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд,
скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят.
Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг!
— У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх!
У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок,
наготовлено гостинців для звіриних для діток!

Полетіла швидко бджілка, понесла усім листи:

«Всіх обідати до білки
дуже просимо прийти».

І, почувши цю новинку, по вечірній по росі
у хатинку на ялинку поспішили гості всі:
снігурі дзвінкоголосі, гостродзьобі ятелі,
павучки, бджілки та оси, і розкошлані джмелі,
і роззява — чорна гава, і зайчата-стрибунці,
і гладка зелена жаба, і веселі горобці.

Ось нечутно, непомітно поспішає сірий кріт,
щоб до білки-сіроспинки не спізнитись на обід.

І жуки, жуки злетілись — музиканти-сурмачі:
клишоногі, жорсткокрилі, усачі і рогачі.

Сіроспинка всіх вітає, сіру лапку подає,
ще й до столу закликає, ще й гостинці роздає.

У хатинці на ялинці свято радісне іде.
До світанку — співи й танки і музика виграє.

Грає бджілка на сопілку,
дружно влад брипять джмелі,
туки-тукн дзьобом в гілку
ятелі-
приятелі.
А зайчата-
стрибунчата,
ще й горобчик-молодець
підхопились
та й пустились
по травиці у танець!
Горобців весела зграя
танцювати почала.
Грає, грає, виграває
на сопілочку бджола!

У хатинку на ялинку, де музика, співи й сміх,
кличе білка-сіроспинка всіх звіряток лісових.

— Тільки гусінь волохату ми не пустимо у хату.
Бо вона у нашім лісі робить шкоду — просто жах! —
з’їла листя усе чисто на маленьких деревцях.

— І злодійку мишу ми в хаті не залишимо.
Бо ця миша позавчора, позавчора уночі,
влізла в білчину комору і погризла калачі.

— І гадюку хижу ми із хатини виженем.
Бо в пташиному гніздечку ця гадюка — лютий гад! —
подушила всі яєчка і поїла пташенят!

— Поточили короїди на деревах всю кору.
Не покличем їх обідать і не приймем в нашу гру!

Той, хто в лісі робить шкоду,
хто нам лиха наробив,—
хай до нас і не заходить!
Ми не любим шкідників!

Так у білки-сіроспинки розважались до зорі
комашня й малі тваринки, горобці та снігурі.
Рано-зранку, на світанку, по ранковій по росі
із хатинки на ялинці розійшлися гості всі.

Білка в хатці задрімала.
Жабка спить на бережку.
Тихо-тихо вранці стало у зеленому ліску.
Навіть сосни та ялинки не колишуться, мовчать.
І росинки на травинках, як намистечко, блищать.
(1934 р.)

За матеріалами: Наталя Забіла. Вибрані твори в чотирьох томах. Том третій. В казках і в житті. Оповідання, казки, повість. Малюнки Ольги Якутович. Київ, видавництво "Веселка, 1984, стор. 28 - 30.

Дивіться також інші твори Наталі Забіли на нашому сайті:

Вірші Наталі Забіли для дітей

Вірші Наталі Забіли для дітей Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, не сюсюкаючи, не присідаючи навпопічки, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними й досьогодні.

Наталя Забіла, казки для дітей

Наталя Забіла, як одна з найвідоміших дитячих письменниць, не могла поминути казку. Адже казку найбільше люблять і зовсім маленькі, і старшенькі, і навіть ті, що вже читають повісті та романи. Всі казки, які написала Наталя Забіла, нелегко навіть перелічити. Вони вводять читача в світ веселих пригод. У казках письменниці часом діють давно відомі персонажі (лисиця і журавель, зайчик, білочка, їжачок і т. д.), і сюжети їхні перекликаються з народними сюжетами. Проте, звучать ці твори зовсім по-новому. Для них характерні «щасливі» закінчення. І не тому, що Наталя Львівна ладна поминати гострі, суворі і навіть жорстокі моменти в житті. Ні, вона їх не поминає, але художньою логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець. Життєствєрдність, допомога дужчого слабшому, любов до справедливості, до світла і тепла — ось мистецький світогляд Наталі Забіли, який лежить в основі не тільки її казок, а й усієї творчості. (Валентин Бичко)