Збірка віршиків Наталі Забіли "І читати, й рахувати!"

Наталя Забіла

І ЧИТАТИ Й РАХУВАТИ

(збірка віршів)
 
АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК

Андрійко наш уже школярик: 
іде з портфеликом в руці, 
а в ньому зошити й букварик, 
пенал, і пера, й олівці.

Андрійко добре вчить уроки, 
бо хоче вміти й знати все. 
Додому йде веселим кроком 
і п’ять у зошиті несе!

*****

ВЕСЕЛА АБЕТКА

A, а

Автобус їде по алеї, 
акація цвіте в садку, 
а ми, зібравшися під нею,
абетку вивчимо легку.

Б, б

Будинок білий біля річки, 
з балконами на кожен бік, 
будують братик і сестричка,
бо в них і батько — будівник.

B, в
Веселі вишні вкрили віти, 
виблискують з гущавини. 
Василько воду ллє на квіти,
щоб вищі виросли вони.

Г, г

Гелгочуть під горою гуси.
В город забігло гусеня.
— Гиля, гиля!— гука Ганнуся,  
його з гороху виганя.

Д, д

Дубові дрова дід рубає 
в дворі під деревом старим.
А дітвора допомагає  
носити дрова з двору в дім.

Е, е

Електрику містам і селам 
електростанції дають.
Колгоспники гуртом веселим  
на елеватор хліб везуть.

Є, є

Єноти вивели гуляти 
своє єдине дитинча.
За їх сім’єю вовк зубатий  
єхидно стежить з-за куща.

Ж, ж

Жуки дзижчать в садочку літом, 
по стежці жабка — плиг та плиг! 
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,  
кружляють бджоли біля них.

З, з

Зима морозяна надворі, 
замети білі на землі.
Зоріють в небі ясні зорі.
Заснули зайчики малі.

И, и

Дивись, який новий годинник 
висить на стінці нині в нас.
Усі години та хвилини  
ми вивчили, щоб знати час.

І, і

Івасик іграшками грався, 
а по двору ішов індик.
Івась побачив — і злякався,
і від індика в дім утік.

Ї, ї

Їжак покликав їсти й пити 
своїх маляток-їжачків. 
Та не схотіли їсти діти,—  
він їхню їжу сам поїв!

Й, й 

Йоржа впіймав на вудку Йосип, 
схопив і зойкнув: ой-ой-ой!
Не знав, напевно, Йосип досі,
який колючий йоржик той.

К, к 

Качки край копанки клопочуть, 
качаток кличуть під комиш.
Кача впіймати кішка хоче,
Катруся киці каже:— Киш!

Л, л 

Лелека ластівку питає:
— Хто вище всіх птахів літає?
— Літають люди вище всіх 
на літаках своїх легких!

М, м

Ми з мамою в М... поїдем,
В цікаве місто на землі.
Помчим в метро, в музеї підем
І побуваємо в ....

Н, н

На довгу нитку намистини
Настуся хоче нанизать.
Вона, напевно, буде нині
На нашім святі виступать.

О, о

Ось гляньте: з оленятком олень
У зоопарку нашім є.
Окрайком хліба тато Олин
З-за огорожі їм дає.

П, п

Похмуро плещуть хвилі в морі.
Пливе на північ пароплав.
В пургу і шторм в морськім просторі
Він путь до пристані проклав.

Р, р

Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.

С, с

Стоять під снігом сосни сонно.
Сидять на соснах снігурі.
Санчата на ставок з розгону
Скотились весело з гори.

Т, т

Тепер весна. Тарасів тато
На тракторі в степу весь час.
Як тато, трактористом стати
Також збирається Тарас.

У, у

Уранці йдуть учитись учні.
Учителька у школі жде.
Улянці нашій аж незручно:
Чому ж вона туди не йде?..

Ф, ф

Фурчить, блищить на різні фарби
Фонтан веселий у садку.
В нім водить флот легкий та гарний
Федорка в білім фартушку.

Х, х

Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,
Хоробрі наші хлопчаки
В човні хиткому їхати хочуть —
Вони хороші моряки!

Ц, ц

Цапок водицю п’є з цеберка,
Скубе травицю на лужку.
Солодкий цукор чи цукерка —
Це теж цапкові до смаку.

Ч, ч

Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче капелька чудна.

Ш, ш

Шматок сальця шукає мишка,
У нашій шафі шарудить.
Як шугоне на мишку кішка! —
А мишка шусть у шпарку вмить!

Щ, щ

Ще дощ іде, періщить злива.
Щенятко вимокло, як хлющ.
А щиглик, щебетун щасливий,
Щебече, пурхнувши на кущ.

Ю, ю

Юрасик любить працювати,
Він юний садівник, юннат.
З юрбою малюків завзятих
За школою він садить сад.

Я, я

Ялинка ясними вогнями
Яскраво світиться й сія.
Якраз до свята цими днями
Усю абетку вивчив я!

Ь, ь

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,
Бо скрізь вже тінь і лялька спить.
І я вкладусь в м’якеньке ліжко
І теж засну, як лялька, вмить!

*****

ЛІЧИЛОЧКА

Одна маленька дівчинка 
Пішла гуляти в сад.
Там дві зелені яблуньки 
край тину стали в ряд.

Під вітами три квітоньки, 
чотири будяки.
Над ними п’ять метеликів 
ведуть свої танки. 

Шість коників змагаються — 
хто вище всіх плигне?
А сім пташок цвірінькають, 
вітаючи мене.

До тину між деревами 
драбину я припну.
Угору по драбиночці 
аж вісім раз ступну.

У мене дев’ять друзів є, 
покличу їх мерщій 
і десять стиглих яблучок 
складу у кошик свій.

Смачних рум’яних яблучок 
нам вистачить усім: 
я друзям дам по одному, 
сама десяте з’їм!

*****

ВЕСЕЛИЙ РАХУНОК

Один

Скопав я грядку сам один 
В городі біля тину.
Хотів зростить багато динь, 
Зросла ж одна-єдина!
Та ласував не я один,
А наша вся родина.
І всі хвалили як один 
мою єдину диню!

Два

Раз, два —
Дерева.
Під деревами трава.
На траві — два хлопчики, 
У дерева — дві гілки,
На гілці — два горобчики, 
У вулику — дві бджілки.
А далі — дві хатинки.
У них по два віконечка, 
Над ними — дві хмаринки, 
Дві зірочки, два сонечка...
Не слухайте мене,— 
бо сонечко ж одне!

Три

Онука, бабуся,
Дві мами, дві доні 
Сидять на осонні 
На довгім ослоні.
Очі протер я,—
Хоч три, хоч не три,— 
Бачу й тепер я,
Що їх тільки три!..

Чотири

Скільки нас живе в квартирі? 
Тато, мама, брат і я.
Раз, два, три, чотири —
От і вся моя сім’я! 

Є у мене друзі щирі:
Лесь, Андрійко та Петро. 
Раз, два, три, чотири —
Ось ми їдем на Дніпро.

Хоч ніхто не йме нам віри, 
Ми рибалки-молодці.
Раз, два, три, чотири — 
Вже впіймались окунці!

Не страшні нам дикі звірі! 
Ми — мисливці, йдем у бір. 
Раз, два, три, чотири —
Нас боїться кожен звір!

Ось увечері в квартирі 
Знов збереться вся сім’я: 
Раз, два, три, чотири —
Тато, мама, брат і я!

 
П’ять

П’ять літ мені минуло нині,
І я покликала гостей.
І після п’ятої години 
Прийшло аж п’ятеро дітей.
І п’ять хороших подарунків 
Приготували п’ять діток: 
Намалювали п’ять малюнків,
В садку зірвали п’ять квіток.
Враз у веселе наше коло 
Іще один з’явився гість.
То скільки ж сяде нас до столу, 
Коли гостей не п’ять, а шість? 

*****

ТРИ ВИШЕНЬКИ

Три ягідки, три вишеньки 
Поспіли у садку.
Летіли три горобчики —
Поїли до смаку!

Упали вниз три кісточки 
І в землю, в ямку — скік!..
З трьох зерняток три паростки 
З’явились через рік.

З’явилися три паростки 
І виткнулись з землі —
Три живчики, три прутики, 
Три вишеньки малі.

Росли три роки вишеньки,
Ще тижні й місяці,—
І є вже по три ягідки 
На кожнім деревці!

Ті ягідки-первиночки 
Ми добре стерегли,
І горобці-розбійники 
Склювать їх не змогли!

*****

БУДИНОК КАЗКОВИЙ, П’ЯТИПОВЕРХОВИЙ

У лісі під ялицею,
Над річкою-бистрицею 
Будинок є казковий,
Багатоповерховий.

Стоїть він серед зелені 
Із давньої пори, 
Всі поверхи заселені 
Від низу до гори.

На першому живе Ведмідь, 
Поважний, волохатий.
Він цілу зиму спить та спить 
І не виходить з хати.

На другому живуть такі 
Чудні зелені Жабки:
Чудово вміють за гілки 
Чіплятись їхні лапки.

На третім, де живе Сова, 
Зачинені віконця,
Бо ця бабуся лісова 
Ніяк не любить сонця.

А на четвертому давно 
Живе хвостата Білка,
Що крізь відчинене вікно 
Стрибає аж на гілку!

Найвище всіх на п’ятому — 
Ворона та Сорока:
Як стануть розмовляти 
Чорнява й Білобока,

Говорить кожна голосно 
І подругу не слуха,— 
Ховаються навколо всі 
І затуляють вуха.

Всі кажуть їм: — Сусідоньки! 
Ну як не сором вам 
Нечуваний, невиданий 
Здіймати тарарам?!

— У нас така вже вдача, 
Такі вже голоси: 
Ворона як закряче,
То й чуть на всі ліси. 

Сорока заскрекоче — 
Словечко до слівця,
Сама спинитись хоче,
Та все нема кінця!

Отак і цокотіла 
Ця пара белькотух,
Аж поки сонце сіло —
І гомін зразу вщух! 

Настала в лісі тиша, 
Лише кущі колише 
Навколо вітерець. 
Замовкнув дім казковий, 
Багатоповерховий...

І казочці кінець!

*****

НАЙКРАЩЕ ЧИСЛО

Яке число найкраще?
Сім!
Люблю я це число.
Чому? Охоче відповім,
Щоб ясно всім було.

У кожнім тижні скільки днів? 
Відомо це усім!
І хто б із нас не відповів,
Що днів у тижні — сім!

У казці — сім богатирів,
І семеро козлят,
І шість братів із лісу вів 
Мізинчик — сьомий брат. 

Вночі на небо подивись,
Коли нема хмарок,—
Побачиш там Великий Віз 
І в ньому — сім зірок.

Шість літ мені ще, на біду,
Всі кажуть:— Ти малюк!—
А в сім — до школи я піду, 
Візьму книжки до рук!

— Та в сім,— відмовила сестра, 
Ти й сам вже будеш знать,
Що наймиліш для школяра 
Не шість, не сім, а п’ять!

*****

ДЕВ’ЯТЬ КВОЧЧИНИХ ДІТОК

Водить квочка 
По садочку
Шість дочок і три синочки — 
Дев’ять квоччиних діток 
Йдуть за нею па ставок.

Вісім ходять по травиці,
А дев’яте — до водиці,
Скік — у воду! 
Й через став 
Попливло собі уплав...

І не треба дивувати,
Що таке воно, дев’яте,
Бо дев’яте дитинча —
Не курчатко,
А кача! 

*****

ДЕСЯТЬ ЯБЛУЧОК

Ми з дідом коло яблуньок 
Ходили день при дні.
І вже поспіли яблучка 
Солодкі, запашні.

От якось десять малюків 
Повз нас до лісу йшли 
І в ручках десять козубків 
Усі вони несли.

Сказав дідусь:— Онучку мій, 
Поклич-но їх сюди,
Візьми ці десять яблучок 
Та всім і поклади!

Ну, я й поклав, як дід сказав, 
Зосталось в мене три...
— Що ж ти зробив?
Не наділив Когось із дітвори?

— Було в них десять козубків, 
А я ж поклав у СІМ!..
Ти так сказав.
І я не знав,
Що треба класти ВСІМ!