"Закохані у рідний край" - добірка віршів про Україну від сучасних авторів

Тетяна Лісненко

Я так свій край люблю несамовито 

Я так свій край люблю несамовито - 
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги.

Зіллюсь з красою Божою медово
В єдине ціле зграйно-молоде…
Заграють скрипалі вгорі казково,
І щастя в душу квітом упаде.

Я буду пить красу травневопінну,
Вдихать повітря чисте й неземне.
Нехай любов глибока і нетлінна
До скону літ не зраджує мене…

* * *

Інга Квітка

Батьківщина

Наша незалежна, рідна Батьківщина,
Вільна і єдина, велика Україна,
Ти в нас одна, люба матінко наша,
Наймиліша серцю, найкрасивіша, найкраща!

Тисячі віршів присвячені тобі,
Найродючішій в світі нашій рідній землі,
Хай береже тебе Бог, й кожен з нас,
Молиться за тебе увесь час.

Бо все життя тебе б’ють за те, що ти непокірна,
Ти ж не ділишся навпіл, ти неділима!
Завжди обираєш шлях правди й свободи,
Наша сильна держава, ти непоборна!

Ганна Верес-Демиденко

Моя країна – Україна

Моя країна – ненька Україна!
Ці вимовляю з гордістю слова!
Тут світ чарує пісня солов’їна,
Господар землі густо засіва.
Моя країна – батьківщина жита.
А отже, жити нам у ній віки.
Тільки б навчитись цій землі служити -
Як їй служили славні козаки.
Моя країна сильна і багата –
Це зрозуміли Раша, світ і Бог.
Ми навчимося й правдоньку кувати,
Розбудимо у дітях ту любов,
Що всіх вестиме на борню за волю,
Що, як вода, потрібна для життя.
Й здобудемо для себе гідну долю,
Не буде де «російського сміття»!

* * *

Ганна Верес Демиденко

Край веселковий 

(слова пісні)

Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.

Приспів:
То все - моя Україна,
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все - мій край веселковий,
Дише Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом опущений рай!

Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.

Приспів.

Марія Чайківчанка

Роцвіло моє село на карті України

Роцвіло моє село на карті України,
як вишитий рушник на долонях Дністра -
тут безкраї поля, ліс, гаї і небо синє,
із гір тече річка, і біля ставу - верба.

Село моє - пречиста водице із джерела ...
ти піснею мені зцілюєш душу і тіло.
O біла чайк,о зоре світанкова, золота!
Із чужих світів додому несеш на крилах!

Село моє - мій тихий раю на березі Дністра,
ти маниш, мене у трави духмяні в Діброву...
O матінко земле, красуне мила, чарівна!
До ніг тобі поклоняюсь за твою ласкаву мову!

Скажи, як тебе не любити, мій краю дорогий,
у якому народилась, пройшли найкращі роки?
І тут кожен клаптик землі - родючий і святий,
Із далеких країв зустрічають столітні дуби.

Будую до тебе мости і прославляю твоє ім'я, 
де біля хати цвітуть розкішні яблуневі сади...
Тут щебече, витьохкує соловейко і радіє душа,
і заколисують, у казкових снах зоряні вечори...

Село моє, до тебе птахом злітаю на крилах... 
Тут за княжою горою розквітають рожеві мрії,
колиско моя, рідна земле, матінко чорнобрива!
Дякую за щедре добро, що у святості даєш надію!

* * *

Тетяна Лесьєва-Лесь

Милі спогади

Хата українська - радості квітник.
Спогад той дитячий із душі не зник.
Піч - святиня наша, хати обреріг,
Для діток ще й теплий, затишний нічліг.

Образи у хаті в рушниках висять,
В миснику рядками тарілки стоять...
Стіл посеред хати й лави круг стола,
Щоб збиралась дружно в свята вся рідня.

Випікала бабця золоті хліби,
Борщ смачний й пахучий, диво-деруни...
Пиріжки солодкі-дітям до смаку!
Бігали купатись влітку у ставку...

Пахло зілля в хаті, квіти на вікні...
Мило й гарно було, затишно мені.
Та дитинства казка ще і досі в снах,
Бабусина ласка в дорогих очах...

На подвір'ї мальви пишно так цвіли,
З споришу стежинки у садок вели...
Мов зелене море, розлігся город,
По дорозі пильній в церкву йшов народ...

За селом в долині пасли ми гусей,
Ігри різні були для сільських дітей:
У квача ганяли, в жмурки - залюбки,
А дівчатка плели барвисті вінки...

Сонячне дитинство - спогадів каскад,
Бабусина хата і вишневий сад...
Мила дивоказка, ніжна й чарівна,
Радості і щастя золота струна !

Леся Гук

Львів

Знов поспішаю, немов на побачення 
З гордими левами міста старого.
Скільки вже вивчено, скільки побачено -
Завжди очікую чогось нового.

Леви спокійно сидять біля Ратуші,
Вулиця Княжа вогні запалила,
Замок Високий історію згадує
В древньому місті князя Данила.

Запах кав'ярень п'янить ароматами,
Магія вулиць з сторожами-левами.
Галицьке місто чарує дівчатами,
В Стрийському парку - розкішними кленами.

Дзенькіт трамваїв старою бруківкою,
Вуйки статечні, пані гонорові -
Леви примружили очі довірливо
В гарному місті, у древньому Львові.

Море легенд, надзвичайні атракції, 
Танці на вулицях… Новобудови…
Море туристів. Автентика, грація…
Леви стоять, як сторожа, у Львові...