ЗЕВС І ЗВІРЯТА
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Се діяло ся дуже давно. Ще в тих часах, коли в старій Грециї панувало богато богів і богинь. А Греция, се дуже гарний край, що лежить в нашій части сьвіта, Европі, над Середземним морем. Між тими богами був найстарший Зевс, що панував над небом і землею. Відтак Позейдон, пан над усіма морями і Гадес, пан підземного сьвіта.
Отже Зевс видав раз до зьвірят такий приказ: «Нехай всьо, що жне і віддихає, ставить ся у стін мого престола. Єслиби хто був гадки, що в його подобі є щось невідповідного, що треба би змінити або поправити, нехай сьміло вискаже своє бажане, а я сейчас се сповню».
Зьвірята послухали приказу свого бога і пана, тай станули перед ним рядом.
— Ну, малпо, зачинай перша! Поглянь на инші зьвірята, порівнай їх красоту з твоєю і скажи, чи ти вдоволена із своєї подоби?
— Я? — спитала малпа. — А чому-ж би я не мала бути вдоволеною? Хиба-ж я не маю чотирох ніг так, як инші зьвірята? Скілько разів я приглядала ся свому портретови, то не знаходила в нїм нїколи якоїсь хиби або догани. Але ось мій братчик, медвідь, то се така неотесана колода, що я не радила би йому нїколи дати себе відмалювати.
Якраз в сїй хвили надійшов медвідь. Всї думали, що він буде жалувати ся на свої хиби. Але куди там? Навпаки, він чванив ся своєю красотою, а натомість витикав слоневи, що — мовляв — треба би йому зменшити клапоуха, а надточити хвіст. Слонь, се дійсно брила без форми і складу!
Коли-ж на слоня прийшла черга, то він помимо своєї розсудности говорив як і другі. Після його гадки, то він ще жвавий і гарний молодець супротив такого тяжкого боввана, яким є кит.
І так вихвалювали себе всї сотворіня від найбільшого до найменшого. Приміром панна мурашка осудила, що міль є занадто дрібний, а себе уважала просто за великана.
Коли отже нїхто з них не знайшов на собі найменшої хиби, відослав їх Зевс домів. І тут так само одні других осуджували, а свої прикмети вихвалювали попід небеса. — Тай чи-ж дивувати ся зьвірятам, коли так само, а може ще й гірше, чинять люди? Кождий чоловік видить себе иншими очима, ніж свого ближнього.
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 12 - 14. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")