Добірочка дитячих віршів від Світлани Пасенюк

Світлана Пасенюк

Сонечко

Світить сонечко мені –
Хочу я того, чи ні.
Простяга проміння-руки
Аж до самої землі.
Там погладило Маринку
І покрасило їй спинку.
Подивилось на дівчатко
Й на щоках зробило цятки.
Заглянуло під повітку,
В холодку розкрило квітку.
Ходить день весь без упинку,
Не присіло й на хвилинку!
Та до вечора стомилось 
І за гору закотилось.

* * *

Їжак

Із постелі виліз жваво
Навесні їжак.
Глянув вліво, глянув вправо – 
Не збагне ніяк:
Як лягав я вчора спати -
Сніг навкруг білів,
А сьогодні гомін лине
Із п’янких садів.
- Як могло такеє статись?
І у чому річ?
Всі сади порозквітали
За єдину ніч.
Із гнізда гука синичка:
- Маєш купу справ.
Годі, друже, дивуватись.
Ти півроку спав!

* * *

Бичок

Є у нас в дворі бичок.
Звуть його Рябий Бочок.
В нього є маленькі ріжки
І в шкарпетках білих ніжки.
Я люблю свого бичка,
Дам йому я молочка.
Принесу йому травиці,
Дам водиці із криниці.
І брика собі бичок. 
Наш бичок – Рябий Бочок.

* * *

Ґава

На горбочку, біля ставу,
Походжає хитра Ґава.
Ходить Ґава, походжає,
На ставочок поглядає.
Ой, чому ти, хитра Ґаво,
Все гуляєш біля ставу?
Може, ти скупатись хочеш?
А чи голову морочиш?
Не такая Ґава птиця – 
Ій купатись не годиться,
Та все ж біля ставу ходить
І очей з нього не зводить.
Невеселі в Ґави справи,
Бо не має Ґава страви.
То ж і ходить біля ставу,
Виглядає собі страву.
Ось качаток табунець
Виплива за острівець.
І зраділа хитра Ґава,
Бо з’явилась Ґаві справа.
Підстрибнула сіра Ґава.
Полетіла понад ставом
Й на качаток, мов кібець,
Кинулася навпростець.
Але, любі діти, Ґава
Не зробила чорну справу,
Бо качата не дрімали,
Вони Ґаву помічали.
Їх, мов вітром, поздувало:
То - були, а то – не стало,
Бо пірнають залюбки
Ці хоробрі малюки.

     * * * * * * * *

      Капустина

На городі біля тину,
Примостилась капустина.
Кругла, біла та пихата!
Вбралася, немов на свято!
Все, що мала в своїй скрині, 
Одягнула капустина
І сидить, немов клубочок,
А на ній - аж сто сорочок!

* * *

Сунички

У садочку, де сунички, 
Вийшла Валя невеличка,
У руці у неї кварта.
Бачу я, що це не жарти.
Вийшла Валя не гулять,
А суничок назбирать.
Скільки тут суниць смачненьких -
І біленьких, й червоненьких!
Не зібрать одній нізащо!
- Ну, а друзі тоді нащо? – 
Валя думає собі.
Не відмовлять далебі, 
Враз покличу Юлю й Саню, 
Олю, Люду і Оксану. 
Ми зберем суниці швидко,
Жодної не буде видко!
Як сказала – так зробила.
Вже кипить на грядці діло.
Раптом мама тут з’явилась.
Вона дуже засмутилась,
Бо де ягоди були -
Начебто пройшли слони.
Ні листочка, ані квітки,
Ані жодної ягідки.

* * *

По гриби

Пішла Валя у лісок: 
Там - дубок, і там - дубок. 
Під дубочком невеличким 
Виглядають дві лисички, 
Не звірята, а грибочки,
Мабуть, мама це і дочка. 
Валя обійшла дубочок, 
А там - ще один грибочок 
У червонім капелюсі, 
Ще й з сережкою у вусі - 
Ну справжнісінький козак! 
- Друже, звати тебе, як? 
- Краснюком мене зовуть. 
Пам’ятай і незабуд! 
Рід у мене тут великий:
Є сестер й братів без ліку. 
Сироїжки і лисички – 
То мої малі сестрички. 
Є у лісі ще бабки – 
Це мої рідні тітки, 
А гриби-боровики – 
Рідні то мої дядьки. 
Ну, тепер часу не гай, 
А у кошик нас збирай!