Любов Відута
УСМІХНУЛОСЬ СОНЕЧКО
Любов Відута
ЩО МОЖЕ БУКВА
Була арка - став аркан,
А із нього зріс паркан.
Песик персиком зробивсь,
Кран у крам перетворивсь.
Був сирок, а став синок,
Крук літав - і кроком став.
Ось поглянь, була рука,
А тепер тече ріка!
Кролик - ролик, рис - ірис!
Хто це водить нас за ніс?
От що буквочка одна
Може! Просто дивина!
* * *
ЗАГАДКА
На стежинці зелененький
Їжачок лежить маленький.
Ліг і виставив бочок.
Ой, багато колючок!
Йшла Ганнуся, підібрала,
Зелененьку шкірку зняла.
А під шкіркою, мов пан,
Був коричневий ...КАШТАН!
* * *
ДЕНЬ ВЕСЕЛИЙ
День осінній,
День погожий,
День, чомусь на свято схожий.
Просто сонце
Засвітило,
Просто бджілка в квітку сіла.
Просто білочка
Горішків
Із долоньки взяла трішки.
День веселий,
Гомінкий!
Разом з ним - і я такий!
* * *
РУДЕНЬКА ОСІНЬ
Руденька осінь, як лисичка,
Листком махає, як хвостом,
Авітер запліта в косички
Гілки вербові під мостом.
І тепло ще, й вже холод віє,
Блука вночі вже морозець.
мов застудившись, півень піє
про те, що осені кінець.
Руденька осінь ще хитрує,
Барвисте листя опада.
Хоч день ще ласку сонця чує,
Та ніч вже зиму вигляда.
А зранку - паморозь на листі,
І побілів руденький хвіст.
Зима в калиновім намисті
Вже перейшла осінній міст.
За матеріалами: Любов Відута. "Усміхнулось сонечко". Ілюстрації Вікторії Кравчук. Львів, видавництво "Сполом", 2010, 32 с.
* * *
Любов Відута
СОНЕЧКО СМІЄТЬСЯ
Любов Відута
МАЛЮВАЛА ЗИМА
Малювала зима
Не зимові
квітки,
Малювала весну,
З цвітом яблунь
гілки.
Малювала також
Літо, соняха
цвіт,
Айстру біля вікна,
Як осінній
привіт.
Так трудилась зима,
Так старалась
вона,
Та таких кольорів
В неї просто
нема!
Візерунки свої
Дарувала
мені -
Білих фарб круговерть
На моєму
вікні.
* * *
УТІКАЧКА КОВБАСА
Є у світі чудеса - налякалась ковбаса.
Як почала утікати - заблищали тільки п'яти.
Я - за нею навздогін, перестрибнув через тин,
А за мною батько й мати почали наздоганяти,
А за ними наш собака. Зголоднів він, неборака.
По полях, гаях блукали, утікачку все шукали.
А вона, немов навмисне, то під лісом боком блисне,
То запахне так під гаєм, що аж слинку всі ковтаєм.
Йдем додому. Чудеса - утікачка ковбаса
Майже одночасно з нами теж припленталась до брами.
Ми стомились, зголодніли. Словом, ковбасу ми з'їли.
Пахла лісом і полями, пахла річкою й грибами.
* * *
У ПІСОЧНИЦІ
Світи, ясне сонечко,
У пісок!
Спечи ти нам пасочку
Для діток!
Усміхнулось сонечко
Угорі
І дало промінчик свій
Дітворі.
У малій пісочниці -
Дзвінкий сміх.
Була просто пасочка -
Став пиріг!
За матеріалами: Любов Відута. "Сонечко сміється". Ілюстрації Вікторії Кравчук. Львів, видавництво "Сполом", 2010, 64 с.
* * *
Любов Відута
ПРАЦЬОВИТА БДЖІЛКА
Любов Відута
ПЕРШАЧКИ З ХАРАКТЕРОМ
Я на Перше вересня
В школу йду з садочка,
Вже не буду бавитись
Я у мами-дочки.
В клас директор вчительку
Дав, щоб нас учила.
Якби вона знала нас,
так би не раділа.
Ну й бідненька!
Рада ще,усмішкою сяє!
Разом ми подивимось,
Що її чекає.
Я на Перше вересня
Йду із дитсадка.
Має школа нового
Учня-першачка...
* * *
КИМ Є ХРИСТИНКА?
Для неба я - як сонечко,
Для квітки - пелюсточок,
для тата - рідна донечка,
Для віршика - рядочок.
Для ночі - ясна зіронька,
Для дощика - хмаринка,
Для пташечки я - пісенька,
Для пасочки - родзинка.
Я - квіточка для літечка,
А для трави - росинка.
Дитинка я для мамочки,
А звуть мене - Христинка.
* * *
Акровірш
К оса першу букву свою загубила -
О са задзижчала, на квіточку сіла,
С мак маку вона захотіла відчути.
А й! Край наш вам, осам, потрібно забути.
Р ай був би, але від зорі до зорі
І косять, і носять траву КОСАРІ!
За матеріалами: Любов Відута, "Працьовита бджілка". Ілюстрації та комп'ютерна графіка Лілії Соболь (Іволги). Львів, видавництво "Сполом", 2008, 24 с.
* * *
Любов Відута
КИМ Я БУДУ? КИМ Я СТАНУ?
Любов Відута
МОЄ МАЙБУТНЄ
Літнє небо - раннє, синє.
Не вечірнє, не осіннє.
Сонце в небі тім сміється.
З нього сяйво ясне ллється.
Потрапляє промінь явно
В місто давнє, в місто славне.
Я живу у тому місті.
В мене мрії променисті.
З мене виросте щось путнє.
Сонячне моє майбутнє!
* * *
БУДУ СТЮАРДЕСОЮ
Я змія поваітряного
На мотузку тримаю.
Він дуже високо вгорі -
я наче з ним літаю!
Він смикає за мотузок,
Бо хоче сам звільнитись,
Та я його не відпущу,
Бо може він розбитись!
Я б так хотіла разом з ним
У височінь злетіти
І підлетіти до пташок,
І з ними гомоніти.
Я не боюся висоти,
Літати не боюся!
Я буду стюардесою,
Як і моя бабуся!
* * *
Я СТАНУ КАПІТАНОМ
На кораблику я плив,
Вітер зустрічний ловив.
він мій парус надував,
І кораблик випливав.
І кругами, й навпростець
Обпливав я острівець,
Під мостом повеслував,
До причалу підпливав.
А коли пришвартував,
Друзів я на нього взяв.
мій кораблик - просто пліт!
майстрували - я і дід.
Парус - бабина хустина,
Щогла - палиця із тину.
Я - малий. Зросту і стану
Справжнім, справжнім капітаном!
* * *
Я У МРІЯХ ПОБУВАЛА
Я у мріях побувала,
Я у мріях заблукала.
То я пекарем була
І торти смачні пекла,
Тозайшла в кравчині мрію -
Плаття шила - гарно вмію!
Ще я вчителькою стала -
Букви з дітками вивчала.
Мить - і я вже тенісистка,
І художниця, й артистка!
вірш складаю - поетеса,
В літаку я - стюардеса!
Ким же бути, ким же стати?
Треба щось одне обрати!
Я у мріях побувала,
Я дивилась - вибирала.
Ще не все я знаю й вмію,
Ще шукаю свою мрію!
За матеріалами: Любов Відута. "Ким я буду? Ким я стану?". Ілюстрації Вікторії Кравчук. Львів, видавництво "Сполом", 2009, 64 с.
Джерело: http://avtura.com.ua/
Більше творів Любові Відути на "Малій Сторінці":
