"Дві планети", вірш Володимира Самійленка

Володимир Самійленко

ДВІ ПЛАНЕТИ

Округ Сонця шлях широкий 
В неоміряних краях,—
Там планета лічить роки,
Оббігаючи той шлях.

Споконвіку і довіку 
Ходить колом без кінця,
Шлях без міри, вік без ліку 
Їй надано від творця.

Скрізь на ній дива природи, 
Скрізь усе життям кипить;
Звір тут кожної породи,
А людей і не злічить.

Той бажає світ зажерти 
Задля себе одного;
Той працює й хоче вмерти 
Задля народу свого.

Той життя своє складає,
Щоб науку збагатить,
Той у темряві конає 
І живе, щоб їсти й пить.

І живуть, і умирають, 
Рвуться все вперед іти; 
Прийде час — і доблукають 
До останньої мети...

У    високості безмірній 
Є планета ще одна,
І біжить — товариш вірний — 
Округ першої вона.

Безвоздушна і безводна 
Та планета і німа,
І без снігу там холодна 
Обгорнула все зима.

Ні людей там, ні рослини,
Ані звірів, ні пташок,
Лиш високі гори з глини,
Та каміння, та пісок.

І нема, нема спокою 
Для космічного мерця, 
Вічно стежкою одною 
Йде він колом без кінця.

 Так-то мертвою марою 
 Місяць круг Землі іде 
 І віщує нам собою 
 Той кінець, що Землю жде.
 
Так усе колись минеться, 
Все, що вдіє людський дух, 
Неодмінним зістається 
Лиш невпинний, вічний рух,
1888

За матеріалами: Володимир Самійленко. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади. Київ, "Наукова думка", 1990, стор. 50.

  Більше творів Володимира Самійленка на нашому сайті:

"... В умовах жорстокого національного гніту, «під страшним російським режимом, під яким не можна було навіть говорити рідною мовою, майже нічого не можна було писати, а тим більш мати свою пресу, школу й урядування», як згадував Самійленко, минуло майже все його життя. Тільки два місяці ще в студентські роки він міг відчути, що значить бути вільним, і то завдяки громаді київської української інтелігенції, яка дала йому кошти на поїздку до Галичини. «Дивно було почувати, що над твоєю душею не стоїть російський жандарм, що за одне непевне слово може тебе заарештувати й запроторити бог зна куди»... Володимиру Самійленку властива органічна єдність особисто пережитого і змісту ним написаного в усіх жанрах його літературної творчості — в ліриці, сатирично-гумористичних поезіях, прозових фейлетонах та оповіданнях, драматичних творах і навіть у статтях та рецензіях..."   (М.Г. Чорнопиский)