"В букварях ти наряджена і заспідничена" (Василь Симоненко)


Василь Симоненко

В БУКВАРЯХ ТИ НАРЯДЖЕНА І ЗАСПІДЧЕНА

В букварях ти наряджена і заспідничена,        
Поворозками зв’язана, ледве жива,    
На обличчі тремтить в тебе радість позичена,
На губах скам’яніли казенні слова.
Україно! Тебе я терпіти не можу,
Я тебе ненавиджу чуттями всіма,
Коли ти примітивна й на лубок похожа,
Коли думки у тебе на лобі нема.
Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,
Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,
Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш,
І несеш від криниці вагоме відро.
Україно, мовчи! Україно, затихни!
Не така ти багата, щоб тратить слова.
Хай брехня твоє слово дугою не вигне,
Хай не вірить твій розум в убогі дива.
Україно! Яка в тебе мрія шалена!
Ти не кліпай очима на мрію чужу.
Притулися горбами й устами до мене,
Перетни в моїм серці криваву межу.
Ти здави моє серце своїми руками 
І угледиш, що в ньому немає води.
Не сиди в пелюшках над чужими віками,
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!

За матеріалами: Симоненко Василь Андрійович. Твори у 2 томах. Том 1: Поезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи. Упорядники Г.П. Білоус, О.К. Лищенко.  Черкаси, видавництво "Брама-Україна", 2004 р., стор. 181. стор. 199.


Останні коментарі до сторінки
«"В букварях ти наряджена і заспідничена" (Василь Симоненко)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми