Більше...

Володимир Сосюра, вірш "Гнів" - зі збірки "Під гул кривавий"


Володимир Сосюра

Збірка "Під гул кривавий" (1942)

 ГНІВ
 
Ні  сміху,  ні  співів,  мій  друже,  не  треба,
хай  слово  багнетом  сія!
Палають  міста  під  ударами  з  неба,
горить  Україна  моя.

Летить  моє  серце,  де  степ  і  могили,
де  квітнуло  щастя  моє,
де  в  берег  Славута,  з  журби  посивілий,
кривавою  хвилею  б’є.

І  гнів,  як  пожежа,  шумує  у  жилах,
як  грозами  сповнений  сад...
Одяг  на  сестер  і  братів  моїх  милих
ярмо  бронірований  кат.

Повзуть  по  Вкраїні,  щоб  волю  пожерти,
розлючені  орди  в  цей  час.
І  тільки,  за  щастя  б’ючися  уперто,
катам  не  здається  Донбас.

Все  так  же  по  рейках  летять  ешелони,
а  в  них  —  юнаки,  юнаки,
і  сонця  промінням  ласкаво-червоним
горять  їх  широкі  штики.

Все  так  же  над  озером  мріє  калина,
де  юність  моя  протекла;
і  мати  моя  вигляда  свого  сина
в  хатині  сумній  край  села.

Все  слухає  грому  двигтіння  шалене,
все  дивиться  в  далі  блакить...
А  син  у  тім  краї,  де  листя  зелене
над  снігом  під  вітром  шумить.

Я  чую  крізь  вітер:  “Ой  сину,  мій  сину!..”
Де  небо  в  пожарах  як  мідь,
туди,  на  залиту  вогнем  Україну,
летить  моє  серце,  летить.
(1941)
 
За матеріалами: Володимир Сосюра. Вибрані твори в двох томах. Том 1. Поетичні твори. Київ. Видавництво "Наукова думка", 2000, стор. 340 - 341.


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Сосюра, вірш "Гнів" - зі збірки "Під гул кривавий"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті